Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

ОРФОГРАФІЯ

Правопис ненаголошених голосних Е, И, О

Ненаголошені голосні в українській мові загалом зберігають свою чіткість і виразність. Лише голосні [е], [и], [о] зазнають змін. Так ненаголошений [е] наближається до [и]: ведіть [ве^ид'іт^г], ненаголошений [м] наближається у вимові до [е] - широкий - [ши^ерокий]. Ненаголошений [о] набуває відтінку [у] - кожух - [ко^ужух], тому - [то^уму], тобі - [то^убі], перед складом з наголошеним у або і.

1. Сумнівні голосні перевіряємо наголосом: криве - криво, клекотіти - клікіт, живуть - жити, тесати - тесля, розумний - розум.

2. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом, пишемо за традиційним принципом. Таких слів є небагато, і їхній правопис потрібно запам'ятати. Перевіряємо ці слова за допомогою орфографічного словника: левада, кишеня, лопух, ожеледиця, велетень (хоча великий), бриніти, гриміти, кривий, криниця, тривога, глитати.

3. У деяких словах сумнівні голосні можна перевірити за допомогою чергувань:

1) е у відкритому складі (відкритий склад — це склад, який закінчується на голосний) чергується з і у закритому (склад закінчується на приголосний): шість - ше-сти, ве-зуть - віз, осе-ні - осінь, ле-жить — ліж-ко; заче-пити - чіп-ляти, Ки-є-ва - Ки-їв;

2) е при зміні слова випадає (чергування з нулем звука): березень - березня, вітер - вітру.

4. У дієслівних коренях можливе чергування е//и, о//а:

5. Ненаголошені Е, И в суфіксах:

И пишемо в суфіксах:

1) -ив(о): печиво, вариво, жниво, добриво, куриво, паливо, але в чотирьох словах пишемо е (є): марево, зарево, маєво, сяєво;

2) -ичк(а), -иц(я): вуличка, ножички, вулиця, поливальниця, в'язальниця;

3) -ик, -ичок: братик, вовчик, зайчик, медик, математик, віничок, котичок;

4) -ищ(е): вудлище, звалище, сховище, сомище;

5) -ин(а): бузина, квасолина, стеблина, худобина, дядина;

6) -анин: заробітчанин, вінничанин, росіянин, Харків 'янин;

7) -ин (у присвійних прикметниках): доньчин, мамина, Галин, Вірин, Толин;

8) -лив: набридливий, наполегливий, ощадливий, задумливий, брехливий;

9) -ист: гонористий, опасистий, пористий, норовистий, пружинистий.

Е пишемо в суфіксах:

1) -ен(я), -енн(я): зайченя, козеня, вовченя, доведення, одруження, оточення;

2) -енк(о): Петренко, Сидоренко, Юхименко, Степаненко, Трохименко;

3) -еньк: батенько, ніженька, рученька, водиченька, м 'якенький, світленький;

4) -есеньк: тонесенький, гарнесенький, молодесенький, світлесенький;

5) -ер(о): четверо, п 'ятеро, шестеро, семеро, восьмеро;

6) -ечк: донечка, грушечка, пляшечка;

7) -тель: учитель, визволитель, засідатель, любитель;

8) -ень: красень, блазень, учень, січень;

9) у дієприкметниковому суфіксі -ен-: здійснений, зроблений, відчинений, спрощений.

6. Ненаголошені Е, И (І) в префіксах

1) Префікс ПРЕ- пишемо, якщо його можна замінити словом ДУЖЕ: презелений (дуже зелений), презлий (дуже злий), престарий (дуже старий), премудрий (дуже мудрий).

! У словах престол, преподобний, превелебний, презирливий (презирство), преосвященство збереглись давні форми.

У словах президент, президія, престиж, прем 'єра, інтерпретація та подібних пре- не є префіксом, а частиною кореня в іншомовних словах.

Як правило, префікс пре- використовуємо в прикметниках та похідних від них словах: премудрий - премудрість, презирливий - презирство, преподобний - преподобність.

! У дієсловах НЕ БУВАЄ префікса пре-.

