Українська мова : комплексне видання для підготовки до ЗНО і ДПА - 2019

ФОНЕТИКА

Позначення звуків мовлення на письмі

Усна форма мовлення здійснюється за допомогою звуків і передбачає сприйняття цих звуків органами слуху. Писемна форма мовлення - це мовлення, яке здійснюють за допомогою умовлених, але загальнообов'язкових і загальноприйнятих у певній мові графічних символів.

Українське письмо, у якому використовують кириличний шрифт і тисячолітню традицію, базується на тому, що окремі фонеми передають окремими графічними символами й майже всі фонеми мають відповідні знаки - графеми.

Систему умовних знаків для передачі звуків на письмі вивчає графіка (вія гр. graphikos - писати).

Алфавіт

Умовні графічні знаки для передачі звуків мови на письмі називають літерами (буквами). Повний перелік літер у загальноприйнятому порядку називають алфавітом або азбукою чи абеткою. У світі немає ідеального алфавіту, у якому б усім звукам мови відповідали б певні літери, такий алфавіт практично неможливий, тому що звуки в мовному потоці зазнають позиційних чергувань, які дуже важко врахувати під час запису.

В українському алфавіті 33 літери, які служать для позначення на письмі 38 фонем, з них 32 літери позначають мовні звуки, а одна - ь - служить для позначення м'якої вимови попередніх приголосних.

Кожна літера функціонує в чотирьох різновидах: друкованому, писаному, велика й мала: Ж, ж, Ж, ж.

Букви

А а

Бб

Вв

Гг

Ґ г

Дд

Ее

Єє

Ж ж

Зз

Ии

Іі

Її

Й й

Кк

Лл

м

Назви

букв

а

бе

ве

ге

ґ е

де

е

є

же

зе

и

і

ї

йот

ка

ел

ем

Букви

Нн

Оо

Пп

Рр

Сс

Тт

Уу

Фф

Хх

Цц

Чч

Шш

Щщ

Ьь

Юю

Яя

Назви

букв

ен

о

пе

ер

ес

те

у

еф

ха

це

че

ша

ща

м'який знак

ю

я





Перша публікація: 01/01/2019

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.