Теорія культури та масова культура - Джон Сторі 2005

Що таке масова культура?
Ідеологія

Перед тим, як звернутися до різних визначень популярної культури, варто розглянути ще один термін — «ідеологія», адже для студіювання поп-культури він має неабияку важливість. Ґрем Тернер називає ідеологію «найважливішою концептуальною категорією теорії культури»¹, а Джеймс Kepi навіть висловив припущення. за яким «британський культурологічний аналіз можна легко описати як теорію ідеології, і такий опис, либонь, буде навіть достеменнішітм»² Як і «культура», слово «ідеологія» має багато паралельних значень. Розуміння цього поняття нерідко ускладнює те, що в аналізі культури такий термін часто-густо використовують як замінник до слова «культура» — надто ж якщо йдеться про маскультуру. Утім, хоча в минулому слово «ідеологія», як правило, посилалося на ту саму царину, що й «культура» та «маскультура», синонімами ці терміни не є. Як стверджує Стюарт Гол: «Коли ми кажемо «ідеологія», то дечим легковажимо, і те саме можна сказати про слово «культура»³. Концептуальний простір, що на нього покликається Гол, — це, звичайно, політика. Те. що термін «ідеологія» вживали на позначення тієї самої сфери, що і слова «культура» та «маскультура», свідчить про його важливість для розуміння природи масової культури. Даті ми стисло розглянемо тільки п’ять із численних сенсів поняття «ідеологія» — тобто лише ті. що стосуються дослідження маскультури.

По-перше, ідеологією можна назвати систематизовану сукупність ідей, висловлюваних конкретною групою людей. Наприклад, можна говорити про «професійну ідеологію» як про ідеї, що надихають єством діяльність конкретних професійних груп. Можемо також говорити про «ідеологію лейбористської партії». У такому разі ми послалися б на сукупність політичних, економічних та соціальних ідей, котрі надають сенс прагненням і діяльності цієї партії. Друга дефініція пов'язана з певним приховуванням, перекрученням, удаванням. Тут слово «ідеологія» вжите на позначення того, як деякі культурні тексти та практики подають перекручений образ дійсності, створюючи те, що часто називають «хибною свідомістю»⁴. Стверджують, що такі перекручення відповідають інтересам сильних, котрі експлуатують слабких. Користуючися цим визначенням, можна сформулювати поняття капітатістичної ідеології. Такий сенс слова «ідеологія» кине світло на те, як воно приховує від можновладців реальність домінування: представники панівного класу не вважають себе експлуататорами та гнобителями. Крім того — і, либонь, це ще важливіше,—можемо побачити, як ідеологія приховує реальність покори від підпорядкованих класів: вони не бачать себе гнобленими чи експлуатованими. Ця дефініція випливає з певного припущення щодо обставин, у яких створюють культурні тексти та практики; дехто стверджує, що вони являють собою надбудовні «відображення» чи «вираження» взаємозв'язку між владою та економічною базою суспільства. Наведімо знане формулювання Карла Маркса:

«У суспільному виробництві свого життя люди вступають у певні, необхідні, від їхньої волі незалежні відносини — виробничі відносини. які відповідають певному ступеневі розвитку їх матеріальних продуктивних сил. Сукупність цих виробничих відносин становить економічну структуру суспільства, реальну базу, на якій виситься юридична й політична надбудова і якій відповідають певні форми суспільної свідомості. Спосіб виробництва матеріального життя зумовлює соціальні, політичні і духовні процеси життя взагалі. Несвідомість людей визначає їхнє буття, а навпаки. їхнє суспільне буття визначає їхню свідомість»⁵.

