ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

Розділ 4. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ.

§ 4.5. Необоротні й оборотні реакції


Реакції, які відбуваються тільки в одному напрямку і завершуються повним перетворенням вихідних реагуючих речовин у кінцеві речовини, називаються необоротними.

Прикладом такої реакції може бути розклад хлорату калію (бертолетової солі) під час нагрівання:

2КСlО3 = 2КСl + 3O2↑.

Реакція припиниться тоді, коли весь хлорат калію перетвориться на хлорид калію і кисень. Необоротних реакцій не так багато. Більшість реакцій оборотні. Оборотними називаються такі реакції, які одночасно відбуваються у двох взаємно протилежних напрямках.

У рівняннях оборотних реакцій між лівою і правою частинами ставлять дві стрілки, напрямлені у протилежні боки. Прикладом такої реакції може бути синтез аміаку з водню та азоту:

3 /2 Н2 +1/2 N2 ⇆ NН3, ∆Н = — 46,2 кДж/моль.

У техніці оборотні реакції, як правило, невигідні. Тому різними методами (зміна температури, тиску тощо) їх роблять практично необоротними.

Необоротними називають такі реакції, під час перебігу яких:

1) продукти, що утворюються, виходять зі сфери реакції

— випадають у вигляді осаду, виділяються у вигляді газу, наприклад:

ВаСl2 + H2SO4 = ВаSO4 ↓ + 2НСl;


Na2CO3 + 2HCl = 2NaCl + СО2 ↓ + H2O;

2) утворюється малодисоційована (див. § 5.10) сполука, наприклад вода:

НСl + NaOH = Н2О + NaCl;

3) реакція супроводжується виділенням великої кількості енергії, наприклад горіння магнію:

Mg +1/2 O2 = MgO, ∆Н = — 602,5 кДж/моль.

У рівняннях необоротних реакцій між лівою і правою частинами ставиться знак рівності або стрілка.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.