ПОСІБНИК З ХІМІЇ ДЛЯ ВСТУПНИКІВ ДО ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

Частина І. ЗАГАЛЬНА ХІМІЯ

Розділ 4. ШВИДКІСТЬ ХІМІЧНИХ РЕАКЦІЙ.

§ 4.6. Хімічна рівновага


Оборотні реакції не доходять до кінця і завершуються встановленням хімічної рівноваги. Наприклад, у реакції синтезу аміаку (див. § 10.4) рівновага настає тоді, коли за одиницю часу утворюється стільки само молекул аміаку, скільки їх розпадається на азот і водень. Отже,

хімічну рівновагу можна визначити як такий стан системи реагуючих речовин, за якого швидкості прямої і зворотної реакцій дорівнюють одна одній.

У стані рівноваги пряма і зворотна реакції не припиняються. Тому така рівновага називається рухомою, або динамічною, рівновагою. А оскільки дія обох реакцій взаємно знищується, то в реагуючій суміші видимих змін не відбувається: концентрації всіх реагуючих речовин — як вихідних, так і тих, що утворюються, — залишаються чітко сталими. Концентрації реагуючих речовин, які встановлюються при хімічній рівновазі, називаються рівноважними. Вони позначаються формулами реагуючих речовин, узятими у квадратні дужки, наприклад [Н2], [N2], [NH3], в той час як нерівно- важні концентрації позначають так: сн2, сN 2, сNН3. На стан хімічної рівноваги впливають концентрації реагуючих речовин, температура, а для газуватих речовин — і тиск. При зміні одного з цих параметрів стан рівноваги порушується, і концентрації всіх реагуючих речовин змінюються доти, доки не встановиться новий стан рівноваги, але вже з іншими значеннями рівноважних концентрацій. Подібний перехід реакційної системи з одного стану рівноваги в інший називається зміщенням (або зсувом) хімічної рівноваги. Якщо при зміні умов концентрація кінцевих речовин збільшується, то говорять про зміщення рівноваги в бік продуктів реакції. Якщо ж збільшується концентрація вихідних речовин, то рівновага зміщується в бік їх утворення.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 31/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.