Маркс бажає сказати, що спосіб, у який суспільство організує свої засоби економічного виробництва, чинитиме визначальний вплив на той ґатунок культури, що його вможливлює і створює суспільство. Культурні наслідки цього так званого «зв'язку між базою і надбудовою» вважаються ідеологічними, адже через такий зв'язок вони явно чи неявно підтримують інтереси панівних груп, які мають соціальний, економічний, політичний та культурний зиск від конкретної економічної організації суспільства. У п'ятому розділі ми розглянемо зміни, що їх внесли до цього формулювання самі автори — Карл Маркс та Фрідріх Енгельс,— а також те, як це, мовити б, доволі примітивне уявлення про соціальні відносини між культурою та маскультурою модифікували наступні марксисти. Утім, попри все це, слід завважити таке:

«прийняття суперечливого твердження, за яким механізм причиново-наслідкових зв'язків усередині суспільства структурований нерівномірно (внаслідок чого, наприклад, економіка має привілейований статус, тобто її вплив на політичні й ідеологічні відносини не відповідає Lx впливу на неї), звичайно вважати «граничною точкою» марксизму. Відмовтесь від цього твердження — і марксизм припиняє бути марксизмом»⁶.

Загальний сенс слова «ідеологія» можна також вживати на позначення відносин усередині влади, що виходять за рамці класу. Приміром, феміністки говорять про силу ідеології патріархату та про те. як вона приховує, маскує та перекручує статеві відносини в нашому суспільстві. Вона являє собою ідеологію не тому, що створює хибне враження про статеві відносини, а тому, що подає часткову правду як цілковиту, і сама потужність цієї ідеології залежить від її здатності затьмарювати різницю між першою і другою.

Третє визначення слова «ідеологія» (щільно пов’язане з другим і в деяких аспектах залежне від нього) включає в себе словосполучення «ідеологічні форми»⁷. Його використання має наметі привернути увагу до того, що культурні тексти (телепрограми, популярні пісні, романи, художні фільми) завжди подають певний образ світу. Це визначення залежить від уявлення про суспільство як конфліктну, а не узгоджену спільноту. Вважають, що у таких протистояннях тексти свідомо чи несвідомо стають на бік одного з опонентів. Німецький драматург Бертольд Брехт резюмує це міркування: «Гарна чи погана, але п’єса завжди містить у собі певний образ світу... Не існує п’єси чи театральної постановки, яка б жодним чином не впливала на смаки та уявлення глядачів., Мистецтво завжди має якісь наслідки»⁸. Зауваження Брехта можна узагальнити та достосувати до всіх без винятку культурних текстів. Можна сказати те саме й інакше: усі тексти зрештою є політичними, тобто пропонують паралельні ідеологічні уявлення про те, яким є чи має бути світ. Відтак, масова культура — це, за словами Гола, «арена створення колективного суспільного розуміння», сфера, де з метою напрямити читача на певне бачення світу відтворюють «політику означення»⁹.

Четверта дефініція терміна «ідеологія» набула неабиякої популярності в 70-ті та на початку 80-х рр. XX ст. Запропонував її французький марксист філософ Луї Альтусер. Ми докладніше розглянемо його погляди в розділі 5, а тут я хотів би лишень окреслити деякі чільні аспекти поданого ним визначення слова «ідеологія». Головне його нововведення — сприйняття ідеології не лише як сукупності ідей, а і як матеріальної практики. Мисленник хоче сказати, що її можна побачити не тільки в деяких уявленнях про буденне життя, ай у його практиках. Якщо узагальнити, можна стверджувати, що Альтусер має на увазі спосіб, у який певні ритуали та звичаї змушують нас дотримуватися суспільного ладу, що його характеризує величезна нерівномірність у розподілі багатства, статусу та влади. Користуючися цим визначенням, можна подати як приклади ідеологічних практик і святкування Різдва, і уїк-енд на узбережжі моря: воно покаже, як ці практики дають задоволення та звільняють нас від традиційних вимог суспільного ладу, але зрештою повертають усіх на свої місця в ньому — відпочилих і готових терпіти експлуатацію та гноблення до наступної офіційної перерви. У цьому сенсі ідеологія поновлює суспільні умови та соціальні відносини, потрібні для подальшого існування економічних умов й економічних відносин капіталізму.

