Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Морфологія

Вигук

Вигук - це незмінна частина мови, що виражає почуття й волевиявлення, не називаючи їх. Вигуки вживаються у художніх творах і служать засобом виразності: О, там будуть гори високі! (захоплення). Гей, ударте в струни, кобзарі! (спонукання до дії).

За значенням вигуки поділяються на дві основні групи:

1) вигуки, що виражають почуття й переживання (радість, страх, сум, горе, гнів, здивування, захоплення, обурення, огиду, зневагу, глум, біль тощо): о, ой, пхе, ет;

2) вигуки волевиявлення, що передають заклик, спонукання до дії, звертання, оклик: агов, алло, цабе, ну.

Серед вигуків волевиявлення розглядають і слова ввічливості (прощання, привітання, подяка, прохання, пробачення тощо).

Окрему групу становлять звуконаслідувальні слова. Їх також відносять до вигуків, хоча вони не виражають ні емоцій, ні волевиявлення: кукуріку, гав-гав, ки-ш-ш. За допомогою звуконаслідувальних слів відтворюються голоси тварин, птахів, шуми, що спостерігаються у природі.

Деякі вигуки утворилися від іменників у кличній формі або в називному відмінку та від інших частин мови, а також являють собою усталені звороти, до складу яких увійшли різні слова: Мамо! Леле! Слава! Рятуйте! Цур йому!

Дефіс у вигуках

Вигуки складаються з одного чи кількох звуків. Окремі частини їх можуть повторюватися або вимовлятися протяжно. У таких вигуках пишеться дефіс: му-у-у-у, ц-с-с-с-с, ме-е-е-е, ку-ку, гав-гав-гав, ого-го-го-го, ціп-ціп, тра-ля-ля-ля.

Вигуки, що вимовляються з посиленою інтонацією, виділяються знаком оклику: Ой, у лузі червона калина. Ах! Як всього багато!

В окремих випадках вигуки можуть включатися в речення безпосередньо й уживатися в значенні повнозначних частин мови. Тоді вони бувають членами речення й розділовими знаками не відокремлюються: Те «ой» боляче ранило серце. «Рятуйте!» — почулося згори.