Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Культуралізм
Е.П. Томпсон «Формування англійського робітничого класу»

У передмові до цієї розвідки Е. П.Томпсон зазначає:

«Назва книжки є досить нескладною, але відповідає меті студії. Формування робітничого класу являє собою тривалий процес — він не з'явився на нашому політичному небосхилі у призначений час, мов сонце, а сформувався поступово, власними зусиллями»¹.

Дія Томпсона англійський робітничий клас, які будь-який інший, є «історичним явищем» — не структурою й не категорією, а «збігом різноманітних, напозір не пов'язаних між собою подій, що сталися і в матеріальному світі, й у духовному житті»: він є «подією, яка сталася (і це можна продемонструвати) у людських відносинах»². Ба більше: клас — це не «річ», це завжди історичний зв'язок єдності й відмінності — єдність одного класу порівняно до іншого чи інших. Як пояснює автор, «клас виникає, коли внаслідок спільного досвіду (успадкованого чи поділеного) люди відчувають і висловлюють особливість своїх власних інтересів — і у своєму колі, і серед інших осіб, що їх інтереси відрізняються від інтересів членів класу (та часто-густо суперечать їм)»³. Спільний досвід класу «здебільшого визначений виробничими відносинами, що пов'язують їх унаслідок походження чи недобровільної участі»⁴. Утім, спільний досвід класу, перехід досвіду' в культуру таким способом не визначають: «Клас визначають люди, що проживають свій життєвий цикл, і. зрештою, це єдина можлива його дефініція»⁵.

Отже, для Томпсона клас є «суспільною та культурною формацією, що виникає внаслідок процесів, які можна вивчати, оскільки вони розгортаються впродовж тривалого історичного періоду»⁶. Розглядана книжка описує політичне й культурне формування англійського робітничого класу, наближуючись до цього предмета із трьох різних, але пов'язаних між собою напрямків. По-перше, в розвідці відтворено політичні та культурні традиції англійського радикалізму наприкінці XVX ст.: релігійний розкол, незадоволення народу, вплив французької революції. По-друге, автор зосереджується на соціальному й культурному досвіді промислової революції з позиції різноманітних груп робітників: ткачів, сільськогосподарських працівників, прядильників бавовни, ремісників тощо. Нарешті, у книжці проаналізовано зростання свідомості робітничого класу, що про нього свідчить відповідний розвиток політичних, суспільних і культурних «інститутів робітничого класу, які мали міцну базу та характеризувалися зростанням свідомості»⁷. Як наполягає Томпсон, «робітничий клас створив себе не в меншій мірі, ніж був створений⁸. Зі свого дослідження автор робить два головні висновки. По-перше: «Хай там як. а період між 1790-м та 1830-м роками породив «робітничий клас»⁹. По-друге: «Ті часи характеризуються, либонь, найвидатнішою масовою культурою, що її коли-небудь знала Англія»¹⁰.

«Формування англійського робітничого класу» — це в багатьох аспектах монументальний внесок до суспільної історії (узяти хоча б обсяг книжки — понад 900 сторінок). Для особи, що вивчає маскультуру, особливу вагу має природа цієї історичної подачі. Томпсонова історія — це не розповідь про абстрактні економічні та політичні процеси й не опис діянь великих і могутніх. Книжка присвячена «звичайним» людям: їхньому життєвому досвіду, ідеям, цінностям, діям, бажанням— якщо стисло, масовій культурі як оплоту опору тим, у чиїх інтересах відбулася промислова революція. Гол називає її «найзнаменнішою працею з царини суспільної історії в післявоєнній Англії», вказуючи на те. як вона кидає виклик «вузькій, зарозумілій концепції культури, що її плекала левісистська традиція, а також на той, можна сказати. еволюційний підхід, який іноді відзначає книжку Уїльямса «Тривала революція»¹¹. В інтерв'ю, що вийшло років за десять після появи розвідки. Томпсон так прокоментував ужиту ним історичну методу: «Якщо вам потрібне узагальнення, я би сказав. що історик має завжди прислухатися до світу»¹². Він аж ніяк не є одним-однісіньким істориком, що прислухається. — історик- консерватор Дж. М. Янґ також це робить, хоча й у дещо вибірковій манері: «історія є розмовою великих людей»¹³. Томпсона радикально відрізняє від інших «слухачів» те, до кого саме він прислухається. У відомому уривку з передмови до «Формування англійського робітничого класу» він пояснює:

«Я прагну врятувати бідного ткача, орендаря-луддита. прядильника з його примітивним верстатом, ремісника-утопіста» й навіть обманутого послідовника Джоанн Сауткот від величезної поблажливості нащадків. Можливо. їхні ремесла і традиції повмирали, а їхня ворожість до нового індустріалізму була назадницькою. Я можу також визнати, що їхні суспільні ідеали являли собою лише фантазію, а їхні повстанські змови були авантюрними — але вони, на відміну від нас, жили за часів гострих суспільних заворушень. їхні прагнення з огляду на їхній життєвий досвід були цілком обгрунтованими. і якщо вони й стали жертвами історії, це аж ніяк не привід не шанувати їхню пам'ять»¹⁴.