2) Префікс ПРИ- означає:

- наближення: приїхати, прийти, прилетіти;

- приєднання: причепити (причеплений), приклеїти (приклеєний), притулити (притулений);

- результат дії: приголубити (приголублений), притягнути (притягнутий), привабити. Трапляється префікс при-, зазвичай, у дієсловах та похідних від них словах, іноді в прикметниках зі значенням частковості приміський, придорожній, придніпровський, пригожий та в деяких іменниках: присілок, припічок, Прибалтика, примара, прийменник.

! Під час вибору префікса ПРЕ- або ПРИ- потрібно враховувати закономірності словотвору: наприклад, слово прикраса утворене не від слова прекрасний, а від слова прикрасити.

!! Проблемним є розрізнення слів-паронімів: преглухий - приглухлий - приглушений, прежовтий - прижовклий, престарий - пристаркуватий - престарілий (і пристарілий), пречерствий - причерствілий, прегіркий - пригірклий і под.

3) Префікс ПРІ- є лише у словах прірва, прізвисько, прізвище та похідних від них.

! До цих прикладів НЕ належить слово іншомовного походження пріоритет.

4) У префіксах без-, пред-, пере-, перед-, де-, обер-, інтер-, унтер- завжди пишемо Е:

- безпечний, бездумний, безконечний, безвусий, безвітряний;

- представити, представництво, предтеча, пред 'явити, представник;

- перелетіти, перевиховати, перехвилюватися, перечитати, переплисти;

- передмістя, передвиборний, передчасно, передосінній;

-девальвація, деблокування, дестабілізація, демобілізація;

- обер-прокурор, обер-майстер (у значенні головний, старший), обертон;

- інтернаціональний, інтерконтинентальний, інтербачення;

- унтер-офіцер.

7. Правопис Е, Є та И, І, Ї в іншомовних словах

- И пишемо в більшості загальних назв після дев'яти приголосних («Правило дев'ятки») в основах слів: д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р (Де_Ти 3'їСи Цю ЧаШу ЖиРу): дилема, титан, зигзаг, система, цистерна, цивілізація, Чикаго, чипси, Вашингтон, режим, джип, коридор, корифей, риторика, екстрим (АЛЕ екстремальний).

Проте до цього правила е чимало винятків, які потрібно запам'ятати: кипарис, мигдаль, скипидар, шпиталь, киргиз, кинджал, кисет, кишлак тощо.

- І пишемо перед буквами, що позначають голосні та й: авіація, агресія, діалектика, піала, поліція, пріоритет.

В інших випадках пишемо відповідно до вимови: віраж — вимпел, лінія —лимон, хімія—химера.

- Е (Є) пишемо в таких словах: вентиляція, декада, делікатний, декорація, пленум, лекція, симетрія, лейтенант, президент, директор, вазелін, єфрейтор, ефедрин, єретик, прем'єра, речитатив, фойє, феєрія, траєкторія, коректор (АЛЕ коригувати і корегувати) тощо.

У власних (географічних) назвах правопис іншомовних слів потрібно запам'ятати:

Алжир, Аргентина, Бразилія, Ватикан, Вифлеєм, Вірджинія, Зімбабве, Кордильєри, Крит, Мадрид, Рига, Сирія, Стикс, Сицилія, Сідней, Тибет.

8. Правопис особових закінчень дієслів залежить від дієвідміни, до якої належить дієслово. Дієслова за характером закінчень поділяють на 2 дієвідміни.

До першої дієвідміни належать дієслова, які мають такі закінчення:

До другої дієвідміни належать дієслова, які мають закінчення:

Дієвідміна дієслова завжди залишається незмінною для кожного дієслова. Тому, знаючи, до якої дієвідміни належить дієслово, можна визначити, які в нього особові закінчення.

Наприклад, у дієслові ходимо ми сумніваємось, як потрібно писати - ходЕмо чи ходИмо. Знаючи, що у формі ходять пишеться -ять, ми можемо зробити висновок, що в решті форм має бути и: ходИмо, ходИш, ходИте, ходИть.

Потрібно також враховувати, що деякі спільнокореневі дієслова належать до різних дієвідмін: