Історія географії - Мирослава Влах 2018

2. Навчально-методичний розділ
2.2. Тестові завдання змістового модуля 1 «Зміст, структура та завдання курсу. Історія географії: давні часи - епоха Великих географічних відкриттів»

Тема 1. Зміст, структура і завдання курсу

1. Який змістовний рівень географічного відображення характерний для давнього періоду:

а) науковий;

б) суспільної свідомості та культури;

в) побутовий.

2. Автори поділу історії землезнавства на етап донаукових уявлень, етап натурфілософських уявлень, Відродження, новітній час, космічну еру:

а) І. Черваньов, В. Боков;

б) П. Джеймс, Дж. Мартін;

в) А. Ісаченко;

г) О. Шаблій.

3. Автори періодизації географічної науки на класичний (від античних часів до кінця XVIII ст.), новий (від початку XIX до 60-х років XX ст.), новітній (від 60-х років XX ст.) періоди:

а) І. Черваньов, В. Боков;

б) П. Джеймс, Дж. Мартін;

в) А. Ісаченко;

г) О. Шаблій.

4. Періодизацію історії української географії на стародавні часи, період Київської Русі, середньовічний період (до кінця XVII ст.), новий час (до початку XX ст.), новітній час розробив:

а) С. Рудницький;

б) О. Шаблій;

в) Я. Жупанський;

г) М. Пістун.

5. Періодизацію історії української географії на старі часи (до XVIII ст.), нові часи (після XVIII ст.) запропонував:

а) С. Рудницький;

б) О. Шаблій;

в) Я. Жупанський;

г) М. Пістун.

6. Автор такої періодизації історії української географії: стихійно-описовий (від античних часів до середини XVII ст.), цілеспрямовано-описовий (середина XVII - XIX ст.), власне науково-географічний (кінець XIX - початок XX ст. і до сьогодні):

а) С. Рудницький;

б) Я. Жупанський;

в) М. Пістун;

г) О. Шаблій.

7. Автор такої періодизації історії української географії: класичний (від стародавніх часів до кінця XVIII ст.), новий (з кінця XVIII до кінця XIX ст.), новітній (модерний) (перша половина XX ст.), сучасний (з другої половини XX ст.):

а) С. Рудницький;

б) Я. Жупанський;

в) М. Пістун;

г) О. Шаблій.

8. Періодизація історії географічної науки Ю. Саушкіним розроблена на підставі:

а) формаційного підходу;

б) цивілізаційного підходу;

в) інтерналістського підходу;

г) класичного підходу.

9. Періодизація історії географічної науки А. Ісаченком розроблена на підставі:

а) формаційного підходу;

б) цивілізаційного підходу;

в) інтерналістського підходу;

г) класичного підходу.

10. Періодизація історії територіальних відкриттів розроблена І. Магидовичем на підставі:

а) формаційного підходу;

б) цивілізаційного підходу;

в) інтерналістського підходу;

г) класичного підходу.

11. Періодизацію історії географічної науки на стихійно-описовий, цілеспрямовано-описовий, власне науково-географічний етапи розробив:

а) С. Рудницький;

б) О. Шаблій;

в) Я. Жупанський;

г) М. Пістун.

12. Періодизація історико-географічної науки на класичний, некласичний, постнекласичний періоди стосується розуміння:

а) об'єкта наукового дослідження;

б) предмета наукового дослідження;

в) прагматичності дослідження;

г) об'єкт-суб'єктних відношень.

13. Географічні особливості попередніх історичних епох вивчає:

а) історична географія;

б) історія географії;

в) палеогеографія;

г) історія географічних відкриттів.

14. Фундатором української історичної географії є:

а) С. Рудницький;

б) Я. Жупанський;

в) І. Ковальчук;

г) О. Шаблій.

15. Історія географії як відображення науки на її родовід, генезу з'являється на етапі:

а) зародження науки;

б) становлення науки;

в) достатнього розвитку науки;

г) диференціації географічного пізнання.

16. На сучасному етапі розвитку історія географії в науково-теоретичному плані зближається з:

а) філософією;

б) загальним землезнавством;

в) загальною суспільною географією;

г) наукознавством.

17. Історія територіальних відкриттів започаткована:

а) винаходом писемності;

б) винаходом книгодрукування;

в) винаходом компаса;

г) визначенням географічних координат.

18. Проблема взаємодії природи і суспільства належить до:

а) головних методологічнихпроблем історії географії;

б) головних методичних проблем історії географії;

в) головних прагматичних проблем історії географії.

г) головних пізнавальних проблем історії географії;

19. У рамках якої наукової концепції розглядали філософську проблему взаємодії людини і природи на ранніх етапах історичного розвитку:

а) географічного детермінізму;

б) географічного посибілізму;

в) географічного індетермінізму;

г) географічного пробабілізму.

