Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Виробнича структура підприємства

Виробнича структура підприємства — сукупність виробничих підрозділів і ланок, їх розміри, співвідношення між ними за кількістю працівників, використовуваних виробничих фондів. В основі формування В.с.п. — одиничний поділ праці. До виробничих відносять підрозділи, в яких здійснюється основне виробництво, а також допоміжні й ті, що обслуговують основне виробництво. Основною ланкою організації процесу виробництва на підприємстві є робоче місце (див. Робоче місце). У деяких галузях поширені робочі місця, основу яких становить складна і взаємопов'язана система машин і агрегатів. Групи робочих місць об'єднуються у виробничі дільниці, на яких здійснюється відносно завершений етап виробничого процесу (виготовлення вузла деталі для готового продукту) або ж виконуються певні технологічні операції. Кількість дільниць, їх структура, характер техніко — технологічних та техніко — економічних підрозділів між ними визначають склад і структуру цехів, звідки виходить закінчена частина продукту або ж повністю виконується певний технологічний процес. Виділяють три види В.с.п.: технологічну, предметну і змішану. Технологічна В.с.п. передбачає утворення структурних підрозділів на основі принципу технологічної однорідності. За предметної В.с.п. кожний цех виробляє якийсь виріб (кілька виробів) або ж певну їх частину, а дільниці спеціалізуються на виробництві певних частин виробу чи деталей до нього. Змішана (предметно-технологічна) В.с.п. передбачає організацію заготівельних і допоміжних виробництв за технологічним принципом (лиття, штампування, ремонт), а обробних виробництв — на основі предметного виду виробничої структури.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.