Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Лексикологія. Фразеологія

Загальновживані та стилістично забарвлені слова.

Стійкі словосполучення

У сучасній українській мові, крім окремих слів, є стійкі словосполучення, які називають фразеологічними зворотами або фразеологізмами (від гр. звороти мови).

Бувати в бувальцях - мати досвід; за тридев’ять земель - дуже далеко; товкти воду в ступі - повторювати одне й те ж; без царя в голові - нерозумний; заморити черв’яка - трохи поїсти.

Фразеологізми найчастіше бувають переосмисленням вільного поєднання слів. Наприклад: Гілки спружинили і ударили по руках мандрівників. Чоловіки ударили по руках і мирно розійшлися.

У першому речення ударили по руках - це вільне словосполучення (бо гілки могли ударити по плечах, обличчю тощо), вживається в прямому значенні, яке складається із сукупності .значень тих слів, що входять до його складу.

У другому реченні цей вираз утратив пряме (первісне) значення і вживається в переносному значенні - дійшли згоди, порозумілися.

Слова, що входять до складу вільного словосполучення, легко можуть поєднуватися з іншими словами (вдарити по обличчю, ногах, голові, плечах). Основна особливість фразеологізму полягає в тому, що він, незалежно від того, скільки слів до нього входить, виражає одне поняття і вживається в мові як готова одиниця: собаку з’їв - досвідчений; содом і гоморра - безпорядок; ловити ґав - бути неуважним; нема живої душі - безлюдно; куди Макар телят не ганяв - дуже далеко; носа не показувати - не з’являтися.

У реченні фразеологізм виступає як один член речення. Це буде суцільний каскад прописних істин (присудок). Головне, щоб з’явилася свіжа копійка (підмет). Усе в нього через пень-колоду виходить (обставина). Навколо така грязюка - ні пройти ні проїхати (означення).

За злитістю компонентів (слів), які входять до складу стійких фразеологічних сполучень, фразеологізми поділяються на фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення.

Фразеологічні зрощення - це такі стійкі сполучення, загальне значення яких не випливає із сукупності значень тих слів, що входять до їх складу: водити за ніс (обманювати), брати під обстріл (критикувати), зарубати на носі (запам’ятати), на ноги поставити (виховати до дорослого віку).

Фразеологічні єдності - це такі стійкі сполучення, загальне значення яких лише частково вмотивовується значенням тих слів, що входять до їх складу: крапля в морі (мало), пороху не нюхати (не мати досвіду), заливатися слізьми (невтішно плакати).

Фразеологічні сполучення - це такі стійкі сполучення, загальне значення яких повністю випливає із значення тих слів, які входять до їх складу: порушити питання, здобути перемогу, приступити до роботи. Фразеологізми можуть вступати у синонімічні відносини. Фразеологічними синонімами вважаються фразеологічні одиниці, які позначають той самий предмет дійсності, виражають те саме поняття, відтіняючи його різні сторони. Наприклад: людина невизначеного характеру (ні те ні се - ні риба ні м’ясо - ні рак ні риба - ні богові свічка ні чортові кочерга - ні швець ні жнець - ні грач ні помагач); лаяти за щось (давати наганяй - давати прочуханки - гріти чуба - давати жару - накрити мокрим рядном - переганяти на гречку - читати нотацію - знімати стружку - підкручувати гайки - брати в шори - робити вливання); принижуватися (стелитися під ноги - лизати руки - лизати п’яти - ходити на задніх лапках - гнутися в дугу - ламати шапку - лизати тарілки).

Окремі фразеологізми перебувають і в антонімічних взаєминах.

Фразеологічні антоніми - це мінімум дві фразеологічні одиниці, які при зіставленні виключають одна одну за значенням і характеризують явища, предмети з різних сторін: хоч у вухо бгай (покірний) - хоч кілок на голові теши (упертий); душі не чути (любити) - ненавидіти всіма фібрами душі; брати бика за налигача (форсувати події) - відкладати в довгий ящик; як кіт наплакав (мало) - кури не клюють (багато); наша людина - не нашого поля ягода.