Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 5

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА.

Світове господарство

Світове господарство — історично складена сукупність національних господарств усіх країн світу, пов'язаних між собою всесвітніми економічними зв'язками, в основі яких лежить міжнародний поділ праці.

Основою світового господарства є міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — вища форма суспільного поділу праці.

МГПП виражається в спеціалізації окремих країн на виробництві певних видів продукції, послуг і подальшому обміні ними.

Головними чинниками МГПП є:

✵ географічне положення країн (наприклад, спеціалізація на морському рибальстві приморських країн);

✵ природно-ресурсна база (визначає спеціалізацію країн на галузях добувної промисловості, сільського та лісового господарства, відпочинку, туризму);

✵ соціально-економічні умови (розвиток окремих галузей під впливом історичних, національних, релігійних особливостей, рівня розвитку продуктивних сил, нагромадження капіталів, НТП тощо). Міжнародною спеціалізацією визначається господарська діяльність багатьох країн. Наприклад, Саудівська Аравія є постачальником на світовий ринок нафти, Канада — зернових, Замбія — міді, Японія — робототехніки, радіоелектроніки, автомобілів, капіталу.

Світове господарство — складна система, в якій розрізняють галузеву та територіальну структуру.

Галузева структура — це сукупність груп галузей, які характеризуються певним співвідношенням та взаємозв'язками.

Територіальна структура — це розміщення і розподіл галузей господарства по країнах, регіонах, континентах.

У сучасному світовому господарстві виділяють три головних економічних ядра: Європейський (на чолі з Німеччиною), Американський (з провідною роллю США), Азіатсько-тихоокеанський (з керівною роллю Японії).

На територіальну і галузеву структуру світового господарства могутній вплив справляє НтР.

Науково-технічна революція (НТР) — це корінний якісний переворот у продуктивних силах людства на основі перетворення науки на провідний чинник розвитку суспільного виробництва, безпосередню продуктивну силу.

НТР почалася в середині ХХ ст. під впливом найбільших науково-технічних відкриттів, взаємодії науки і техніки і різко прискорила науково-технічний прогрес, змінивши всі сфери життя суспільства. Продовженням науково-технічної є інформаційно-технічна революція. Зросли вимоги до рівня освіти, кваліфікації, культури, організованості і відповідальності працівників.

Сформувалася нова ступень МГПП — міжнародна економічна інтеграція.

Міжнародна економічна інтеграція — це процес зближення й зрощення національних господарств країн у міжнародну економічну систему, в межах якої держави проводять узгоджену політику.

Завдяки НТР із середині ХХ ст. відбуваються якісні зміни в розвитку і розміщенні світового господарства. Вони пов'язані зі створенням нових джерел енергії, новітніх знарядь праці, нових матеріалів і впровадженням принципово нових технологічних процесів — біотехнологій і робототехніки.

В умовах НТР світове господарство як економіко-географічна система зазнало таких впливів:

✵ стрімкий розвиток наукомістких галузей — електроніки, робототехніки та ін. за деякого скорочення традиційних галузей промисловості — текстильної, вугільної та ін.;

✵ широке впровадження ресурсозберігаючої техніки та технологій, пов'язаних з економією палива і сировини, використанням вторинної сировини, природоохоронної техніки та технологій на основі використання замкнених технологічних схем;

✵ упровадження у виробництво нових технологічних досягнень (роботизованих цехів і дільниць), що підвищило продуктивність праці, зменшило зайнятість працездатного населення в матеріальному виробництві;

✵ деконцентрація виробництва, яка вплинула на переміщення деяких виробництв розвинених країн у менш промислово розвинені райони та прискорила промислове освоєння не лише позаагломераційних територій розвинених країн, а й країн третього світу, що мають сировинні ресурси та дешеву робочу силу;

✵ перенесення у країни третього світу окремих підприємств легкої промисловості, а також екологічно небезпечних нафтопереробних підприємств та підприємств кольорової металургії; • перетворення науки на важливу сферу діяльності, яка визначає поступ людства на шляху розв'язання глобальних проблем: екологічної, продовольчої, сировинно-енергетичної.