20. У рамках якої наукової концепції філософську проблему взаємодії людини і природи розглядають на сучасному етапі історичного розвитку:

а) географічного енвайронменталізму;

б) географічного посибілізму;

в) географічного індетермінізму;

г) географічного пробабілізму.

21. Чи правильним є твердження, що географія - хорологічна наука:

а) так;

б) ні, оскільки не враховано станів об'єктів;

в) ні, оскільки не враховано зміни просторових взаємозв'язків;

г) ні, оскільки не враховано змістових характеристик об'єктів, що взаємодіють.

22. Дуалізм географічної науки зумовлений вивченням протягом історичного періоду:

а) природи і людського суспільства;

б) природи;

в) людського суспільства;

г) людського суспільства і господарства.

23. Монізм географічної науки пов'язаний з вивченням упродовж історичного періоду:

а) природи;

б) людського суспільства;

в) природи і людини;

г) людського суспільства і господарства.

24. Наукові парадигми як чинники розвитку історії географії належать до:

а) екстерналістських;

б) інтерналістських;

в) класичних;

г) некласичних.

25. Тип наукового світогляду як чинник розвитку історії географії належить до:

а) екстерналістських;

б) інтерналістських;

в) класичних;

г) некласичних.

26. Рівень розвитку суспільства як чинник розвитку історії географії належить до:

а) екстерналістських;

б) інтерналістських;

в) класичних;

г) некласичних.

27. Логіка історії географічної науки зумовлена:

а) логікою історичного розвитку;

б) логікою загальнонаукового розвитку;

в) логікою пізнавального процесу;

г) практикою суспільного розвитку.

28. Історії дослідження територіальних географічних відкриттів присвячені праці:

а) І. Магидовича;

б) Ю. Саушкіна;

в) А. Ісаченка;

г) Я. Жупанського.

29. Історія української суспільної географії є результатом впливу:

а) екстерналістських чинників;

б) інтерналістських чинників;

в) екстерналістських та інтерналістських чинників.

30. Тип наукового світогляду, панівні наукові парадигми належать до:

а) екстерналістських чинників становлення української суспільної географії.

б) інтерналістських чинників становлення української суспільної географії;

в) екстерналістських та інтерналістських чинників становлення української суспільної географії;

31. Тип і рівень розвитку суспільного виробництва і суспільних відносин належать до:

а) екстерналістських чинників становлення української української суспільної географії.

б) інтерналістських чинників становлення української суспільної географії;

в) екстерналістських та інтерналістських чинників становлення суспільної географії;

32. Для якого періоду розвитку географії характерний суб'єкт-об'єктний підхід:

а) класичного;

б) некласичного;

в) постнекласичного.

33. Специфіка історичного розвитку України зумовила переважання в українській географії:

а) регіональної проблематики;

б) загальноукраїнської проблематики.

34. Для української суспільної географії характерна:

а) синхронність розвитку із загальноєвропейською географією;

б) діахронний розвиток із загальноєвропейською географією;

в) ізольований розвиток із загальноєвропейською географією.

35. Для розвитку української суспільної географії характерна:

а) історична тяглість;

б) перервність;

в) історична тяглість і перервність.

36. Цілісність, нерозчленованість географічного знання, вивчення абсолютних абстрактних об'єктів характерні для:

а) класичного періоду розвитку науки;

б) некласичного періоду розвитку науки;

в) постнекласичного періоду розвитку науки.

37. Поглиблення диференціації наукового географічного пізнання характерне для:

а) класичного періоду розвитку

б) нового періоду розвитку науки;

в) новітнього періоду розвитку науки. науки;

38. Автор навчального посібника з історії географії в Україні:

а) О. Шаблій;

б) М. Пістун;

в) Я. Жупанський;

г) Г. Денисик.

39. Який підхід відображення історико-географічного матеріалу домінує у науковій і навчальній літературі:

а) історико-хронологічний;

б) попроблемний;

в) попроблемно-хронологічний.

40. Науковий редактор серії «Постаті українського землезнання»:

а) О. Шаблій;

б) М. Пістун;

в) Я. Жупанський;

г) О. Заставецька.

41. Всеукраїнський часопис «Історія української географії» видають у:

а) Львові;

б) Києві;

в) Чернівцях;

г) Тернополі.

42. Важливий центр історико-географічних досліджень в Україні:

а) Київ;

б) Одеса;

в) Харків;

г) Львів.

43. Важливий центр історико-географічних досліджень в Україні:

а) Київ;

б) Одеса;

в) Харків;

г) Чернівці.

44. Важливий центр історико-географічних досліджень в Україні:

а) Київ;

б) Одеса;

в) Харків;

г) Тернопіль.

45. Географічне пізнання давньою людиною теренів України має:

а) регіональний характер;

б) загальноукраїнський характер;

в) локальний характер.

