АСТРОНОМІЯ - М. В. Головко 2018

Частина 3. Космософія

Розділ ІІІ. Астрономія як складова культури

ТЕМА 3.1. КОСМОС В КУЛЬТУРІ

§ 16. АСТРОНОМІЯ В КУЛЬТУРІ XVII - ХХ СТОЛІТЬ

Астрономія виникла однією з перших серед інших наук, тому її внесок в культуру маємо оцінювати на рівні астрономічних символів, що пронизують культуру від часу зародження людства дотепер.

1. Астрономічні символи в європейській культурі.

Таких символів багато, але серед них є головні, що визначають усі інші і впливають на них. До таких відносимо астрономічні знання і наукові картини світу. Водночас те, що людина має можливість бачити зоряне небо, є визначальним чинником для того, щоб наша цивілізація стала такою, якою вона є.

Уявімо фантастичну ситуацію: Земля від початку своєї історії оповита товстим шаром хмар, крізь які на її поверхню не проникає світло зір та інших небесних світил. Якою була б у такому разі наша цивілізація? Важко сказати, але чи змогло б тоді людство дізнатися про існування інших планет, зір, галактик, про безмежний Всесвіт? А якщо змогло б, то якими темпами розвивалася б така цивілізація? Мабуть, ми були б іншими, сприймали б інакше світ та облаштовували своє матеріальне й духовне життя. На планеті Земля була б інша цивілізація з іншою культурою.

Отже, можливість спостерігати зоряне небо, небесні світила та явища є одним з головних чинників, що спрямував розвиток людства у певному напрямі. Він є джерелом найперших астрономічних знань. Археологія зустрічає свідоцтва не лише осмисленого, але й певною мірою впорядкованого погляду на Всесвіт навіть у пам'ятках 30-тисячолітньої давності.

Астрономічні мотиви впевнено увійшли в мистецтво, музику, поезію. Зображення окремих небесних світил, як і зоряного неба, знаходимо на полотнах багатьох художників від початку ХVІІ ст. (після телескопічних спостережень Ґ. Ґалілея) до наших днів. Наприклад, італійський художник Донато Креті в 1711 р. створив серію картин на тему «Астрономічні спостереження». На полотнах зображено сцени спостережень усіх відомих тоді планет, а також Місяця і Сонця. Картини замовив один заможний астроном-аматор в подарунок Папі Клименту XI, щоб спонукати його до сприяння будівництву обсерваторії в м. Болонья.

Під враженням від спостережень зоряного неба були написані музичні твори. Наприклад, в кінці XVII ст. Йозеф Гайдн після візиту на обсерваторію Гершеля, де він подивився на зорі в телескоп, загорівся ідеєю написати ораторію «Створення Світу». Ораторія мала величезний успіх в сучасників і стала перлиною світового мистецтва.

До астрономічних знань, що вийшли за рамки суто наукових і стали загальнокультурними символами від XVII ст., відносимо ідею населеності всіх без винятку планет Сонячної системи і життя у Всесвіті. Про це писали відомий фізик-оптик Християн Гюйгенс, великий сатирик Вольтер та ін. Найкращим притулком для позаземного життя вважали Марс. Наприкінці XIX ст. кіль

ка європейських астрономів, серед них італієць Дж. Скіапареллі, відкрили ледь помітні прямі лінії на поверхні Марса - уславлені марсіанські «канали» (італійське слово canali означає як «канали», так і «проливи»).

«Канали» викликали гарячу полеміку, в якій брали участь не лише астрономи, але й інші європейські та американські інтелектуали, журналісти, пересічні громадяни. На хвилі зацікавленості марсіанським життям Г. Уеллс створив роман «Війна світів». Персиваль Ловелл, який повірив у реальність марсіанських каналів, побудував обсерваторію з метою ретельних спостережень Марса. Зрештою він склав карту мережі каналів, що покривають усю поверхню планети, за винятком крижаних полярних шапок. Здавалося, що ця мережа зазнає сезонних змін одночасно зі змінами на великих темних ділянках Марса.

