Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Морфологія

Прислівник

Прислівник - це незмінна самостійна частина мови, що виражає ознаку дії, якості чи предмета. Прислівник може відноситися до дієслова чи дієприслівника (працювати натхненно, виконавши вчасно), до прикметника, дієприкметника чи прислівника (набагато кращий, підготовлений зазделегідь, трохи сумно), іменника (будинок праворуч, читання вголос). У реченні найчастіше виступає обставиною, може бути присудком і означенням.

Групи прислівників за значенням

За значенням прислівники поділяються на якісно-означальні і обставинні.

Якісно-означальні передають якісну оцінку дії, творяться від якісних прикметників, можуть утворювати форми вищого і найвищого ступеня порівняння. Діляться на такі розділи:

1) способу дії (як? яким способом?): гарно, спокійно, розумно, темно, вдало, по-нашому, по-літньому;

2) міри і ступеня (скільки? наскільки? якою мірою? як багато?): двічі, утричі, занадто, набагато, дуже, надзвичайно.

Обставинні прислівники:

1) місця (де? куди? звідки?): угорі, праворуч, здалека, внизу, там, тут, неподалік;

2) часу (коли? доки?): торік, позавчора, зранку, завжди, відтоді;

3) причини (чому? від чого? з якої причини?): згарячу, спросоння, мимоволі;

4) мети (для чого? навіщо? з якою метою?): навмисне, наперекір, зозла.

Ступені порівняння прислівників

Якісно-означальні прислівники на -О, -Е, які утворилися від якісних прикметників, утворюють ступені порівняння. Розрізняють просту й складену форму ступеня порівняння. Проста форма утворюється за допомогою суфіксів -ше-, -іше- та префікса най-. Складена форма утворюється за допомогою додавання слів більш (менш), найбільш (найменш) до прис півника.