46. Побутовий рівень географічної культури характерний для:

а) трибальної географії;

б) класичної географії;

в) некласичної географії.

47. За О. Федюком, державознавчі та краєзнавчі описи, країнознавчі характеристики, науково-популярні та навчальні видання, публіцистичні твори і твори художньої літератури — це:

а) джерела з історії української географії описового, або фактологічного характеру;

б) спеціальні історико-географічні джерела.

в) джерела з історії української географії або оцінного інтерпретативного характеру;

48. За О. Федюком, наукові публікації, дисертації та монографії, архівні документи, джерела статистичної інформації, картографічні твори, звіти про науково-дослідну роботу — це:

а) джерела з історії української географії описового, або фактологічного характеру;

б) спеціальні історико-географічні джерела.

в) джерела з історії української географії оцінного, або інтерпретативного характеру;

49. За О. Федюком, мемуарна література, листування учених, щоденники й автобіографічні нариси — це:

а) джерела з історії української географії описового, або фактологічного характеру;

б) джерела з історії української географії оцінного, або інтерпретативного характеру;

в) спеціальні історико-географічні джерела.

50. Джерельну базу історії української суспільної географії становлять:

а) археологічні пам'ятки;

б) літературні твори;

в) освітні та науково-дослідні інституції;

г) періодичні видання;

ґ) архівні матеріали;

д) картографічні твори.

51. Нотатки подорожніх, писемні згадки про певні країни та реґіони - джерельна основа становлення і розвитку:

а) ментальної картографії;

б) класичної картографії;

в) історичної картографії.

Тема 2. Географічні ідеї античного періоду

1. Хто з античних учених запровадив термін «географія»:

а) Гекатей Мілетський;

б) Ератосфен;

в) Страбон;

г) Клавдій Птолемей.

2. Хто з українських учених вивчав історію географії античного часу:

а) В. Кубійович;

б) С. Рудницький;

в) П. Тутковський;

г) П. Чубинський.

3. Який античний учений уперше виміряв розміри Землі:

а) Геродот;

б) Аристотель;

в) Страбон;

г) Ератосфен.

4. Кому з античних учених належить опис Скіфії:

а) Аристотелю;

б) Геродоту;

в) Страбону;

г) Ератосфену.

5. Кого з античних учених можна вважати предтечею географічного українознавства:

а) Гекатея Мілетського;

б) Клавдія Птолемея;

в) Геродота;

г) Аристотеля.

6. Картами якого античного вченого користувалися майже чотирнадцять століть:

а) Геродота;

б) Ератосфена;

в) Клавдія Птолемея;

г) Страбона.

7. Основоположником якого наукового напрямку можна вважати Гекатея Мілетського:

а) описово-країнознавчого;

б) загальноземлезнавчого;

в) математико-географічного;

г) географічно-детерміністського.

8. Основоположником якого наукового напрямку можна вважати Аристотеля:

а) описово-країнознавчого;

б) загальноземлезнавчого;

в) математико-географічного;

г) географічно-детерміністського.

9. Розвиток якого наукового напрямку пов'язаний з мілетською школою давньогрецької натурфілософії:

а) описово-країнознавчого;

б) загальноземлезнавчого;

в) математико-географічного;

г) географічно-детерміністського.

10. Основоположником якого наукового напрямку вважають Піфагора:

а) описово-країнознавчого;

б) загальноземлезнавчого;

в) математико-географічного;

г) географічно-детерміністського.

11. Історичні передумови давньогрецької натурфілософії, за І. Магидовичем, створювали погляди:

а) давніх єгиптян, шумерів,

б) єгиптян, давніх індійців,

в) єгиптян, шумерів, давніх китайців; фінікійців;

г) єгиптян, ассирійців, індійців. вавилонян;

12. Основоположником мілетської натурфілософської школи є:

а) Фалес;

б) Анаксимандр;

в) Геракліт;

г) Анаксимен.

13. Основоположником описового методу в географії є:

а) Гекатей Мілетський;

б) Фалес;

в) Анаксимандр;

г) Анаксимен.

14. Автором першої карти з використанням масштабу вважають:

а) Гекатея Мілетського;

б) Фалеса;

в) Анаксимандра;

г) Анаксимена.

15. Ідею кулястості Землі вперше висловив:

а) Парменід;

б) Евдокс Кнідський;

в) Піфагор;

г) Платон.

16. Натурфілософські погляди Аристотеля ґрунтуються на:

а) індуктивному методі пізнання;

б) дедуктивному методі пізнання;

в) порівняльному методі пізнання;

г) історичному методі пізнання.

17. Давньогрецький учений, автор праці «Про повітря, води, місцевості»:

а) Гіппократ;

б) Аристотель;

в) А. Дітмар;

г) Аристарх Самоський.

18. Давньогрецький учений, автор праці «Політика»:

а) Гіппократ;

б) Аристотель;

в) А. Дітмар;

г) Аристарх Самоський.

19. Давньогрецький учений, автор праць «Про небо», «Фізика», «Метафізика»:

а) Гіппократ;

б) Аристотель;

в) А. Дітмар;

г) Аристарх Самоський.

20. Хто з давніх греків уперше подав достовірну інформацію про природу, заняття і побут мешканців сучасної Британії:

а) Піфей;

б) Піфагор;

в) Ганнон;

г) Гекатей Мілетський.

21. Античний учений, який послуговувався методом географічного районування:

а) Страбон;

б) Аристотель;

в) Клавдій Птолемей;

г) Геродот.

22. Кого з античних учених можна вважати найяскравішим представником «математичної географії»:

а) Піфагора;

б) Ератосфена;

в) Аристотеля;

г) Клавдія Птолемея.

23. Назвіть античного вченого римського походження, автора праці «Природнича історія» (37 книг):

а) Помпоній Мела;

б) Пліній Старший;

в) Плутарх;

г) Пліній Молодший.

24. Римський учений, автор поеми «Природа речей»:

а) Тит Лукрецій Кар;

б) Пліній Старший;

в) Пліній Молодший;

г) Публій Корнелій Тацит.

25. Давньогрецький учений, що запровадив географічний термін «Германія»:

а) Тит Лукрецій Кар;

б) Пліній Старший;

в) Пліній Молодший;

г) Публій Корнелій Тацит.

26. Давньогрецький учений, що запровадив географічний термін «Скандинавія»:

а) Тит Лукрецій Кар;

б) Пліній Старший;

в) Пліній Молодший;

г) Публій Корнелій Тацит.

27. Описи берегової лінії в античні часи називали:

а) периплами;

б) періегезами;

в) періодами;

г) ітинераріями.

28. Описи внутрішніх територій в античні часи називали:

а) периплами;

б) періегезами;

в) періодами;

г) ітинераріями.

29. Античний учений, автор праць «Керівництво з географії», «Велика побудова астрономії»:

а) Клавдій Птолемей;

б) Страбон;

в) Помпоній Мела;

г) Ератосфен.

30. Прихильником якої теорії будови Всесвіту був Клавдій Птолемей:

а) геоцентризму;

б) геліоцентризму;

в) космографізму;

г) космоцентризму.

31. Прихильником яких теорій був Клавдій Птолемей:

а) континентальної теорії будови земної поверхні;

б) геліоцентризму;

в) океанічної теорії будови земної поверхні;

г) геоцентризму.

32. Географічні знання Клавдій Птолемей поділяв на:

а) географію і хорографію;

б) хорологію і картографію;

в) географію і картографію;

г) перипли і періогези.

33. Давньогрецький учений, який правильно пояснив причину утворення дельти Нілу:

а) Геродот;

б) Ератосфен;

в) Аристотель;

г) Страбон.

34. Давньогрецький учений, який описав Борисфен — найбільшу і найбагатшу, після Істру, ріку Європи:

а) Геродот;

б) Ератосфен;

в) Аристотель;

г) Страбон.

35. Зародження багатьох аналітичних природничо-географічних наукових напрямків, за А. Ісаченком, пов'язане з іменем давньогрецького ученого:

а) Геродота;

б) Ератосфена;

в) Аристотеля;

г) Страбона.

36. Географічні терміни сфера, океан, зона, дельта, прогноз запроваджені:

а) у Давній Греції;

б) у Давньому Римі;

в) у Середньовічний період;

г) у Новий час;

д) у Новітній час.

37. Терміни метеорологія, логіка, політика, діалектика, демократія запроваджені:

а) у Давній Греції;

б) у Давньому Римі;

в) у Середньовічний період;

г) у Новий час;

д) у Новітній час.

38. Термін сфрагіди запроваджений:

а) Ератосфеном;

б) Аристотелем;

в) Страбоном;

г) Клавдієм Птолемеєм.

39. Теорію натуральних місць у давньогрецькій натурфілософії розробив:

а) Ератосфен;

б) Аристотель;

в) Страбон;

г) Клавдій Птолемей.

40. Давньогрецький учений, який уперше використав історико-географічний метод дослідження:

а) Ератосфен;

б) Геродот;

в) Страбон;

г) Клавдій Птолемей.

41. Концептуальною основою географічних поглядів Гекатея Мілетського було:

а) описове країнознавство;

б) порівняльне країнознавство;

в) загальне землезнавство;

г) історичне країнознавство.

42. Теорія геліоцентризму започаткована у працях представників:

а) мілетської школи;

б) піфагорійської школи;

в) епікурійської школи;

г) езотеричної школи.

43. Теорію теплових зон, кліматичних поясів розробили представники:

а) мілетської школи;

б) піфагорійської школи;

в) епікурійської школи;

г) езотеричної школи.

