Я обираю географію - комплексний довідник

Розділ 5

ЕКОНОМІЧНА І СОЦІАЛЬНА ГЕОГРАФІЯ СВІТУ

ВЗАЄМОДІЯ СУСПІЛЬСТВА І ПРИРОДИ. СВІТОВІ ПРИРОДНІ РЕСУРСИ. СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА.

Географія основних галузей промисловості світу

Промисловість є провідною, найбільш технічно досконалою галуззю виробництва. У промисловості створюються знаряддя праці, предмети споживання, вона тісно пов'язана з НТП і має вирішальний вплив на рівень економічного розвитку країни.

Енергетика — сукупність галузей паливної промисловості, електроенергетики, засобів доставки палива й енергії. У сучасному світовому господарстві склалася ситуація, за якої країни, що розвиваються, виступають як постачальники енергоносіїв, а розвинені держави — як основні споживачі енергії. Основними первинними джерелами енергії є природний газ, нафта, вугілля, гідроенергія, енергія атомного ядра.

Нафтова промисловість — провідна галузь енергетики. Вона розвивається дуже високими темпами. Нафту видобувають у 75 країнах світу, але географію цієї галузі визначають країни, для яких вона є галуззю міжнародної спеціалізації. Головними експортерами сирої нафти є країни, що розвиваються, насамперед країни, які входять в ОПЕК (80% світового експорту).

Швидке зростання видобутку нафти в Африці, на Близькому і Середньому Сході визначається не тільки великими запасами нафти в цих регіонах, але й низькими капіталовкладеннями і поточними витратами (наприклад, низька заробітна плата персоналу) на цей видобуток за надзвичайно високої продуктивності свердловин.

Прогнозовані запаси нафти на Землі приблизно оцінюються в 300 млрд т.

Нафта залишається вантажем номер один світового морського транспорту. Головні нафтопотоки починаються від великих нафтових портів у Перській затоці та ведуть до Західної Європи, США, Японії. Танкери проходять через Суецький канал, найбільші з них вимушені огинати Африку. Нафтопроводи прокладено не тільки суходолом, але і по дну морів, наприклад Середземного і Північного.

Нафтові танкери йдуть також від країн Латинської Америки до США і Західної Європи, з Африки — в Європу.

Газова промисловість. Розвідані запаси природного газу становлять 142 трлн м³. Найбільші запаси природного газу зосереджені в Росії (39,2%), на Близькому і Середньому Сході (30%), в Північній Америці (5%) і Західній Європі (насамперед в Нідерландах — 4%). Основна частина видобутку природного газу зосереджена в промислово розвинених країнах. Щорічний видобуток газу у світі постійно зростає. Понад 40% усього об'єму видобувають в СНД (80% цієї кількості припадає на Росію), 25% — у США, менші об'єми — в Канаді, Нідерландах, Норвегії, Індонезії, Алжирі, які не входять до числа найбільших світових експортерів природного газу.

Газ в основному експортується у скрапленому вигляді трубопроводами. Протяжність газопроводів у сучасному світі досягла 900 тис. км і продовжує зростати. Найбільші міждержавні газопроводи функціонують у Північній Америці (пов'язує канадську газоносну провінцію Альберта із США) і Західній Європі (один пов'язує голландське родовище Ґронінґен з Німеччиною, Швейцарією і Італією; другий — норвезький сектор Північного моря з Німеччиною, Бельгією

і Францією). З 1982 р. функціонує газопровід, який пов'язує Алжир з Тунісом і — по дну Середземного моря — з Італією.

Зростає об'єм морських перевезень скрапленого природного газу в спеціальних танкерах. Найбільшими постачальниками скрапленого газу є Індонезія, Алжир, Малайзія, Бруней. Серед окремих країн найбільшим споживачем природного газу є США, Росія, Україна, найрозвиненіші країни Європи.

Вугільна промисловість — «найстаріша» галузь паливно-енергетичного комплексу. Сумарні світові запаси вугілля (52% — кам'яного, 48% — бурого) оцінюються приблизно в 13-14 трлн т, причому найбільші родовища знаходяться в Росії, Китаї, США, ПА, Україні, Казахстані, менш значущі — в Німеччині, Великій Британії, Польщі, Австралії, Канаді, Індії, Індонезії, Ботсвані, Зімбабве, Мозамбіку, Колумбії, Венесуелі.

Найбільшими експортерами вугілля є Австралія, США, Канада, Казахстан, а імпортерами — Японія, Південна Корея, Італія. З точки зору конкурентоспроможності вугілля на світовому ринку важливим чинником є його собівартість, яка не в останню чергу залежить від способу видобутку: вугілля, що видобувається відкритим способом, у декілька разів дешевше, ніж вугілля, що видобувається в шахтах. Тому доставлене з Австралії або Південної Африки до Західної Європи вугілля дешевше від місцевого, у чому криється одна з причин занепаду європейської вуглевидобувної галузі.

Електроенергетика. Усього у світі щорічно як енергоресурси споживається понад 15 млрд т умовного палива. Сумарна потужність усіх електростанцій світу на початку ХХІ ст. перевищувала 2,8 млрд кВт/год на рік. Понад 60% цього об'єму електроенергії виробляється в промислово розвинених країнах, насамперед у США, Японії, Німеччині, Китаї, Канаді й Росії. Оскільки електроенергетика багато в чому визначає економіку країни, деякі держави (Франція, Італія, Росія) є власниками основної частини електроенергетичних потужностей. В інших державах (Велика Британія, Японія, США) електроенергетичні потужності знаходяться у приватній власності, в третіх (Німеччина) — у змішаній (певна частка належить державі, певна — приватним власникам).

Електроенергію виробляють на теплових (ТЕС) — до 62%, водних (ГЕС) — до 20%, атомних (АЕС) — до 17% та інших станціях. Співвідношення часток отриманої на різних станціях електроенергії визначає енергобаланс країни.