Сучасна українська мова: Морфологія - Пискач Ольга 2022

Іменник
§5. Категорія відмінка іменників

Категорія відмінка. Відмінок є граматичною (морфолого-синтаксичною) категорією, що виражає відношення іменника до інших членів речення і тим вказує на його синтаксичну функцію¹. Тобто категорія відмінка слугує для вираження підрядних зв’язків між іменником і синтаксично пов’язаним з ним словом (дієсловом, іменником або прислівником)².

Термін відмінок з’явився у 90-х роках ХІХ ст. (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович, В.Коцовський і І.Огоновський, П.Залозний, А.Кримський, Є.Тимченко, Г.Шерстюк). Проте довгий час вживалися і традиційні назви падеж або падежъ (М.Осадца, П.Дячан, О.Огоновський, О.Партицький, І.Верхратський) та падіж (І.Нечуй-Левицький), припадок (П.Павлусевич). Сучасні назви відмінків уперше з’явилися на початку ХХ ст. у граматиках А.Кримського та Г.Шерстюка, хоч у Кримського родовий відмінок виступав також під назвою вихідний та частковий. Західноукраїнські автори граматик певний час використовували традиційні назви відмінків, які йдуть ще від М.Смотрицького й поширені в російській мові — именительный, родительный і т.д. (М.Осадца та ін.); у працях І.Верхратського вони виступають під назвами іменяк, рідник, дайник, переємник, зовник, творник, містник, у І.Нечуя-Левицького — давальний, місцевий і орудний відмінки нічим не відрізняються від назв сучасних, а решта — своєрідні: падіж йменний, частотний, винувальний і кликальний. У більшості тогочасних українських граматик відмінки не називались, а позначались цифрами — 1-й, 2-й і т.д. (С.Смаль-Стоцький і Ф.Гартнер, О.Попович та ін.), а дехто з авторів використовував інтернаціональні терміни — номінатив, генетив тощо (Є.Тимченко)³.

Категорію відмінка іменника можна охарактеризувати тільки з урахуванням нерозривної єдності двох аспектів — формального і функціонального. Формальний аспект полягає у власне морфологічному словозмінному характері категорії відмінка, яка в українській мові проявляє себе у строго фіксованій кількості формальних модифікацій іменника в однині і множині. Сукупність цих модифікацій, що виражаються через закінчення, а також через морфонологічні та акцентні характеристики, утворює парадигму іменника. Наприклад, система форм іменника ліс має такий ряд: а) однина: ліс-О, ліс-у, ліс-у, -ові, ліс-О, ліс-ом, у(при) ліс-і (по) ліс-у); б) множина: ліс-и, ліс-ів, ліс-ам, ліс-и, ліс-ами, у(при) ліс-ах ⁴. «Взаємозалежність між відмінковою формою, яка характеризує морфологічну природу іменника як лексико-граматичного класу слів, і зумовленістю її конкретного вживання у реченні, що являє собою одиницю синтаксичного плану, — як вважає А.П.Грищенко, — визначає морфолого-синтаксичний характер категорії відмінка»⁵. На думку І.Р.Вихованця, жодна з інших категорій іменника не може зрівнятися з відмінком «ні за обсягом семантичних функцій, ні за роллю в семантико- і формально-синтаксичній структурах речення, ні за послідовністю морфологічного вираження»⁶. Відмінки — граматично нерівноправні величини. І.Р.Вихованець зараховує до центральних називний і знахідний відмінки⁷.

В українській мові сім відмінків, кожен з яких відповідає на певне питання (крім кличного) і має синтаксичне значення, яке виражається за допомогою закінчень і прийменників або одних тільки закінчень: Називний — хто? що? Родовий — кого? чого? Давальний — кому? чому? Знахідний — кого? що? Орудний — ким? чим? Місцевий — на кому? на чому? Кличний — ? Називний і кличний відмінки називають прямими, а всі інші — непрямі. Називний і кличний відмінки вживаються тільки без прийменників, місцевий — лише з прийменниками, а всі інші — з прийменниками та без них.

Жовтобрюх М. А. Курс сучасної української літературної мови / М. А. Жовтобрюх, Б. М. Кулик. — К. : Рад. шк., 1982. — С. 209.

² Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1969. — С. 75.

³ Жовтобрюх М. А. Система частин мови в українській лінгвістичній традиції / М. А. Жовтобрюх // Мовознавство. — 1993.— №3. — С. 10—11.

⁴ Украинская грамматика. — К. : Наук.думка, 1986. — С. 56.

⁵ Вихованець І. Р. Граматика української мови / І. Р. Вихованець, К. Г. Городенська, А. П. Грищенко. — К. : Рад. шк. , 1982. — С 60.

⁶ Вихованець І. Р. Система відмінків української мови / І. Р. Вихованець. — К.: Наукова думка , 1987. — С. 22-23.

⁷ Там само.