44. Берегів легендарного Туле, де вода і повітря змішані, а море скуте, вперше досягнув:

а) Піфей;

б) Аріанн;

в) Скілак;

г) Ганнон.

45. Геракловими Стовпами в античні часи називали:

а) Гібралтарську протоку;

б) Каспійське море;

^в) ріку Дунай;

г) острів Крит;

д) острови Егейського моря.

46. Ріка Океан омивала суходіл на картах:

а) стародавніх вавилонян;

б) стародавніх єгиптян;

в) стародавніх індійців;

г) стародавніх греків.

47. Увесь відомий Давньому Римові світ - від Британії на заході до Індії на сході - зображений на карті світу:

а) «Таблиці Певтинґера» (500);

б) Клавдія Птолемея (II ст.);

в) Аль-Ідрісі (1157);

г) Ебсторфській карті (1239).

Тема 3. Географічні ідеї середньовічного періоду (V - XV ст.)

1. Найвідоміший європейський мандрівник Середньовіччя:

а) М. Поло;

б) Ейрік Рудий;

в) Ґ. Левассер де Боплан;

г) Козьма Індикоплов.

2. Найвідоміший арабський мандрівник Середньовіччя:

а) Аль-Ідрісі;

б) Ібн-Баттута;

в) Ібн-Гордадбег;

г) Аль-Массуді.

3. Автором книги «Християнська топографія» є:

а) Аристотель;

б) Козьма Індикоплов;

в) Страбон;

г) Геродот.

4. Яка наукова праця Козьми Індикоплова відображала погляди Середньовіччя на будову Всесвіту:

а) «Християнська топографія»;

б) «Сфера»;

в) «Метеорологіка»;

г) «Землеопис».

5. Найвідоміша географічна праця ранньосередньовічного періоду:

а) «Християнська топографія» Козьми Індикоплова;

в) «Географія» А. Ширакаці;

г) «Ітинерарій» Святої Єлени.

б) «Етимологія» Ісидора;

6. Як називали картографічні твори раннього Середньовіччя (V - XI ст.):

а) «Т-О» карти;

б) портолани;

в) креслення;

г) таблиці.

7. Як називали картографічні твори пізнього Середньовіччя (XII-XV ст.):

а) «Т-О» карти;

б) портолани;

в) креслення;

г) таблиці.

8. Автор праці «Книга країн» (IX ст.):

а) Ібн-Якуб;

б) Ібн-Фадлан;

в) Істахрі;

г) Аль-Біруні.

9. Автор праці «Подорож по Волзі» (X ст.):

а) Ібн-Якуб;

б) Ібн-Фадлан;

в) Істахрі;

г) Аль-Біруні.

10. Автор праці «Клімати» (961):

а) Ібн-Якуб;

б) Ібн-Фадлан;

в) Істахрі;

г) Аль-Біруні.

11. Автор праці «Канон Масуда», загальної географії Середньої Азії, Індії та Непалу (XI ст.):

а) Ібн-Якуб;

б) Ібн-Фадлан;

в) Істахрі;

г) Аль-Біруні.

12. Автор праці «Подарунок спостерігачам по лінії дивних міст і чудес мандрівництва» (XIV ст.):

а) Ібн-Якуб;

б) Ібн-Фадлан;

в) Істахрі;

г) Аль-Біруні.

13. Найвідоміший арабський картограф XII ст.:

а) Аль-Ідрісі;

б) Ібн-Сіна;

в) Аль-Біруні;

г) Ібн-Баттута.

14. Який учений уперше висловив закон історичної послідовності залягання осадових порід (основний постулат стратиграфії):

а) Аль-Ідрісі;

б) Ібн-Сіна;

в) Аль-Біруні;

г) Ібн-Баттута.

15. Автор праці «Історія монголів» (XIII ст.):

а) Дж. П. Карпіні;

б) Дж. П. Рубрук;

в) М. Поло;

г) Б. Діаш.

16. Величним географічним шедевром Середньовіччя, за О. Пешелем, уважають працю:

а) П. Карпіні;

б) Дж. П. Рубрука;

в) М. Поло;

г) Б. Діаша.

17. У якій країні проведено перший перепис населення (2 р. після Р. Х.):

а) Єгипет;

б) Індія;

в) Вавилон;

г) Китай.

18. До якого типу писемних географічних джерел належать середньовічні ітинерарії:

а) паломницька література;

б) історичні праці;

в) богословська література;

г) посольська література;

д) описи подорожей;

е) власне географічні та космографічні праці.

19. Праця «Ходіння» київського ігумена Данила Мниха до Єрусалима (1106 - 1108, 1113 - 1115) є прикладом:

а) паломницької літератури;

б) історичних праць;

в) богословської літератури;

г) посольської літератури;

20. Праці Дж. П. Карпіні, Ґ. Рубрука, М. Поло є прикладом:

а) паломницької літератури;

б) історичних праць;

в) богословської літератури;

г) посольської літератури;

д) описів подорожей;

е) власне географічних і космографічних праць.