Однак вже на початку ХХ ст., переважна більшість астрономів переконалась, що марсіанські канали - це ілюзія. Але ідея існування розвиненої цивілізації на Червоній планеті так захопила громадську думку, що 31 жовтня 1938 р. в США виникла справжня паніка під час трансляції радіоспектакля за мотивами роману Г. Уеллса. Сотні тисяч радіослухачів покинули свої будинки і вийшли на вулиці, одні - щоб зустріти марсіан, інші, - щоб рятуватись від марсіанських завойовників.

Нині тема існування позаземного життя залишається відкритою в науці. Але це ніяк не стримує письменників-фантастів чи кінематограф розвивати її в культурному (часто навіть маскультурному) аспектах.

Важливим символом європейської культури стали державні астрономічні обсерваторії, а також телескопи та інше наукове обладнання, яким їх оснащують. Будівлі багатьох давніх обсерваторій стали пам'ятками культури, що перебувають під охороною ЮНЕСКО, а вежі сучасних телескопів - неповторними архітектурними витворами.

Рис. 16.1. Гравюра «Скептик, або Пілігрім на краю Землі»

Сьогодні астрономічні знання, нехай і шляхом їх суттєвої трансформації, надмірного спрощення і навіть спотворення, дуже швидко проникають у масову свідомість. Це зумовлено процесом глобалізації - зближенням культур різних країн, сприйняттям ідей в планетарному масштабі. Цьому сприяє поява нових каналів поширення інформації

та явний суспільний запит на «видовища». Фотографії космічних об'єктів, отримані, наприклад, з допомогою Космічного телескопа імені Габбла, можна зустріти не лише на сторінках науково-популярних видань, але і як тло для різного виду реклами. Очевидно, що такі зображення мають позитивну естетику.

Значно зросло відчуття єдності нашої планети зі Всесвітом після появи космонавтики. Пілотовані польоти на орбіту Землі, політ людини на Місяць, дослідження тіл Сонячної системи автоматичними космічними апаратами - все це суттєво змінило не лише астрономічну науку, але назавжди увійшло в планетарну культуру. Космічні апарати «Вояджер» несуть на своїх облавках послання землян позаземним цивілізаціям. Це послання, що має цінність не так науковим змістом, як радше культурологічним, є ще одним свідченням проникнення наукових знань у культуру.

Згадаймо геоцентричну та геліоцентричну системи світу, що були основою світогляду цілих епох. Вони створювались на підставі астрономічних знань, здобутих в тому чи іншому періоді західно-європейської історії. Це теж астрономічні символи, без яких немислима наша цивілізація.

Теорія Коперника відіграла суттєву роль у відродженні науки в Європі, яка зрештою посіла центральне місце в західно-європейській культурі. Образ Всесвіту, сформований на підставі законів механіки (Ґ. Ґалілей, І. Ньютон), як подоба механізму годинника, проник в культуру. Прикладом цьому є відома гравюра «Скептик, або Пілігрім на краю Землі». Здивований мандрівник, діставшись до середньовічного «краю світу», бачить за його межею не темряву, а безліч променистих сяйв, пронизаних мереживом зубчатих коліс. Гравюра виражає суть уявлень людини Нового часу. За її видимим світом існує світ невидимий, світ механічний.

З 50-х років ХХ ст., коли фізика й астрономія накопичили досить знань про облаштування нашого світу, астрономи стали замислюватись над тим, чому Всесвіт наче спеціально має такі властивості, щоб у ньому могла жити людина. Ідеться про антропний принцип (ч. 3, § 18), який було сформульовано в середині 70-х роках ХХ ст. Суть його в тому, що наше існування у Всесвіті - не випадкове. Наш всесвіт саме такий тому, що в ньому є ми. Отже, геліоцентричну систему світу з її ідеєю про безмежний Всесвіт, у якому людина є малесеньким «нікчемним» створінням, яка через науку й інші форми суспільної свідомості намагається його зрозуміти, змінила антропна картина світу. її суть - єдність Людини і Всесвіту.

