Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Синтаксис

Пряма й непряма мова. Цитата

Прямою мовою називається чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації.

Пряма мова звичайно супроводжується словами автора, які вказують, кому вона належить. Словами автора найчастіше бувають дієслова: подумати, міркувати, мислити, говорити, радити, казати, повідомити, зауважити, звернутися, заявити, спитати тощо. Вони можуть стояти перед прямою мовою, після неї і всередині: Домашні всі питають: «Що за птиця?». «Ляжу зараз спати, щоб завтра раніше прокинутись», - подумала Харитя. «Бідна дівчино, - сказав Захар, - що я можу тобі порадати?»

Різновидом прямої мови є діалог, що передає розмову двох або кількох осіб. Слова кожної особи називаються реплікою:

- Бач, іродова душе, вчила дітей мене лаяти, а твої діти мені шкоду роблять, - крикнула Кайдашиха до Мотрі в двері.

- Старе, як мале! Зовсім баба з ґлузду з’їхала. Що вам дитина заподіяла? - крикнула Мотря.

Цитата - це дослівний уривок з чийогось висловлювання, тексту, що наводиться для підтвердження чи пояснення думок. Цитата супроводжується вказівкою на її джерело або словами автора: Князь Ігор, звертаючись до своїх дружинників, сказав, що хоче «списа приломити кінець поля половецького».

Непряма мова - це чуже мовлення, передане не дослівно, без збереження форми та інтонації, а тільки із збереженням змісту. За структурою речення з непрямою мовою - це складнопідрядне речення з підрядним з’ясувальним. Пряму мову можна перебудувати на речення з непрямою мовою. При цьому:

1) слова автора перетворюються на головну частину складнопідрядного речення;

2) пряма мова перетворюється на підрядну з’ясувальну частину;

3) особові займенники й дієслова змінюють особу;

4) вигуки пропускають, а звертання роблять підметами чи додатками;

5) знак питання не ставиться.

«А що, коли я й справді лісова мавка?» - запитала дівчина грайливо. Дівчина грайливо запитала, а що, коли вона й справді лісова мавка.

Розділові знаки при прямій мові

Пряма мова береться в лапки, а також відділяється тире. Усередині прямої мови чи слів автора вживаються такі розділові знаки, як у простому реченні.

1) Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а сама пряма мова береться в лапки й перше слово пишеться з великої літери. У кінці прямої мови знак питання, знак оклику, три крапки ставляться перед лапками, а крапка - після лапок. Думала сумна смерека: «Де краса у мене?»

Слова автора: «Пряма мова».

Слова автора: «Пряма мова?"

Слова автора: «Пряма мова ...»

Слова автора: «Пряма мова!"

2) Якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то знак питання, знак оклику, три крапки ставляться перед лапками, після лапок - тире. Замість крапки після лапок ставиться кома й тире. Слова автора пишуться з малої літери. «Це ти, Андрію?» - спитала мати. «Сьогодні буде дощ», - каже рибалка.

«Пряма мова», - слова автора.

«Пряма мова?» - слова автора.

«Пряма мова...» - слова автора.

«Пряма мова!» - слова автора.

3) Якщо слова автора розривають пряму мову, то лапки ставляться тільки на початку й у кінці її. Інші знаки розставляються так:

- якщо слова автора розривають одну репліку й перша частина прямої мови не є закінченим реченням, то перед словами автора і після них ставлять кому й тире, а слова автора й другу частину репліки пишуть з малої літери. «Невже оце та гречка, - кажу до Духновича, - що так біло цвіла у Чугуєві?» «Ой на морі хвиля грала, - сумно співала дівчина, - у долині роса впала, на калині поламала цвіт».

«Пряма мова, — слова автора, — пряма мова».

«Пряма мова, — слова автора, - пряма мова?»

«Пряма мова, — слова автора, - пряма мова ...»

«Пряма мова, - слова автора, - пряма мова!"

- якщо слова автора розривають окремі репліки й перша частина є закінченим реченням, то перед словами автора ставиться знак питання, знак оклику, три крапки або кома й тире, а після них - крапка й тире. Слова автора пишуться з малої літери, а друга частина репліки - з великої. «Це я бур’ян?! - засміявся Віктор. - І який же саме?» «Антін не з таких, - сказав Мартин Джура. - Проти своїх Антін не піде».

«Пряма мова, - слова автора. - Пряма мова».

«Пряма мова? - слова автора. - Пряма мова».

«Пряма мова! - слова автора. - Пряма мова».

«Пряма мова... - слова автора. — Пряма мова».

- якщо в словах автора є два присудки, з яких один стосується першої частини репліки, а інший - другої, то після другого дієслова-присудка ставиться двокрапка й тире, а друга частина репліки пишеться з великої літери. «Ви їдете в Петербург?! - вигукнув Ігор і, подумавши, додав: - Передайте, будь ласка, подарунок моєму другові, я зараз напишу адресу».

«Пряма мова, - слова автора + додатковий присудок: - Пряма мова».

4) Коли кілька реплік прямої мови йдуть у рядок без вказівки, кому вони належать, то кожна з них береться в лапки, між ними ставиться тире: «А в тебе є земля?» - «Немає». - «А хата?» - «Є. Стара дуже».

5) Коли мова діалогічна (записана в абзац), тоді замість лапок уживається перед кожною реплікою тире. Кожна репліка починається з абзацу, а зв’язок зі словами автора супроводжується такими ж розділовими знаками, як і при прямій мові:

- Вмивайся, Михайлику, та й поїдемо жати.

- Я зараз. А де ж дід Корній? - спитав сонний Михайлик.

- Він уже, мабуть, перший сніп зв’язав, - відказав тато.

- Чого ж ви мене раніше не збудили? Я б йому спасибі сказав... Тато сумно усміхнувся:

- Жалів, дитино, бо хто тебе потім, як одкотишся од нас, пожаліє у світі?

6) При цитатах ставляться такі ж розділові знаки, як і при прямій мові.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуск слів позначається трьома крапками. Коли неповна цитата вплітається в канву твору, то вона пишеться з малої літери й береться в лапки. Там чорним по білому написано: «Заклики Хвильового - це лише ліричний рефрен». На їхню думку, «будь-яка трансформація може бути зведена до скорочення».

Якщо цитується віршований текст, то він при збереженні віршованої форми в лапки не береться, а коли пишеться суцільним рядком, то оформляється як звичайна прозова цитата:

Борітеся - поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас сила І воля святая...

— цими словами Т. Шевченко став на захист поневолених людей. «Борітеся - поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас сила І воля святая...» - цими словами Т. Шевченко став на захист поневолених людей.