21. Праця римського кардинала П. д'Ейї «Зображення світу» (1410) є прикладом:

а) географічної літератури;

б) історичних праць;

в) богословської літератури; і космографічних праць.

г) посольської літератури;

д) опису подорожей;

е) власне географічних

22. Праця папи Пія II «Опис Європи і Азії» (середина XV ст.) є прикладом:

а) географічної літератури;

б) історичних праць;

в) богословської літератури;

г) посольської літератури;

д) описів подорожей;

е) власне географічних і космографічних праць.

23. Розвиток географії у європейському Середньовіччі відбувався унаслідок:

а) розвитку натурфілософських уявлень античності;

б) заперечення натурфілософських уявлень античності й біблійного вчення. уявлень античності;

в) сакралізації наукового пізнання;

г) компромісу натурфілософських

24. Праця Ю. Котермака (Дрогобича) «Прогностичне судження поточного 1483 р.» розвиває:

а) математико-географічний науковий напрямок;

в) країнознавчий науковий напрямок;

б) астрономічний науковий напрямок;

г) загальногеографічний науковий напрямок.

25. Розширенню географічного світогляду європейців у Середньовіччі найбільше посприяли:

а) хрестові походи;

б) посольські подорожі;

в) ознайомлення з античною літературою;

г) створення університетів.

26. У 1964 р. день 9 жовтня у США проголошено Днем Лейфа на честь:

а) першовідкривача Ґренландії;

б) першовідкривача Баффінової Землі, півострова Лабрадор, острова Ньюфаундленд;

в) першовідкривача східного узбережжя США;

г) першовідкривача південно-східного узбережжя США.

27. Першовідкривачем Ґренландії вважають:

а) Ейріка Рудого;

б) Лейфа Ейріксона;

в) А. Фроде;

г) Дж. П. Карпіні.

28. Першовідкривачем Північної Америки вважають:

а) Ейріка Рудого;

б) Лейфа Ейріксона;

в) А. Фроде;

г) Дж. П. Карпіні.

29. Поселення Рейк'явік засноване норманами у:

а) VIII ст.;

б) IX ст.;

в) X ст.;

г) XI ст.

30. Острів Ісландія відкрили нормани у:

а) 867 р.;

б) 871 р.;

в) 874 р.;

г) 878 р.

31. Середньовіччя за рівнем географічних уявлень поділяють на:

а) два етапи;

б) три етапи;

в) чотири етапи;

г) не поділяють.

32. Початком середньовічного періоду в історії географічної науки вважають:

а) прийняття християнства як офіційної релігії у Римській імперії (313);

б) перенесення столиці Римської імперії до Візантії (330);

в) припинення існування Західної Римської імперії (476);

г) написання праці «Християнська топографія» Козьми Індикоплова (547).

Тема 4. Епоха Великих географічних відкриттів і їхні науково-теоретичні наслідки (XVI - XVII ст.)

1. Який острів норвежець Ейрік Рудий назвав «Зеленою країною»:

а) Шпіцберґен;

б) Нова Земля;

в) Ґренландія;

г) Острови Канадського Арктичного архіпелагу.

2. Найважливіша праця Вареніуса:

а) «Космографія»;

б) «Генеральна географія»;

в) «Землеопис»;

г) «Географічні записки».

3. Америка відкрита:

а) 1492 р.;

б) 1498 р.;

в) 1507 р.;

г) 1513 р.

4. Який російський мореплавець на вітрильнику «Три святителі» влітку 1788 р. досліджував узбережжя Аляски:

а) В. Ізмайлов;

б) В. Візе;

в) В. Зуєв;

г) Д. Анучин.

5. Продовжіть речення «Науково-теоретичне значення праці Вареніуса «Генеральна географія» полягало в опрацюванні...»:

а) загальноземлезнавчих поглядів;

б) практичних рекомендацій щодо судноплавства;

в) положень щодо єдності загальнонаукового і конкретно-наукового підходів;

г) концепції будови Всесвіту.

6. Праця Вареніуса «Генеральна географія» видана:

а) 1650;

б) 1670;

в) 1721;

г) 1758.

7. На честь якого мореплавця названо затоку між Євразією і Америкою:

а) В. Беринга;

б) В. Баренца;

в) Г. Гудзона;

г) В. Баффіна.

8. Учений, який уперше науково підтвердив геліоцентричну концепціюбудови Всесвіту:

а) Клавдій Птолемей;

б) М. Коперник;

в) Г. Галілей;

г) Й. Кеплер.

9. Експедиція якого мореплавця спростувала твердження про існування єдиного великого Південного материка, перетнувши можливі його межі за Південним полярним колом:

а) Х. Колумба;

б) Ф. Магеллана;

в) Дж. Кука;

г) Ф. Беллінсгаузена і М. Лазарєва.