У науковому середовищі ставлення до антропного принципу не однозначне. Дехто вважає його свідченням розумного (тобто божественного) творення Всесвіту, хтось розмірковує про існування безмежної кількості всесвітів (Мультиверсум) і про те, що в одному з таких всесвітів склались умови для виникнення нашого життя. Але попри все це є факт: ми - частина Всесвіту і підкоряємося фізичним та іншим закономірностям, що в ньому існують.

Одне з важливих досягнень природознавства - висновок про те, що можливість нашого існування забезпечена сукупністю фундаментальних властивостей Всесвіту. Значення для життя має вся послідовність етапів розвитку матерії в нашій частині матеріального світу: початкове розширення надщільної плазми; утворення легких хімічних елементів - водню та гелію; виникнення зір, у надрах яких відбувався синтез важких хімічних елементів аж до заліза; вибухи масивних зір, наслідком чого став синтез ще важчих елементів; нарешті утворення планет...

І лише після цього - формування живих структур. Отже, життя людини - це закономірний результат усіх попередніх етапів розвитку Всесвіту. Якби навіть один із них не відбувся, скажімо, не виникло розмаїття хімічних елементів або не утворилися планети, - нас не було б. Можна сказати, що людина фактом свого існування і хімією свого організму відображає всю передісторію Всесвіту.

Відкриття єдності людини і Всесвіту, створення антропної картини світу - це ще один феномен духовного життя суспільства, нова світоглядна теорія, яку можна вважати астрономічним символом, що нині проникає в загальнолюдську культуру.

2. Популяризація астрономічних знань.

Нині життя більшості людей мало залежить від їх уміння використовувати на практиці свої знання про довкілля, але люди зберігають природну допитливість, намагаючись дізнатися про нове в тій чи іншій галузі природознавства.

Один із найкращих способів задовольнити потреби широкого загалу в новій науковій інформації полягає в популяризації науки, її методів і результатів досліджень. Під популяризацією мають на увазі не спрощений, а радше доступний для розуміння людиною, яка не є фахівцем, виклад і пояснення того, що зроблено наукою. Такий підхід є універсальним, але звісно різні галузі науки не схожі між собою, тому для забезпечення рівня доступності потрібно докласти різні зусилля.

Астрономія в цьому аспекті дуже виграє, адже краса зоряного неба не перестає вражати землян, а зацікавленість таємницями Космосу сягає глибин початку людства. Окрім цих факторів, що спричиняють інтерес людей до астрономії, важливим є її постійний розвиток, її нові відкриття. Вони прямо впливають на світогляд і картину світу багатьох людей і людства в цілому.

Тих, хто нині популяризує астрономію, поділяють на кілька груп, які хоча і працюють зазвичай окремо, але всі разом створюють «кумулятивний» ефект. До першої групи належать науковці (професійні астрономи), які є авторами науково-популярних книжок, журнальних статей, виступають на радіо й телебаченні, читають публічні лекції, створюють і підтримують сайти чи сторінки в соціальних медіа. Майже всі, хто цікавиться астрономією, знають, як популяризаторів астрономічних знань, Стівена Гокінга, Мартіна Ріса, Карла Саґана. Цей, зовсім не повний, перелік доповнюють ті, хто працював в епоху, коли книжка була майже єдиним джерелом поширення й популяризації астрономічних знань. До таких належать Франсуа Араґо, Джон Гершель і Каміль Фламмаріон, які є авторами книжок - «перлин» науково-популярного жанру.

До другої групи популяризаторів астрономії належать ті науковці, що нині працюють в різних астрономічних обсерваторіях. Майже всі вони відкриті для екскурсій. Наприклад, можна безкоштовно відвідати обсерваторію Роке де лос Мучачос на Канарських островах - одну з найбільших в світі (тут встановлено Великий канарський телескоп з поперечником головного

дзеркала в 10,4 м). На Канарських островах практикують навіть астрономічні тури - туристів селять у зручних для астрономічних спостережень місцях й організовують для них екскурсії в обсерваторії.

