Етнографія України - М. С. Дністрянський 2008

Передмова

Розселення народів визначає культурне обличчя світу, окремих країн та регіонів, а у поєднанні з іншими чинниками (соціальними, економічними, політичними) — й основні суспільно-географічні риси людства. Географічне вивчення етнонаціональної сфери займало одне з центральних місць у класичній світовій гуманітарній географії, і в інших соціальних науках, адже географічні чинники є важливими і для формування, і для життєдіяльності етнонаціональних спільнот та груп, а територія є і середовищем їхньої взаємодії, і середовищем впливу на процеси взаємодії. Однак через різні причини обсяги етногеографічної інформації в географічній літературі наступних періодів дещо звузились. Зокрема, в колишньому Радянському Союзі це робилося і з ідеологічних мотивів, і через методологічні прорахунки самих фахівців з географії. Але в сучасному світі знову закономірно зростає зацікавлення до етногеографічних знань. Етногеографічна інформація стає актуальною і з огляду на проблеми збереження культурної самобутності та культурного різноманіття, і з огляду на поглиблення проблем етнополітичних взаємин. Етнополітичні виклики є особливо злободенними для тих держав, які переживають етап становлення політичної системи, у т. ч. і для України.

Формування етногеографічної ситуації в Україні визначали насамперед зміни ареалу розселення української етнічної нації. Але через складні геополітичні передумови територія України впродовж тривалого часу була епіцентром імміграції різних етнонаціональних груп, що зумовило ускладнення етногеографічної ситуації в деяких регіонах. На сьогоднішній день етногеографічні взаємини в Україні — це та сфера, яка забезпечує основні передумови її цілісності, зокрема, завдяки тому, що основа її державної території — це ареал розселення української етнічної нації, і водночас саме тут є низка чинників, головно історично-географічних, які містять небезпеки деструктивних збурень. Таке становище підтверджує необхідність детального вивчення етногеографічних процесів та активних дій з боку держави та інших суб'єктів етнополітичних взаємин у напрямі гармонізації цих взаємин через підсилення дії позитивних чинників і погашення негативного впливу інших.

У висвітленні української етногеографічної проблематики в науковій літературі на сьогодні помітною є певна асиметрія. Зокрема, зростає кількість публікацій з питань розселення етнонаціональних меншин, що є позитивною передумовою у справі збереження їхньої самобутності. Але, як не парадоксально, недостатньо досліджень, які розкривали б усі складнощі територіальної організації української етнічної нації. Так само мало синтетичних дидактичних матеріалів щодо концептуальних основ етногеографії. У пропонованому посібнику, з огляду на сказане, обґрунтувано концептуальні положення етногеографії, ілюстрацією до яких є матеріали переважно з етногеографії України.

Аналізуючи етногеографічні взаємини, більшість науковців стикається з невпорядкованістю понятійно-термінологічного апарату, зумовленою різними історичними і методологічними підходами до розуміння деяких засадничих понять (етнос, етнічний, нація, національний, політична нація). Популярними стали західні модерністські і постмодерністські концепції нації і націоналізму, які сформувалися здебільшого в нетипових етнонаціональних умовах. Тому розроблення чіткої понятійно-термінологічної системи, яка об'єднує тісно пов'язані питання етнічної і національної ідентичностей і, загалом, повною мірою й адекватно розкриває істотні риси етнонаціональної сфери, в посібнику здійснено на основі наукового апарату теорії етносу.

Оскільки етногеографія держави передбачає дослідження і етногеографічних передумов, і сучасних етнодемографічних співвідношень, то значну увагу приділено характеристиці таких провідних методологічних підходів суспільної географії, як історично-географічний та геоструктурно-функціональний, а також методам характеристики різних етногеографічних проблем. У структурі посібника відведено належне місце не лише характеристиці етногеографіч — них взаємин в Україні, але і географії зарубіжних українців, що є логічним з огляду на державоформуючий статус української етнічної нації і необхідність цілісного етногеографічного відображення світового українства. В посібнику схарактеризовано прикладні проблеми регіональної етнополітики з урахуванням необхідності подолання міжрегіонального і міжетнічного відчуження, зміцнення цілісності української національної держави.