10. Період, який називають епохою Великих географічних відкриттів:

а) V - XV ст.;

б) XV-середина XVII ст.;

в) XVIII ст.;

г) XX ст.

11. Портуґалець, який уперше досяг Індії, пропливши навколо Африки:

а) Енріке Мореплавець;

б) В. да Гама;

в) Б. Діаш;

г) П. Кабрал.

12. Завдяки чому було відкрито Америку:

а) пошуку португальцями морського шляху до Індії;

б) навколосвітній подорожі Дж. Кука;

в) пошуку західного шляху до Індії Х. Колумбом;

г) експедиції А. Веспуччі.

13. Які географічні об'єкти відкрито європейцями під час першої навколосвітньої подорожі:

а) Тихий океан;

б) Америка;

в) Магелланова протока;

г) Австралія.

14. Материк, який у давнину називали «Невідома Південна Земля»

а) Африка;

б) Австралія;

в) Південна Америка;

г) Північна Америка.

15. Материк, який відкрито голландцями у 1606 р.:

а) Євразія;

б) Африка;

в) Антарктида;

г) Австралія.

16. Мореплавець, який здійснив три навколосвітні подорожі:

а) Ф. Магеллан;

б) Дж. Кук;

в) О. Шмідт;

г) Х. Колумб.

17. Хто відкрив Антарктиду:

а) Р. Амундсен і Р. Скотт;

б) І. Крузенштерн і Ю. Лисянський;

в) Р. Амундсен і Р. Пірі;

г) Ф. Беллінсгаузен і М. Лазарєв.

18. Португалець, який 1486 р. відкрив мис Доброї Надії:

а) Енріке Мореплавець;

б) Б. Діаш;

в) В. да Гама;

г) Ф. де Альмейда.

19. Португальська колоніальна імперія заснована:

а) на початку XVI ст.;

б) у другій половині XVI ст.;

в) на початку XVII ст.;

г) у другій половині XVII ст.

20. Східне узбережжя Бразилії відкрив:

а) А. Веспуччі;

б) Ф. де Альмейда;

в) П. Кабрал;

г) Ф. Піссаро.

21. Мореплавець, який 1507 р. видав збірку оповідань про подорожі до «Нової Землі»:

а) А. Веспуччі;

б) Ф. де Альмейда;

в) П. Кабрал;

г) Ф. Піссаро.

22. Договір про перший розподіл Землі у Західній півкулі між Іспанією та Портуґалією (межа від полюса до полюса за 2 053 км на захід від островів Зеленого Мису) укладено 1494 р. у місті:

а) Тордесільяс;

б) Сараґоса;

в) Александрія;

г) Рим.

23. Договір про поділ Землі у Східній півкулі між Іспанією та Портуґалією (17° на схід від Молуккських островів) 1529 р. укладено в місті:

а) Тордесільяс;

б) Сараґоса;

в) Александрія;

г) Рим.

24. Півострів Малакка, Молуккські острови були колоніями:

а) іспанськими;

б) портуґальськими;

в) французькими;

г) англійськими.

25. Порти Аден, Ормуз, Ґоа - центри:

а) іспанської колонізації;

б) портуґальської колонізації;

в) французької колонізації;

г) англійської колонізації.

26. Перша іспанська колонія заснована Колумбом на:

а) о. Гаїті (Еспаньйола);

б) о. Куба;

в) о. Трінідад;

г) Багамських островах.

27. Центром світової торгівлі прянощами на початку XVI ст. було місто:

а) Александрія;

б) Венеція;

в) Лісабон;

г) Ґоа.

28. Європеєць, який організував експедицію для пошуку Південного моря (1513):

а) А. Веспуччі;

б) Ф. Магеллан;

в) Х. Колумб;

г) В. Н. де Бальбоа.

29. Держава майя відкрита 1517 р. експедицією під керівництвом:

а) Ф. Кордови;

б) Х. Грихальви;

в) Е. Кортеса;

г) Ф. Піссаро.

30. Сучасне місто, засноване на місці столиці ацтеків Теночтітлана, яке було захоплене під час експедиції Е. Кортеса 13 серпня 1521 р.:

а) Гавана;

б) Панама;

в) Мехіко;

г) Веракрус.

31. Центр світової торгівлі прянощами у XVI ст.:

а) Венеція;

б) Антверпен;

в) Амстердам;

г) Лондон.

32. Головні торговельні шляхи XVI-XVII ст. проходили через:

а) Атлантичний океан і Північне море;

б) Середземне море;

в) Індійський океан;

г) Чорне море.

33. Голландський мореплавець XVI ст., дослідник північно-східного морського шляху до Китаю та Індії:

а) В. Баренц;

б) В. Беринг;

в) Г. Гудзон;.

