Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Морфологія

Іменник

Значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль

Іменник - це повнозначна частина мови, яка має значення предметності. Під поняттям предметності розуміють не тільки назви конкретних предметів (хліб, хустка, ложка, груша, озеро), а й опредмечені ознаки (зелень, юнь, темнота, порядність), дії й стани (читання, розповідь, ходьба, стрілянина), абстрактні поняття (сум, стриманість, слава, холоднеча).

За значенням іменники поділяються на назви істот (хто?) та неістот (що?): мама, студент, лікар, Микола, актор, Олена, Україна, листя, вікно.

Категорія роду

Кожний іменник (крім тих, що вживаються тільки у множині) належить до одного із трьох родів: чоловічого (син, Марс, Андрій, сміх), жіночого (дочка, Андромеда, Олена, любов) чи середнього (дитя, сонце, серце).

Іменники чоловічого роду співвідносяться із займенником він, жіночого - вона, а середнього - воно. Іменники, що вживаються лише у множині, роду не мають (ворота, штани, жнива, ножиці).

Деякі іменники, що означають назви осіб за професією чи родом діяльності, можуть називати осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать до іменників лише чоловічого роду: суддя, лікар, професор, академік, математик, психолог.

В українській мові є іменники спільного роду, у яких рід визначається за статтю: сирота Ольга, сирота Петро (нікчема, бідолаха, неук, каліка, зануда, нероба, базіка тощо).

Є іменники, які вживаються у формах і чоловічого, і жіночого роду: зал - зала, клавіш - клавіша, птах - птаха, змій - змія.

Примітка:

До жіночого роду належать іменники: путь, криза, президія, філія, нехворощ, купіль, туш (фарба).

До чоловічого роду належать іменники: біль, кір, насип, нежить, туш (музичний), тюль, Сибір, степ, дріб, собака.

При визначенні роду незмінюваних іменників майте на увазі:

1) назви осіб мають рід відповідно до статі: цей аташе, ця леді, цей денді;

2) назви тварин мають чоловічий рід: цей поні, цей кенгуру, цей колібрі;

3) назви неістот мають переважно середній рід: це кашне, це депо, це кашпо, це макраме; але: торнадо, сироко (вітер) - чол.рід, цеце (муха) - жін.рід, салямі (ковбаса) - жін.рід, путасу, івасі (риба) - жін.рід, кольрабі (капуста) - жін.рід, авеню (вулиця) - жін.рід, гінді (мова) - жін.рід.

4) власні назви зберігають рід загальних назв (міст, озер, річок, країн тощо): широка Міссісіпі (річка), чарівне Онтаріо (озеро), далеке Тбілісі (місто), привітний Толедо (порт);

5) незмінювані абревіатури мають той же рід, що і стрижневе слово: Шевченківський райвно (відділ освіти), ООН зобов’язала (організація).

Категорія числа

Реалізується в протиставленні двох форм - однини й множини, які поширюються на ті іменники, що виступають назвами обчислюваних предметів, явищ чи подій.

Іменники у формі однини вживаються для позначення назви одного предмета (вишня, дорога, книга, хлібина), а в множині - для позначення назви кількох однорідних предметів (вишні, дороги, хлібини, книжки).

За відношенням до числа іменники поділяються на три групи:

1) які вживаються і в однині, і в множині (книга - книги, дорога - дороги, вишня - вишні);

2) які вживаються лише в однині:

- матеріально-речовинні іменники (молоко, масло, папір, солома, асфальт);

- абстрактні іменники (радість, глибінь, зелень, біганина);

- збірні іменники (листя, молодь, студентство);

- власні назви (Київ, Дніпро, Кавказ);

3) які вживаються лише в множині:

- назви одиничних чи парних предметів (вила, ковзани, ворота, терези, лапки, соти);

- матеріально-речовинні іменники (вершки, дріжджі, консерви, прянощі, парфуми, дрова);

- сукупність предметів зі значенням збірності (надра, гроші, джунглі, хащі);

- назви дій і процесів (посиденьки, дебати, відвідини, пустощі, витребеньки);

- назви відрізків часу, свят і обрядів (сутінки, канікули, іменини, жнива, заручини);

- назви почуттів, емоцій, стану (радощі, жалощі, прикрощі, ревнощі, труднощі);

- деякі власні назви (Суми, Карпати, Піренеї, Афіни).

Категорія відмінка

Категорія відмінка - це граматична категорія, що служить засобом вираження синтаксичних зв’язків іменника з іншими компонентами речення.

Ґрунтується на розмежуванні наливного, родового, давального, знахідного, орудного, місцевого та кличного відмінка.

Називний (хто? що?) кваліфікується як прямий і виступає засобом вираження початкової форми іменника. Усі інші відмінки - непрямі.

З погляду відмінювання іменники поділяються на чотири відміни. В основі поділу лежить рід іменника й характер його закінчення в називному відмінку.

І відміна

До І відміни належать іменники жіночого, чоловічого та спільного роду із закінченнями -а. -я: мама, земля, Микита, суддя, сирота.

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники І відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку й мішану.

До твердої групи належать іменники, основа яких закінчується на твердий приголосний і які мають закінчення -а: рука, віра, малина, собака, Микита.

До м’якої групи належать іменники, основа яких закінчується на м’який приголосний і які мають закінчення -я: земля, суддя, Ілля, стаття.

До мішаної групи належать іменники, основа яких закінчується на шиплячий і які мають закінчення -а: каша, межа, душа, площа.

