Рослинництво

КОРМОВІ ТРАВИ

9.3. БАГАТОРІЧНІ ТРАВИ

9.3.2. БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ ТРАВИ

9.3.2.6. СТОКОЛОС БЕЗОСТИЙ

Стоколос безостий (Bromus inermis Leyss.) — кореневищний багаторічний, невибагливий до клімату і родючості грунту верховий злак.

Коренева система проникає у ґрунт на глибину до 2 м і більше, утворює довгі підземні кореневища, які розгалужуються у різні боки від материнського куща. З підземних кореневищ виростають численні високі стебла (до 2 м) з великою кількістю листків. Листки широколінійні, плескаті, порівняно грубі. Волоть розлога, за формою різноманітна. Колоски великі, насіння вкрите великими безостими лусками. Маса 1000 насінин 3,5 г. Уся рослина — жовто-зелена. Цвіте пізно.

Стоколос безостий — сінокісна і пасовищна дуже посухостійка трава що добре відростає. Росте навіть на таких місцях, де інші трави в посушливих умовах не ростуть. Пристосовується і до більш-менш вологих умов та до умов осушених боліт.

Навесні стоколос починає рости рано, даючи добрий перший укіс і отаву. Кормова цінність його висока: 100 кг сіна відповідають 48 кормовим одиницям і містять близько 3 кг перетравного протеїну. Стоколос на сіно треба збирати у період повного викидання волотей (запізнення зі збиранням знижує кормову цінність сіна).

Найкращими для вирощування стоколосу є чорноземи та заплавні й наносні ґрунти річкових долин. У районах достатнього зволоження високі врожаї його мають на легких супіщаних, а також пісних сухих карбонатних ґрунтах. Заболочені й засолені ґрунти для його вирощування непридатні.

Найвищий урожай стоколосу буває на 2—3-й рік використання. При сінокісному використанні тримається у травостої протягом 5—6, а на заплавних луках — 10 і більше років. Часто стоколос висівають у вивідному клину для кількаразового скошування на зелений корм. На пасовищах до початку колосіння його добре поїдає велика рогата худоба і навесні, і влітку.

Стоколос безостий висівають також у травосумішках: у лісостепових районах — з люцерною, еспарцетом, райграсом високим, у степових — з люцерною, житняком. Сіють навесні під покрив ярих зернових або восени одночасно з озимими. У чистих посівах висівають 20, а на широкорядних (на насіння) — 10—12 кг/га насіння.

Ширина міжрядь під час сівби стоколосу на насіння становить 60—70 см. Сіяти найкраще у липні — на початку серпня. На насінних ділянках щороку вносять мінеральні добрива. Посіви використовують на насіння впродовж 4—6 років. Під час достигання волоть починає буріти, насіння мало обсипається. Збирають стоколос у восковій стиглості або прямим комбайнуванням тоді, коли всі колоски побуріють, а насіння майже повністю достигне. Врожайність насіння — 4—7 ц/га. Найпоширенішими сортами є Дніпровський, Козаровицький, Полтавський 30, Полтавський 52, Вишгородський.

У степових областях України, крім безостого, вирощують стоколос прямий (Bromus erectus Huds.). Це кореневищний верховий злак, кормова цінність якого така сама, як і стоколосу безостого. Придатний для сівби на сухих ґрунтах і схилах. Районований сорт Краснодарський 8.