Розвідка «Формування англійського робітничого класу» є класичним прикладом «історії, написаної знизу». Мета Томпсона— визначити «досвід» робітничого класу як засаду для розуміння того, як формувалося індустріальне капіталістичне суспільство в десятиліття. що передували 30-м рр. XIX ст. То є історія, написана знизу, у подвійному сенсі цього виразу, що його запропонував Ґреґор Мак-Леллан¹⁵: історія, що прагне наново ввести в історичний процес досвід робітничого класу', та історія, яка стверджує, що робітничий клас як історичне явище був свідомо створений самими робітниками. Томпсон користується відомим твердженням Маркса щодо того, як люди створюють історію: «Люди самі роблять свою історію, але вони роблять її не так. як їм спаде на думку, при обставинах, що їх не самі вони обирають, а що безпосередньо вже є. дані їм і перейшли від минулого»¹⁶. Томпсон підкреслює першу частину цього постулату (активну участь людей) та стверджує, що історики-марксисти приділяли забагато уваги другій його частині (наявності структурних детермінантів). Як це не парадоксально (хоча, либонь, жодного парадокса в цьому немає), самого Томпсона також критикували за перебільшення ролі людини—людського досвіду та цінностей — коштом структурних чинників¹⁷.

Перш аніж підсумувати цей стислий огляд внеску Томпсона до дослідження масової культури, слід віднотувати. що сам він не погоджується з терміном «структуралізм», яким описують його праці. Це та деякі інші суміжні питання були темою вельми жвавої дискусії під умовною назвою «Майстерня історика», що відбулася між Ричардом Джонсоном, Стюартом Голом та самим Томпсоном¹⁸. Коли читаєш матеріали цієї дискусії, доволі важко збагнути, яким чином слову «культуралізм» надали два геть відмінні значення. З одного боку, його вживають на позначення конкретної методології (саме в цьому сенсі користуюся ним я). Із другого, ним послуговуються як критичним терміном (звичайно стоячи на «традиційнішій» марксистській позиції або з позицій марксистського структуралізму). Це питання є вельми складним, але як завершальні акорди тієї дискусії можна запропонувати дуже просту класифікацію: у позитивному сенсі культуралізм є методологією, котра підкреслює важливість культури (людської діяльності, цінностей та досвіду) для повного соціологічного та історичного розуміння даної суспільної формації: у негативному ж сенсі це слово вживають, аби вказати на застосування таких припущень без визнання того, що культура є наслідком структур, більших за масштабом, а ті й собі були результатом впливу культури (людської діяльності, цінностей і досвіду), яка детермінувала, обмежувала і, зрештою, створювала їх. Томпсон рішуче заперечує проти другого твердження, а також відкидає припущення, за котрим до його праць можна застосувати термін «культуралізм», хоч яким є його дефініція¹⁹.

Примітки

¹ E. P. Thompson. The Making of the English Working Class. - Harmondsworth: Penguin. 1980. - C. 8.

² Там само.

³ Там само. - C. 8-9.

⁴ Там само. - С. 9.

⁵ Там само. - С. 10.

⁶ Там само. - C. 11.

⁷ Там само,-С. 212 - 13.

⁸ Там само. - С. 213.

⁹ Там само. - С. 212.

¹⁰ Там само. - С. 914.

¹¹ Hall. Cultural studies and the Centre. - C. 19 - 20.

¹² E. P. Thompson. Interview//Radical History Review. - № 3. - 1976. - C. 15.

¹³ Gregor McLellan. E. P. Thompson and the discipline of historical context // Making Histories: Studies in history writing and politics/Ed. Richard Johnson. - London: Hutchinson. 1982, - C. 107.

¹⁴ Thompson. The Making of the English Working Class. - C. 12.

¹⁵ McLellan. E. P. Thompson and the discipline of historical context. Інший чудовий приклад історії, описаної нижче, див.: George Chauncey. Gay New York: Gender, urban culture, and the making of the gay male world. 1890 - 1940. - New York: Basic Books. 1994. Ось як пояснює Чонсі: «Я зосереджуюся на аналізі сексуальності на «рівні вулиці», і це указує на ту обставину. що один із ґрунтовних аргументів книжки полягає в тому, що історія гомосексуальності — а також сексуальності взагалі — страждала від надмірної довіри до дискурсу вищого класу. Найвпливовіші члени американського суспільства власноруч розробляли офіціальні уявлення про культуру. Хоча ця книжка віддає належне таким уявленням, набагато цікавіше було б відтворити уявлення, на які свій відбиток наклали повсякденні звичаї вулиці — звичаї, котрі визначали життя людей навіть попри те, що їх ніколи не формулювали та не описували на папері. Книжка прагне проаналізувати змінне уявлення про гомосексуальність у масовій культурі й «вуличні» соціальні практики та тенденції, котрі детермінували ставлення суспільства до гомосексуалістів, а також їхнє самоусвідомлення та стосунки з оточенням». (С. 26 - 7).

¹⁶ Маркс К. Вісімнадцяте брюмера Луї Бонапарта. - К.: Політвидав України. 1983. - С. 19.

¹⁷ Див.: Perry Anderson. Arguments within English Marxism. - London: Verso. 1980.

¹⁸ Див.: Raphael Samuel. Peoples' History and Socialist Theory. - London: Routledge & Kegan Paul. 1981.

¹⁹ Докладніший розгляд цього міркування див.: R. S. Neale. E. P. Thompson: a history of culture and culturalist history // Creating Culture / Ed. Diane J. Austin Broos. - London: Alien & Unwin, 1987. Див.: також: E. P. Thompson. The Poverty of Theory. - 2nd ed. - London: Merlin Press, 1995.