г) Дж. Девіс

34. Англійський мореплавець початку XVII ст., іменем якого названі ріка і затока Північної Америки:

а) В. Баренц;

б) В. Беринг;

в) Г. Гудзон;

г) Дж. Девіс.

35. Англійський мореплавець, який у 70- і 80-х роках XVI ст. здійснив кілька експедицій до берегів Північної Америки та виявив протоку між Ґренландією та Американським материком, а також архіпелаг островів у Північному Льодовитому океані:

а) В. Баренц;

б) В. Беринг;

в) Г. Гудзон;

г) Дж. Девіс.

36. Острови Нової Землі та о. Шпіцберґен уперше відкриті:

а) голландцями;

б) англійцями;

в) московитами;

г) французами.

37. До берегів Охотського моря у 30-х роках XVII ст. вийшла група красноярських козаків на чолі з:

а) І. Москвітіним;

б) С. Дежнєвим;

в) В. Поярковим;

г) Є. Хабаровим.

38. Протоку, що відділяє азійський материк від Америки, відкрив 1648 р. сибірський козак:

а) І. Москвітін;

б) С. Дежнєв;

в) В. Поярков;

г) Є. Хабаров.

39. Обстежили територію Нижнього Амуру та склали карту цієї ріки землепрохідці на чолі з:

а) І. Москвітіним;

б) С. Дежнєвим;

в) В. Поярковим;

г) Є. Хабаровим.

40. Найбільший європейський мандрівник Середньовіччя:

а) М. Поло;

б) Енріке Мореплавець;

в) Данило Мних;

г) Ібн-Баттута.

41. У якому столітті відбулися мандрівки Ібн-Баттути:

а) XII ст.;

б) XIII ст.;

в) XIV ст.;

г) XV ст.

42. Що означає в перекладі з мови лаврентійських ірокезів слово канада:

а) поселення;

б) країна;

в) плем'я;

г) дерево.

43. Завдяки якому французькому дослідникові поширився топонім Канада:

а) Ж. Картьє;

б) Ж.-Ф. Лаперуз;

в) Ж.-І. Кусто;

г) А. Лабан.

44. Картограф XVI ст., який уперше застосував рівнокутну пряму циліндричну проекцію та пояснив її значення для мореплавців:

а) А. Ортелій;

б) Г. Меркатор;

в) Г. де Йоде;

г) Й. Блеу.

45. Голландський картограф, який для позначення збірки карт використав термін «атлас» на честь міфічного короля Лівії Атласа:

а) А. Ортелій;

б) Г. Меркатор;

в) Г. де Йоде;

г) Й. Блеу.

46. Атлас «Theatrum Orbis Terrarum» (з лат. «Огляд Земної кулі»), що складався з 53 карт великого формату і вміщував детальні пояснювальні географічні тексти,

видано:

а) 1570;

б) 1595;

в) 1633;

г) 1648.

47. Арабський картограф XII ст., який виконав 70 регіональних прямокутних карт, кожна з яких демонструє 1/10 частину однієї зі семи кліматичних зон (об'єднуючи їх у певному порядку, можна отримати картину всього світу):

а) Аль-Ідрісі;

б) Ібн-Гордадбег;

в) Аль-Массуді;

г) Ібн-Сіна.

48. Німецький географ і мандрівник, який 1492 р. виготовив глобус «Земне яблуко»:

а) М. Бегайм;

б) М. Вальдземюллер;

в) С. Мінстер;

г) Б. Варен.

49. Про кого французький філософ Вольтер у праці «Історія Карла XII, короля шведів» писав: «Це були відважні люди, відомі подвигами, яким не вистачало тільки чесності для того, аби вважатися героїчними»:

а) мандрівників;

б) піратів;

в) мореплавців;

г) солдатів.

50. «Пірат королеви Єлизавети», що здійснив друге навколосвітнє плавання, уперше дослідив західне узбережжя Північної Америки до 48° пн. ш., фактично командував англійським флотом під час розгрому іспанської «Непереможної армади», а також привіз до Європи картоплю:

а) Дж. Кук;

б) Ф. Дрейк;

в) Р. Гоукінс;

г) Г. Морган.

51. Піратська республіка Ліберталія (республіка Свободи), за словами автора «Історії піратства XVIII ст.», існувала на:

а) о. Мадаґаскар;

б) о. Барбадос;

в) о. Ямайка;

г) о. Тортуґа.

52. З якого століття у виданнях «Географії» Клавдія Птолемея почали використовувати термін tabula moderna (сучасна карта) замість tabula antigua (антична карта):

а) XIV ст.;

б) XV ст.;

в) XVI ст.;

г) XVII ст.

53. Визначний представник європейської картографії початку XVI ст.:

а) М. Вальдземюллер;

б) Й.-Б. Ґоманн;

в) М.-К. Радзивілл;

г) Й. Блеу.