П'яте визначення асоціюється з однією з перших студій французького теоретика культури Ролана Барта (щодо детальнішого розгляду див. розділ 4). Варт стверджує, що ідеологія діє головним чином нарівні підтексту, вторинних, часто несвідомих значень, які несуть (або можуть нести) у собі тексти та практики. Ідеологія (або «міф», як її називає сам Варт) є сферою, в якій відбувається концептуальна боротьба за те, щоб обмежити конотації. зафіксувати конкретні чи створити нові підтексти. Наведімо приклад, що допоможе нам з'ясувати думку Варта. Один політичний рекламний ролик, який з'явився в 1990 р., закінчувався словом «соціалізм», поставленим за червоні тюремні ґрати. Автори натякали на те, що соціалізм лейбористської партії є синонімом соціального, економічного та політичного ув’язнення. Цей ролик мав на меті зафіксувати конотації слова «соціалізм». Ба більше: автори сподівалися, що у глядачів виникне бінарний зв'язок між відповідно соціалізмом і несвободою та консерватизмом і свободою. Для Варта це був би класичний приклад дії ідеології, спроби зробити універсальним і законним те, що насправді є лише частковим і випадковим. Аналогічно можна стверджувати, що у британському суспільстві білі чоловіки-гетеросексуали з середнього класу являють собою суспільну групу, яку було б доцільно позначити епітетами «нормальна», «природна» й «універсальна», натомість усі інші групи нібито лише становлять нижчий різновид першої. Це стає очевидним, якщо обміркувати такі формулювання, як «чорношкірий журналіст», «жінка-адвокат», «комік- гомосексуаліст». У кожному випадку одне зі слів використано на позначення відхилення від таких «універсальних» категорій, як «журналіст», «адвокат», «комік».

Отже, ми стисло розглянули різноманітні способи визначення культури й ідеології. Наразі має бути очевидним, що ці два поняття на значну міру перетинаються. Головна різниця між ними полягає в тому, що ідеологія привносить у спільну сферу вимір політики. Крім того, із запровадження поняття «ідеологія» випливає, що картину культури/ідеології неминуче характеризують зв’язки із владою та політикою. З цього також можна зробити висновок, за яким дослідження маскультури являє собою дещо більше, ніж просте обговорення розваг та дозвілля¹⁰.

Примітки

1 Graeme Turner. British Cultural Studies: An introduction. - 2nd ed. - London: Routledge. 1996. - C. 182.

² James W. Carey. Overcoming resistance to cultural studies//What Is Cultural Studies: AReader/Ed. John Storey. - London: Edward Arnold, 1996. - C. 65.

³ Stuart Hall. Some paradigms in cultural studies// Annali. - №3. - 1978. - C. 23.

⁴ Маркс К. Німецька ідеологія. Критика новітньої німецької філософії в особі її представників: Фейербаха. Б. Бауера і Штірнера. і німецького соціалізму в особі його різних пророків//К. Маркс, Ф. Енгельс. Твори: В 30-ти тт. - К. : Держполітвидав УРСР. - Т. 3. - 1959. - С. 7-521.

⁵ Маркс К. До критики політичної економії. - К.: Партвидав ЦККП(б)У, 1935. - С. 45.

⁶ Tony Bennett. Popular culture: defining our terms //Popular Culture: Themes and issues 1. - Milton Keynes: Open University Press. 1982. - C. 81.

⁷ Маркс К. До критики політичної економії. - С. 46.

⁸ Bertolt Brecht. On Theatre. - London: Methuen, 1978.- C. 150-1.

⁹ Stuart Hall. The rediscovery of ideology: the return of the repressed in media studies//Subjectivity and Social Relations/Ed. Veronica Beechey & James Donald. - Milton Kevnes: Open University Press. 1985.-C. 36.

¹⁰ Див.: Stuart Hall. Notes on deconstructing «the popular»//Cultural Theory and Popular Culture: A Reader/Ed. John Storey. - Вид. 2-гe. - Hemel Hempstead: Prentice Hall. 1998.