Економічний енциклопедичний словник - Мочерний С.В. 1995


Інфраструктура ринкова

Інфраструктура ринкова — сукупність підприємств, установ, організацій, які забезпечують стабільний розвиток і функціонування ринкового механізму регулювання економіки, безперервний рух товарів, послуг і різних цінностей у різних сферах суспільного відтворення. Залежно від структури економічної системи умовно розрізняють види І.р. Відповідно до структури продуктивних сил — інфраструктуру кадрову (організації та навчальні центри з підготовки кадрів різної кваліфікації для роботи на біржах, у банках, страхових компаніях тощо); матеріально-речову (транспортні системи, складські та інші приміщення); наукову (посередницькі структури, які здійснюють купівлю — продаж патентів, ліцензій, «ноу-хау» та інших об'єктів інтелектуальної власності); інформаційну, в т.ч. усі типи бірж, оптові, брокерські, аудиторські організації тощо. Залежно від структури економічних відносин — техніко — економічну інфраструктуру (підрозділи підприємств та організацій, які займаються налагодженням відносин спеціалізації, кооперування, комбінування виробництва з іншими підприємствами, організаціями та установами всередині країни і за її межами). Відповідно до структури організаційно-економічних відносин розрізняють маркетингові служби, управлінські структури на мікрорівні та ін. Залежно від структури економічної власності — банківські та страхові компанії, кредитно-ощадні установи тощо. У структурі господарського механізму виокремлюють підрозділи підприємств, установ та організацій, які займаються підготовкою планів, інвестиційних проектів та ін. На макрорівні в регульованій ринковій економіці до структури господарського механізму відносять міністерства, відомства, комітети тощо.





Перша публікація: 01/01/1995

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.