Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013

2. Навчально-методичний розділ
2.3. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 2
§ 21. Актуальні проблеми промислового розвитку Африки

Мета: засвоєння студентами знань про особливості геопросторової організації промислового розвитку в країнах Африки; ознайомлення з актуальними проблемами промислового розвитку та заходами міжнародних інституцій щодо їхнього вирішення; формування у студентів навичок типізації країн за рівнем промислового розвитку.

В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:

Знати:

— галузеві особливості промисловості в країнах Африки (за часткою промисловості у ВНД та співвідношенням видобувної і обробної галузей);

— територіальні особливості промисловості в країнах Африки та субмакрорегіонах за рівнем промислового виробництва;

— характерні ознаки індустріалізації в макрорегіоні;

— особливості стратегії індустріалізації у різних країнах Африки;

— тенденції динаміки промислового розвитку в Африці упродовж XX ст. і на початку XXI ст.;

Вміти:

— виявляти визначальні чинники промислового розвитку в Африці;

— визначати структуру та рівень промислового розвитку у макрорегіоні;

— розробляти типологію країн за особливостями структури та рівнем промислового розвитку;

— аналізувати ранжування країн за рівнем промислового розвитку;

— складати аналітичні карти, таблиці, графіки, діаграми, що стосуються промислового розвитку в макрорегіоні;

— прогнозувати подальший перебіг промислового розвитку країн Африки та напрями співпраці з Україною.

Головні терміни і поняття:

— багатоукладність;

— видобувна промисловість;

— вторинні види економічної діяльності;

— глобалізація економічна;

— експортоорієнтований розвиток промисловості;

— імпортозаміщення;

— індустріалізація;

— монотоварна спеціалізація;

— первинні види економічної діяльності;

— підприємницький капітал;

— природні ресурси;

— промисловий потенціал;

— обробна промисловість;

— п’ятинні види економічної діяльності;

— рівень промислового розвитку;

— сучасний сектор господарства;

— стратегії промислового розвитку;

— темпи промислового розвитку;

— третинні види економічної діяльності;

— четвертинні види економічної діяльності.

Завдання практичної роботи

1. Визначте рівень промислового розвитку в країнах Африки. Здійсніть ранжування країн за розмірами промислового потенціалу та рівнем промислового розвитку (дод. А, табл. А.4, дод. Ц, табл. Ц.1). Укладіть першу та останню десятку країн за розмірами промислового потенціалу в Африці, а результати запишіть у формі таблиці 1 за заразком:

Таблиця 1

Промисловий потенціал Африки

2. Ознайомтесь з особливостями галузевої структури промисловості в країнах та субмакрорегіонах Африки. Здійсніть типізацію країн за співвідношенням видобувної та обробної галузей промисловості. Виділіть типи країн зі значним домінуванням видобувної промисловості; із домінуванням видобувної промисловості; з домінуванням обробної промисловості. Результати відобразіть у таблиці 2 за зразком:

Таблиця 2

Типологія країн Африки за співвідношення видобувної та обробної промисловості

3. Використовуючи дод. Ц, табл. Ц.2, побудуйте графік «Динаміка промисловості в Африці за 1970—2010 рр.». Обчисліть темпи промислового розвитку в макрорегіоні у цей період.

4. Розробіть типізацію країн Африки за розмірами, структурою та рівнем промислового розвитку. Результати оформіть у вигляді таблиці й нанесіть на контурну карту Африки.

Література

1. Атлас світу / [авториз. пер. з англомов. вид. Collins World Atlas ; відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2005. — 336 с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу : посібник / В. В. Безуглий, С. В. Козинець. — К. : Академія, 2003. — С. 467-473.

3. Географія світового господарства (з основами економіки) : навч. посібник / [Я. Б. Олійник та ін. ; за ред. Я. Б Олійника, Г. І. Смирнова]. — К. : Знання, 2011. — 640 с.

4. Глобальні проблеми світу : атлас / [відп. ред. : І. Дрогушевська, В. Радченко ; пер. з англ.]. — К. : Картографія, 2009. — С. 18-23, 100-101.

5. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 77, 101, 168, 177-179.

6. Доклад о развитии человека 2011. Устойчивое развитие и равенство возможностей: лучшее будущее для всех / [пер. с англ.; ПРООН]. — М. : Весь Мир, 2011. — 188 с.

7. Економічна і соціальна географія країн світу : навч. посібник / [за ред. С. П. Кузика]. — Львів : Світ, 2005. — 672 с.

8. Економічна комісія ООН для Африки (ЮНЕКА) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uneca.org.

9. Книш М. М. Економічна і соціальна географія країн, що розвиваються : навч. посібник / М. М. Книш. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. — С. 114-127, 219-224.

10. Масляк П. О. Географія Африки : наук.-попул. видання / П. О. Масляк, П. Г. Шищенко. — К. : Стафред-2, 2000. — 160 с.

11. Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.unido.org.

12. Словник-довідник учня з економічної і соціальної географії світу / П. О. Масляк, Я. Б. Олійник, А. В. Степаненко. — К. : Лібра, 1996. — 328 с.

13. Філіпенко А. С. Цивілізаційні виміри економічного розвитку / А. С. Філіпенко. — К. : Знання України, 2002. — 190 с.

14. Цілі розвитку тисячоліття [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.undp.org.ua/en/millennium-development-goals.

15. Юрківський В. М. Регіональна економічна і соціальна географія. Зарубіжні країни : підручник / В. М. Юрківський. — К. : Либідь, 2000. — 416 с.

16. Burke F. Africa / F. Burke. — Boston : Houghton Mifflin Co., 1991. — 308 p.

Словник термінів і понять

Багатоукладність — характерна риса господарства в країнах, що розвиваються, яка передбачає соціально-економічне зростання виробничих відносин у сучасному і традиційному (патріархально-натуральному, дрібнотоварному) секторах, що діють як складна взаємопов’язана система відносно автономних структур зі складним механізмом внутрішніх і зовнішніх зв’язків. Для країн, що розвиваються характерна багатоукладна економіка зі значною питомою вагою феодальних та напівфеодальних відносин, залишків первіснообщинного і патріархального господарств.

Видобувна промисловість — комплекс галузей промисловості, в якій відбувається видобуток мінеральної та органічної сировини. Сюди належить також виробництво електроенергії на гідростанціях.

Відсталість — одна з головних ознак країн, що розвиваються, яка характеризує стан економіки і соціальної сфери, і проявляється через багатоукладну структуру господарства, неоднорідну соціальну структуру виробництва, низький рівень промисловості і гіпертрофований розвиток сфери послуг, просторовий дуалізм, низький рівень життя населення, нерівноправне положення в міжнародному поділі праці.

Вторинна економічна діяльність — діяльність, пов’язана із переробкою сировини та її трансформацією у кінцеву промислову продукцію (обробна промисловість).

Економічна глобалізація (франц. global — цілий, загальний) — процес формування єдиного світового ринку шляхом знищення штучних бар’єрів на шляху товарів, послуг, капіталу, знань, робочої сили через кордони.

Економічне зростання — збільшення обсягів виробництва країни. Зазвичай, вимірюють щорічним темпом приросту ВВП або ВНД країни загалом або на одну особу.

Економічний потенціал — характеризується обсягами створеного ВВП або ВНД і відображає економічну могутність країни та її питому вагу у глобальному економічному просторі. На абсолютні розміри економічного потенціалу впливає передусім людність країни. В ринкових умовах велика країна володіє, відповідно, більшим економічним потенціалом, менше залежить у своєму розвитку від зовнішніх чинників.

Експортоорієнтований розвиток промисловості — концепція розвитку промисловості, спрямована на залучення інвестицій та зростання конкурентоспроможних на світовому ринку галузей виробництва для збільшення експорту. Цю концепцію застосовують переважно у високорозвинутих країнах, країнах з перехідними економіками та нових індустріальних країнах.

Імпортозаміщєння — цілеспрямована політика заміщення імпорту головних споживчих товарів, таких як тканини, взуття, побутова техніка, власним виробництвом.