До окремої (третьої) групи відносять планетарії та народні обсерваторії (часто ці об'єкти утворюють єдиний просвітницький комплекс), що відіграють важливу роль в популяризації астрономії. Першу будівлю-планетарій, обладнану спеціальним проектором (його називають апаратом Планетарій) для демонстрації зоряного неба на сферичному екрані, було відкрито 1925 р. в Мюнхені на території Німецького музею. Нині Мюнхенський планетарій - один з найкраще обладнаних у світі. При ньому також є астрономічна обсерваторія.

У місті Ґархінґ (поблизу Мюнхена, Німеччина), де міститься штаб-квартира Європейської південної обсерваторії, збудовано Центр для відвідувачів (ESO Supernova Planetarium & Visitor Centre), складовою частиною якого є планетарій. Цей комплекс став до ладу в 2017 році.

1930 р. збудовано планетарій Адлера в Чикаго - перший планетарій за межами Європи й перший в західній півкулі Землі. Нині планетарії діють на всіх континентах (окрім Антарктиди) і майже всі об'єднані в Міжнародне товариство планетаріїв.

Класичним прикладом народної обсерваторії (як місця для популяризації астрономічної науки) є обсерваторія Архенхольд, яку відкрили 1896 р. в Берліні на території Трептов-парка. Обсерваторія виникла з ідеї Фридрі- ха Архенхольда збудувати великий телескоп-рефрактор (ця ідея була ним реалізована) і відома не лише телескопом з найдовшою трубою (за це його називають «Небесною пушкою»), але й як місце, де 1915 р. Альберт Айнштайн зробив свою першу публічну доповідь про загальну теорію відносності.

До особливої групи популяризаторів досягнень астрономічної науки належать клуби й товариства аматорів астрономії. Особливість полягає в тому, що для багатьох людей аматори на власному прикладі показують захоплення зоряним небом і його явищами. Це багатьом імпонує, а для декого є першим поштовхом до власного зацікавлення астрономією.

Аматори започаткували нові форми популяризації астрономії. Наприклад, 1968 р. Джон Добсон в США заснував товариство The Sidewalk Astronomers і почав проводити незвичні досі заходи - «ночі тротуарної астрономії». Суть ідеї зводиться до того, що телескопи виставляють в людних місцях (на центральних майданах, перехрестях вулиць, біля входів у торгові центри тощо) і всім перехожим пропонують подивитися на зоряне небо.

Завдяки аматорам астрономії виникло свято - Міжнародний день астрономії, яке вперше відзначили 1973 р. в США. Нині його підтримують астрономічні обсерваторії, планетарії, природничі музеї, окремі навчальні заклади тощо в багатьох країнах світу. Головна ідея Дня астрономії - привернути увагу якомога більшої кількості людей до астрономії як науки, а також як до цікавого й корисного заняття у вільний час.

Міжнародна спільнота «Астрономи без кордонів» (Astronomers Without Borders) започаткувала ще одну цікаву з огляду на популяризацію астрономії акцію - Глобальний місяць астрономії (Global Astronomy Month, GAM). Його відзначають під гаслом «Один народ, одне небо» («One People, One Sky»), що втілює дуже важливу ідею про астрономію без меж. Тобто не лише як фундаментальну науку, але й як явище культури. Саме тому в рамках GAM відбуваються різноманітні заходи: День Сонця, поетичні астровечори, вечори спостережень Юпітера й Сатурна, конкурси астрофотографії тощо.

Окреме місце в сенсі популяризації астрономії посідають науково-популярні астрономічні журнали та радіо- і телевізійні програми (вони найперше розраховані на аматорів-астрономії), а їх головна мета полягає в інформуванні про події в астрономії й астрономічні явища.

ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ

• Підготуйте доповідь чи презентацію на тему «Космічна поезія» (про поетичні твори в яких ідеться про космос, всесвіт, зоряне небо і його світила, а також про авторів цих творів).

НАВЧАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ

• Опишіть, спираючись на сюжет гравюри «Скептик, або Пілігрім на краю Землі» уявлення про світобудову в Європі на початок AVB ст.

ВИСНОВКИ

Оскільки астрономія виникла однією з перших серед інших наук, то її внесок у культуру оцінюють на рівні астрономічних символів, що пронизують культуру від часу зародження людства до тепер.