ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ
Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ
Розділ 4. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ.
§ 4.5. Необоротні й оборотні реакції
Реакції, які відбуваються тільки в одному напрямку і завершуються повним перетворенням вихідних реагуючих речовин у кінцеві речовини, називаються необоротними.
Прикладом такої реакції може бути розклад хлорату калію (бертолетової солі) під час нагрівання:
2КСlО3 = 2КСl + 3O2↑.
Реакція припиниться тоді, коли весь хлорат калію перетвориться на хлорид калію і кисень. Необоротних реакцій не так багато. Більшість реакцій оборотні. Оборотними називаються такі реакції, які одночасно відбуваються у двох взаємно протилежних напрямках.
У рівняннях оборотних реакцій між лівою і правою частинами ставлять дві стрілки, напрямлені у протилежні боки. Прикладом такої реакції може бути синтез аміаку з водню та азоту:
3 /2 Н2 +1/2 N2 ⇆ NН3, ∆Н = — 46,2 кДж/моль.
У техніці оборотні реакції, як правило, невигідні. Тому різними методами (зміна температури, тиску тощо) їх роблять практично необоротними.
Необоротними називають такі реакції, під час перебігу яких:
1) продукти, що утворюються, виходять зі сфери реакції
— випадають у вигляді осаду, виділяються у вигляді газу, наприклад:
ВаСl2 + H2SO4 = ВаSO4 ↓ + 2НСl;
Na2CO3 + 2HCl = 2NaCl + СО2 ↓ + H2O;
2) утворюється малодисоційована (див. § 5.10) сполука, наприклад вода:
НСl + NaOH = Н2О + NaCl;
3) реакція супроводжується виділенням великої кількості енергії, наприклад горіння магнію:
Mg +1/2 O2 = MgO, ∆Н = — 602,5 кДж/моль.
У рівняннях необоротних реакцій між лівою і правою частинами ставиться знак рівності або стрілка.
Перша публікація: 01/01/2008
Останнє оновлення: 31/12/2023
Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.
Що було опрацьовано:
- усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
- редакційне упорядкування змісту;
- уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
- перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.
Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.