Зразки відмінювання іменників І відміни

Але: баб - бабів, губ - губів, легень - легенів, мишей, свиней.

II відміна

До II відміни належать іменники чоловічого роду з нульовим закінченням та закінченням -о і середнього роду з закінченнями -о, -е, -я: завод, край, день, дядько, Петро, вікно, поле, дно, листя, пір’я, життя.

Залежно від кінцевого приголосного основи іменники II відміни поділяються на три групи: тверду, м’яку й мішану.

До твердої групи належать іменники чоловічого і середнього роду, основа яких закінчується на твердий приголосний, крім шиплячих: клен, Данило, золото, озеро, двір.

До м’якої групи належать іменники чоловічого роду, основа яких закінчується на м’який приголосний (стілець, учитель, обрій), та середнього роду, основа яких закінчується на м’який приголосний (зілля, щастя, узлісся), із закінченням -е (лице, сонце, море).

До мішаної групи належать іменники чоловічого і середнього роду, основа яких закінчується на шиплячий (ключ, гараж, плащ, плече).

Розподіл іменників II відміни на групи

Розподіл іменників з основою на -р за групами:

Зразки відмінювання іменників ІІ відміни

Закінчення -а (-я), -у (-ю) в родовому відмінку однини іменників II відміни чоловічого роду з нульовим закінченням

Закінчення -а (-я) мають іменники, які позначають:

1) різноманітні назви осіб та істот (загальні назви, імена, прізвища, персоніфіковані предмети і явища): чоловіка, майстра, жителя, товариша, жука, Мороза, Вітра;

2) назви конкретних обчислюваних предметів: дуба, трактора, ножа, маяка, зошита;

3) топоніми-власні назви: Фастова, Львова, Лондона, Парижа (крім складних назв, де для другої частини характерне закінчення -у, -ю:Зеленого Гаю, Великого Ставу, Кривого Рогу);

4) гідроніми з наголошеним закінченням: Дніпра, Дністра, Дінця та прикметникового походження: Тетерева (але Нілу, Єнісею);

5) назви мір довжини, площі, ваги, грошових одиниць, часових проміжків, числові назви: метра, місяця, літра, мільйона (але року, віку);

6) терміни: квадрата, еліпса, атома, косинуса, модуля, числівника, додатка (але синтаксису);

7) назви будівель та частин приміщень: хліва, коридора, монастиря, мезоніна, флігеля (але даху, вокзалу, дому, будинку, залу, палацу, поверху, каналу, магазину, метрополітену, поверху);

8) збірні іменники з наголосом на закінченні: березняка, вербняка, дубняка, чагарника:

9) назви з суфіксом -ок, -очк, -ик: майданчика, садочка, лісочка, ставка, ярка (але лісу, ставу, саду, яру);

10) віддієслівні іменники на -ок:стрибка, кивка, кидка, уламка.

Закінчення -у (-ю) мають іменники, які позначають:

1) матеріали, речовини, назви рослин (трав, кущів, злаків): піску, азоту, кисню, цукру, бузку, ячменю, полину (але хліба, вівса);

2) явища природи: дощу, снігу, грому, вітру, урагану, морозу, циклону;

3) назви сукупності людей та предметів: полку, хору, загону, оркестру, натовпу;

4) почуття, психічні стани, захворювання: суму, настрою, спокою, неврозу;

5) дії, процеси: наступу, переходу, виклику, стукоту, льоту, заклику, крику;

6) середовище чи простір: лісу, степу, саду, гаю, простору, космосу, лиману;

7) просторові топоніми: Китаю, Паміру, Донбасу, Казах-стану, Тібету;

8) абстрактні поняття: розуму, романтизму, характеру, спорту, прогресу;

9) літературні жанри, видання: альманаху, кодексу, літопису, нарису, твору;

10) назви установ, організацій: інституту, штабу, колгоспу, клубу, заводу;

11) назви ігор, танців: боксу, вальсу, волейболу (але гопака).

Деякі іменники можуть мати два варіанти закінчення залежно від наголосу: до стола - до столу, з двора - з двору, з плота - з плоту, Дніпра - Дніпру.

Закінчення давального відмінка

Закінчення -у (-ю) переважає в іменниках середнього роду: вікну, морю, дощу.

У назвах істот можливий паралелізм закінчень: -у (-ю) // -ові, -еві: батьку - батькові, сину - синові, коту - котові, Петру - Петрові.

Закінчення місцевого відмінка (-і, -у, -ю, -ові, -еві).

Закінчення і переважає, коли перед іменником вживається прийменник в, у, на, при: у лісі, на полі, при інституті.

Закінчення -у, -ю - коли іменник вживається з прийменником по: по лісу, по полю, по саду, по інституту, по сонцю.

Закінчення -ові, -еві вживається без обмежень: по батькові - на батькові, по світові, на коневі, у стрибкові.

Для місцевого відмінка множини характерне закінчення -ах, -ях: по місцях, по батьках, по дахах.

III відміна

До III відміни належать іменники жіночого роду з нульовим закінченням та іменник мати (тінь, сіль, річ, любов, гуаш).

Третя відміна іменників на групи не поділяється.

Зразки відмінювання іменників III відміни

IV відміна

До IV відміни належать іменники середнього роду на -а ( я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -aт, -ят, -єн: теля (теляти), курча (курчати), ім’я (імені).

Зразки відмінювання іменників IV відміни