АСТРОНОМІЯ - М. В. Головко 2018

Частина 3. Космософія

Розділ ІІ. Астрономічні знання, наукова картина світу і світогляд

ТЕМА 2.2. АСТРОНОМІЧНІ ЗНАННЯ І СВІТОГЛЯД

§ 12. АСТРОНОМІЯ І СВІТОГЛЯД

Наукова картина світу в структурі світогляду сучасної людини мала б домінувати. Оскільки наука вивчає об'єктивні закони розвитку Всесвіту, то НКС - широка панорама знань про природу і людство, що містить найважливіші теорії, гіпотези і факти,- претендує на те, щоб бути ядром світогляду. Але це не завжди так. Світогляд людини може формуватись не лише на підставі НКС, а й на підставі міфічних, релігійних чи навіть антинаукових уявлень.

1. Астрономія і світогляд.

Систему принципів, поглядів, цінностей, ідеалів і переконань, що визначають як загальне розуміння світу та відношення до нього, так і життєві позиції, програми діяльності людей, називають світоглядом. Базовий носій світогляду - окрема людина, індивід, але він також притаманний соціальним, професійним групам, релігійним і національним спільнотам і суспільству в цілому.

У складі світогляду вирізняють такі якісно різні елементи, як знання й переконання. Знання - це переважно змістовий компонент світогляду, а переконання дають йому ціннісне наповнення, визначаючи етичне й емоційне ставлення як до знань, так і до реальності. До складу світогляду людини входить не вся сукупність знань, якими вона володіє. Тільки найважливіша для індивіда їх частина - та, що лежить в основі його пізнання.

З історії розвитку людства відомо, що форми світогляду змінювалися: спершу основою світогляду був міф, потім релігія, а з XVII ст. й до нашого часу істотну роль у формуванні світогляду відіграє наука. Хоча окремі міфологічні елементи досі зберігають вплив на свідомість людей, а релігія, як для багатьох людей, так і соціальних груп, є основою їхнього світогляду.

Тобто нині формування світогляду людини та його зміни відбуваються головно на тлі трьох чинників: традицій (пам'ять про далеке минуле свого народу) і міфів, релігії та науки. Наукові знання в якості джерела світогляду визначають те, як людина розуміє світ, тобто її світорозуміння, що є важливим елементом світогляду. Це його інтелектуальна складова.

Існує й інша складова - емоційна, яку позначають поняттями «світовідчуття» і «світосприйняття». В цій діаді понять первинний елемент - світовідчуття, бо він відповідає за прямий контакт людини зі світом. Цей контакт зазвичай є динамічним, а його характерна особливість - розмаїття відчуттів і настроїв. Натомість світосприйняття - це образи і уявлення, які цілісно відображають ситуації і події життя людини. Світосприйняття окремої людини сильно залежить від її вподобань і формується на основі різних джерел (природа, мистецтво, спілкування тощо).

Розуміння світу, його світосприйняття змінюються й розвиваються разом з розширенням знань про довкілля та збагаченням досвіду людини.

Астрономія від самого свого початку, тобто з сивої давнини, впливала на світогляд людини. її знання, як і міфологічні та релігійні уявлення, допомагали людині відповідати на засадничі питання про сенс її існування, місце в світі та світобудову загалом. Суть тривалої боротьби між релігією і наукою зводилася до того, що вони по-різному давали людині відповіді на ці вічні запитання.

Нинішні астрономічні дослідження мають не лише наукове, але й світоглядне значення, бо вказують на місце людини у світобудові та взаємозв'язок між еволюцією матерії у Всесвіті й виникненням життя.

2. Астрологія як марновірство і як культурний феномен.

Астрологія має таке ж давнє походження, як і астрономія. Здобуваючи перші астрономічні знання і використовуючи їх у практичній діяльності, людина намагалася знайти глибші зв'язки між небесними світилами і явищами та земними подіями. Відчуваючи зв'язок земного й небесного, люди прагнули не лише його зрозуміти, але й використати для облаштування свого життя. Щось на зразок того, як вони використовували фази Місяця для лічби часу.

Щоб використовувати небесні світила чи особливі їхні положення на небесній сфері для пояснення подій земного життя, треба було розглядати їх не лише як природні об'єкти. Треба було перетворити світила в небесні знаки-символи. Якщо планета Венера - це символ краси і любові, то в неї варто шукати допомоги у вирішенні, наприклад, питання одруження. Такі уявлення, що лягли в основу астрології, виникли у всіх стародавніх цивілізаціях Землі. Як система поглядів про вплив небесних знаків на земні події, астрологія набула поширення у Вавилоні та Стародавньому Єгипті ще в IV - III тис. до н. е.

Оскільки всі планети упродовж року рухаються вздовж екліптики і проходять через зодіакальні сузір'я, то кожне з них отримало відповідний символ - знак Зодіаку. Астрологічні уявлення про певну планету та знак Зодіаку, в якому вона була на момент народження людини, а також про взаємні положення інших планет, Сонця і Місяця, поєднує в собі гороскоп. З його допомогою, начебто, можна пророкувати певні події в житті людини. Оскільки люди завжди хотіли знати і завбачати своє майбутнє, то астрологія, яка обіцяла таку можливість, знайшла підтримку.

