Українська мова. Довідник, тестові завдання. Повний повторювальний курс, підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання та державної підсумкової атестації

Орфоепія

Наголос, наголошені й ненаголошені звуки

Наголос - це виділення одного зі звуків слова за допомогою посилення голосу.

В українській мові наголос силовий, динамічний. Це означає, що звук під наголосом вимовляється з більшою силою, ніж усі інші. Наголос вільний, тобто наголошеними можуть бути різні за порядком склади. В українській мові наголос рухомий, це означає, що із зміною форми слова він може переміщуватися з однієї частини слова на іншу: стіл - столи, зробити - зроблений.

Наголос притаманний кожному повнозначному слову. Службові слова, як правило, не наголошуються.

Деякі слова, крім основного, можуть мати ще й побічний наголос: сільськогосподарський, висококваліфікований.

Наголос може виконувати словорозрізнювальну функцію: обід - обід, сурма - сурма.

Незважаючи на те, що наголос в українській мові рухомий і вільний, у багатьох випадках простежується певна система в наголошуванні слів.

Іменник

В іменниках спостерігається переважно наголошене закінчення у називному відмінку множини: зайці, береги, шляхи, моря. Але: вікна, очі, дороги, сестри.

У словах із суфіксами -щип (а), -ччин (а) наголос сталий: Черкащина, Вінниччина, Чернігівщина. Але: Галичина.

В іменниках з префіксом ви-, по- наголос падає на префікс: виняток, витяг, виклик, випадок, позначка, посмішка, поділка, подруга. Але: вимова, покупка, поземка, поділ і поділ.

У трискладових іменниках віддієслівного походження наголос падає на той звук, на якому він стоїть в інфінітиві: читання (читати), завдання (задати), питання (питати), надбання (надбати).

У складних іменниках наголошується, як правило, сполучний голосний: рукопис, гуртожиток, машинопис, літопис, чорнослив, чорногуз. Але: лісостеп, листопад, землемір.

В іменниках іншомовного походження наголос переважно сталий. Слова на -метр наголошуються на останньому складі: кілометр, сантиметр, міліметр. Але: спідометр, барометр. Ще іншомовні іменники можуть наголошуватися за аналогією: до диспансер - партер, шофер, револьвер, до гастрономія - кулінарія, агрономія, індустрія, до монолог - діалог, каталог, некролог.

Прикметник

У двоскладових прикметниках наголос падає на другий склад: новий, старий, близький, вузький, легкий, слизький. Але: давній, дружний, косий. У трискладових прикметниках є чимало із подвійним наголосом: весняний - весняний, чималий - чималий, мрійливий - мрійливий, зимовий - зимовий.

Числівник

У числівниках чітко діє закон аналогії: одинадцять і чотирнадцять, бо дванадцять, шістнадцять (наголос на колишньому прийменнику на), сімдесят, вісімдесят, бо п’ятдесят, шістдесят(наголос на останньому складі).

Займенник

У займенниках спостерігається така система в наголошуванні: більшість слів має наголос на закінченні: мене, тебе, себе, тому, цьому, того, всього. Коли перед займенником із абстрагованим значенням стоїть прийменник, то наголос переходить на основу: на цьому, у всьому, для того, після неї, у нього, за тебе, для цього. Якщо займенник вживається з конкретним іменником, то наголос лишається на закінченні: біля того ставка, на цьому стільці, при всьому народові.

Дієслово

Дієслова мають складну систему наголошування й багато винятків зі встановлених норм. У І особі однини теперішнього й майбутнього часів у дво- і трискладових дієсловах наголос падає на закінчення: ходжу, візьму. У І і II особі множини теперішнього часу наголос теж падає на закінчення: береме, ведемо, берете, ведете, живемо, живете. На другий склад падає наголос у дієсловах типу: вести, нести, взяли, дали. Але: пасти.

Прислівник

Такі прислівники, як разом, високо, глибоко наголошуються на першому складі. Деякі прислівники мають подвійний наголос: байдуже - байдуже, завжди - завжди, слідом - слідом, мабуть - мабуть.