Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

МОРФОЛОГІЯ

ПОВНОЗНАЧНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ІМЕННИК

Розряди іменників за значенням

Іменники загальні та власні

Загальний іменник - це узагальнене найменування предмета, що належить до певного класу подібних йому предметів (людей, тварин, речей, явищ, подій): робітник, дельфін, дощ, з'їзд.

Іменники переважно називають предмети, що підлягають лічбі, тому для них характерні форми однини та множини.

Власний іменник - це індивідуальна назва окремої особи чи одиничного предмета: Вінниця, Андрій, Гончарук, Австрія.

Власними назвами виступають:

1. Прізвища, імена, по батькові, прізвиська, псевдоніми: Франко, Кобзар, Ярослав Мудрий...

2. Клички тварин: Рябко, Муха, Квасолька.

3. Географічні, топографічні, територіально-адміністративні, астрономічні назви: Київ, Дніпро, Поділля, Марс.

4. Назви центральних установ й організацій: Укрпрофрада, Театр ляльок.

5. Назви окремих високих посад: Голова ВР України.

6. Назви визначних подій: Майдан, Конотопська битва.

7. Почесні звання: лауреат Шевченківської премії.

8. Назви книг, журналів, газет, видавництв, заводів, фабрик, пароплавів тощо: журнал «Барвінок», видавництво «Богдан».

Приналежність деяких іменників до розряду власних чи загальних назв визначаємо тільки в контексті: земля (грунт) - Земля (планета), орел (птах) - Орел (місто).

Власні й загальні назви розрізняють граматично й орфографічно.

Власні назви не мають форм множини (за винятком спеціальних випадків сім'я Тобілевичів, усі Миколи) або їм властива лише форма множини (Чернівці, Суми).

Власні назви, на відміну від загальних, пишуть з великої літери.

Назви істот і неістот

Іменники - назви істот відповідають на питання хто? кого? кому? тощо. Граматичне поняття істот не цілком збігається з уявленнями про живе в природі. До назв істот належать назви:

- людей і тварин (учень, горобець, лисиця);

- міфологічних істот (домовик, мавка);

- померлих (мрець, небіжчик, покійник);

- карт, шахових фігур (валет, ферзь).

Іменники - назви неістот відповідають на питання що? чого? чому? тощо.

До назв неістот належать назви:

- сукупності людей чи тварин (табун, гурт, рій, армія);

- мікроорганізмів (бактерія, вірус).

Граматичні відмінності. Назви істот чоловічого роду мають однакові форми знахідного та родового відмінків: бачу друга - немає друга, бачу братів - немає братів. У давальному відмінку однини іменників чоловічого роду в назвах істот переважає закінчення -ові (еві, єві): Петрові, зайцеві, змієві, а в назвах неістот - закінчення -у(ю): столу, стільцю, комп 'ютеру, Бугу.

Назви істот жіночого та середнього родів лише в множині мають однакові форми знахідного та родового відмінків: побачив подруг, дівчаток; немає подруг, дівчаток. Назви неістот у множині мають однакові форми називного та знахідного відмінків: бачу будинки, лампи; видніються будинки, лампи.

Конкретні та абстрактні назви

Іменники з конкретним значенням називають предмети, що пізнаються безпосередньо за допомогою органів чуття: камінь, дерево, годинник, вечір.

Ця група охоплює іменники з різним значенням:

1) одиничні предмети-назви людей, тварин, рослин, предметів неорганічного світу (підсніжник, капуста, море, ручка);

2) назви речовин, маси, матеріалу: халва, граніт, вата;

3) назви просторових понять: лінія, берег;

4) власні назви: Нью-Йорк, Велика Британія, Михайло Коцюбинський.

Абстрактне значення мають іменники, що називають дію чи ознаку поза зв'язком з їхніми носіями чи виконавцями: радість, смуток, переговори, число, хода.

Це, як правило, слова з похідними основами прикметникового або дієслівного походження із суфіксами -ість, -анн(я), -енн(я), -інн(я), -ятт(я), -ств(о), -цтв(о): прикрість, дерзання, терпіння, натхнення, сирітство.

Граматичні відмінності. Абстрактні іменники переважно мають лише форму однини (воля, сила, дух) або лише множини (іменники, канікули, радощі), і не поєднуються з власне кількісними числівниками.

Збірні іменники

Збірними називаємо іменники, які означають сукупність однакових чи подібних предметів, що сприймаємо як одне ціле: городина, малеча, гарбузиння, учнівство.

Для збірних іменників характерні такі особливості:

- вони мають тільки форму однини;

- вони не сполучаються з власне кількісними числівниками, а лише з неозначено-кількісними чи дробовими: чимало комашні, багато будячиння, одна третя студентства;

- збірні іменики творять за допомогою:

а) суфіксів -ств(о), -цтв(о): учительство, жіноцтво; -инн(я), -овинн(я): квасолиння, багновиння; -ин(а), -от(а), -am, ур(а): озимина, піхота, тіснота, комісаріат, клієнтура тощо;

б) безафіксним способом: синь, зелень, знать, наволоч;

в) лексико-семантичним способом: зал - новий зал (незбірний іменник) - зал аплодував (збірний), поліція - зайти в поліцію (незбірний іменник) - поліція розшукує (збірний).

Іменники зі значенням речовини

Іменники з матеріальним значенням речовини позначають однорідну за своїм складом речовину, яку можна поділити на частини, що мають назву цілого та підлягають виміру, а не лічбі: кілограм проса, пачка кави, склянка води.

Такі іменники мають лише форму однини, якщо ж поставити їх у формі множини, то вони означатимуть не саму речовину, а її сорт, різновид: цейлонські чаї, сипучі піски, мінеральні води. Іменники зі значенням речовини називають:

- овочі, ягоди: картопля, малина, цибуля;

- зернові культури: жито, пшениця, овес;

- харчові продукти: сіль, цукор, чай;

- будівельні матеріали: цемент, глина, вапно;

- корисні копалини, хімічні елементи та сполуки: нафта, газ, золото, кисень, глюкоза;

- ліки: анальгін, пеніцилін, фталазол.