Заняття астрологією, потреба складати гороскопи, вимагали астрономічних спостережень. їх результатом стало визначення точних положень планет, Місяця, Сонця на небесній сфері в той чи інший період, визначення координат зір у зодіакальних сузір'ях тощо. Тобто, пошуки небесних символів для завбачення подій на Землі сприяли розвитку астрономії. І це було єдиною користю від астрології.

Коли виникли монотеїстичні релігії (юдаїзм, християнство, мусульманство), астрологію було визнано ними як єресь. Це, щоправда, не завадило поширенню астрології. Наприклад, в Середньовічній Європі її активно культивували в XV - XVII ст. Знаменитий Тіхо Браге був не лише відомим астрономом-спостерігачем, але й астрологом. Гороскопи для можновладців складав Йоганн Кеплер. Але якщо перший часто виконував астрономічні спостереження з астрологічною метою, то другий в такий спосіб заробляв на життя. В часи Т. Браге і Й. Кеплера, як і раніше, науку про зорі та зоряне небо, тобто астрономію, часто поєднували з астрологічною практикою, медициною. Зв'язок астрології з лікувальною практикою зумовлювало уявлення про те, що небесні світила і зодіакальні знаки пов'язані з тілом людини та його внутрішніми органами.

Лише в XVIII ст., коли зріс культурний і освітній рівень людей і стала прояснюватись природничо-наукова картини світу, астрологію визнали в європейських країнах як псевдонауку. Всі узагальнення щодо небесних світил та їхнього впливу на Землю, які колись зробила астрологія, не знайшли підтвердження в науці - ні в астрономії, ні в фізиці, ні в медицині. Астрологія - не наука, бо не може пояснити своїх основ, які незмінно використовує вже кілька тисячоліть поспіль. Хоча нічого незмінного, окрім законів природи, в нашому світі немає. Наприклад знаки Зодіаку, які були «прив'язані» астрологами до цілком певних сузір'їв на зоряному небі, вже давно втратили цей зв'язок через явище прецесії.

3. Астрологія в сучасному світі.

Фізичне й духовне здоров'я кожної людини значною мірою визначає довкілля. Але ці зв'язки дуже складні, тому навіть в сучасну пору ще мало вивчені наукою. Немає жодних доказів про залежність долі людини від знаку Зодіаку чи конфігурації планет на зоряному небі. Тому астрологія, що намагається ці речі нав'язувати людству впродовж кількох тисяч років, будує свої висновки на давніх вигадках.

Були неодноразові намагання підтвердити астрологічні прогнози. Це робили як окремі астрологи, так і неупереджені дослідники. Наприклад, американський фізик Дж. Мак-Джерві намагався виявити закономірності в схильності людей до професії зважаючи на їхні знаки Зодіаку. За цим критерієм він вивчив розподіл дат народження 17 тис. науковців і 6 тис. політичних діячів і з'ясував, що розподіл випадковий, і збіг відсутній.

Прихильники астрології вказують на результати французького астролога Мішеля Гоклена з освітою психолога. Але статистичні дослідження, які він виконав, не виявили зв'язку між характером і діяльністю людини та її астрологічними характеристиками. На думку Гоклена йому вдалося виявити лише якісь натяки на зв'язок моменту (години і хвилини) народження людини з її професійною діяльністю. Проте навіть ці результати Гоклена не були підтверджені незалежними експертами.

Сучасні астрологи, маскуючи свою діяльність під начебто науку, видають, як і "їхні попередники, власні твердження й фантазії за природні закономірності. Чому ж астрологія існує досі? На це є щонайменше три причини. По-перше, багато людей мають низькі знання з астрономії. Хоча вона якраз і розкриває справжні зв'язки людини й Космосу, показує наскільки він є тісним. По-друге, це сила давньої традиції, яка досі приваблює своїми обіцянками завбачити майбутнє. По-третє, активна діяльність астрологів, які намагаються «впровадити в життя» астрологію, продати свої послуги якщо не державі, то хоча б малоосвіченим її громадянам. У багатьох країнах світу існують різні астрологічні школи та академії, в книгарнях широкий вибір астрологічної літератури, астрологічну символіку наносять не тільки на сувеніри, але і на вжиткові речі. Така масова астрологізація життєвої сфери переконує багатьох людей в тому, що астрологія має якесь відношення до науки.

Науковці, а надто природознавці, в усьому світі виступають проти поширення астрології засобами масової інформації, адже це веде до зростання в суспільстві ірраціоналізму та невігластва. Цьому може протистояти тільки розвиток науки, який має привести до розкриття справжніх зв'язків людини і Космосу. Такі зв'язки вже нині намагається розкрити, наприклад, геліобіологія, що вивчає вплив Сонця, його активності на земне життя.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

• Виконайте міні-опитування щодо ставлення до астрології рідних і друзів.

ВИСНОВКИ

Світогляд людини може формуватись не лише на підставі наукової картини світу, а й на підставі міфологічних, релігійних чи навіть антинаукових уявлень. До псевдонаукових уявлень, що виникли майже одночасно з астрономією та існують досі, належить астрологія.