Імпортозаміщувальні галузі — галузі, які започатковують місцеві підприємці для обслуговування віддалених територій, коли витрати на транспортування з далеких джерел роблять ці товари надто дорогими, щоб їх імпортувати.

Індустріалізація — це особлива стадія промислового розвитку, головним завданням якої є розвиток обробної промисловості, забезпечення матеріально- технічних умов розвитку національних господарств і формування єдиного внутрішнього ринку; поширена у більшості країнах Африки та Азії.

Міжнародна стандартна галузева класифікація усіх видів єкономічної діяльності (англ. ISIC) розроблена Статистичною комісією ООН. Метою класифікації є групування видів економічної діяльності, що дає змогу вивчати поведінку економічних об’єктів та використовувати статистичні дані, зібрані в учасників економічної діяльності. Для безпосереднього кодування в ISIC використовують чотиризначний літерно-цифровий десятковий код (розділи — великі літери латинського алфавіту, решта рівнів — цифри). ISIC застосовують ООН, МОП, ФАО, ЮНЕСКО та інші міжнародні організації.

Монокультурна спеціалізація — вузька спеціалізація економіки країни на виробництві впродовж багатьох років однієї, наприклад, сільськогосподарської культури, виготовленої передусім на експорт.

Обробна промисловість — комплекс галузей, які здійснюють переробку сировини, матеріалів і напівфабрикатів, отриманих із видобувних галузей сільськогосподарського, лісового та промислового виробництва (відповідає вторинному рівню економічної діяльності).

Первинні види економічної діяльності — діяльність, пов’язана з прямим видобуванням природних ресурсів із довкілля (гірничодобувна промисловість, рибальство, сільське господарство тощо).

Промисловий потенціал — обсяг промислової продукції у вартісному виразі, виготовленої на території країни за певний період.

П’ятинна економічна діяльність — діяльність, пов’язана з функціями управління або контролю, наслідками якої є ухвалення і виконання рішень у великих організаціях (топ-менеджмент великих підприємств, корпорацій).

Рівень промислового розвитку (країни, регіону) — виробництво промислової продукції на одну особу або на одиницю території у вартісному виразі.

Рівні економічної діяльності — первинний, вторинний, третинний, четвертинний, п’ятинний.

Темпи промислового розвитку — це відносна величина збільшення промислового виробництва за певний період (або його зменшення — тоді показник має від’ємне значення).

Третинна економічна діяльність — діяльність у сфері послуг, зокрема транспортування, банківництво, торгівля, освіта, офісні посади. Четвертинна економічна діяльність — види діяльності у сфері збирання, опрацювання інформації та маніпулювання нею.

Організація ООН з промислового розвитку (ЮНІДО; англ. United Nations Industrial Development Organization, UNIDO) — спеціальна установа ООН, створена 1966 р., мета якої полягає у сприянні промисловому розвитку та прискореній індустріалізації країн, що розвиваються шляхом мобілізації національних і міжнародних ресурсів. До складу ЮНІДО входить 174 країни. Україна є членом цієї організації з 1985 р. Головний орган ЮНІДО — Генеральна конференція. Оперативна діяльність ЮНІДО полягає у наданні технічної допомоги країнам, що розвиваються у здійсненні конкретних проектів; в розробці регіональних довгострокових стратегій розвитку. Допоміжна діяльність ЮНІДО включає збір, узагальнення, публікацію інформації, проведення досліджень, організацію конференцій з питань промислового розвитку. ЮНІДО має «Банк промислової та технологічної інформації». Генеральна конференція ЮНІДО визначає керівні принципи та політику організації та затверджує бюджет і програму роботи. У структурі ЮНІДО такоє функціонують Рада з промислового розвитку (ЮНІДО), що має 53 члени, та Комітет з програми та бюджету (27 членів).

Завдання і вправи для самостійної роботи

1. Ознайомтесь із розділом «Проблеми промислового розвитку» навчального посібника «Економічна і соціальна географія країн, що розвиваються» (9, с. 114—127). Поясніть причину, чому в структурі промисловості переважають галузі видобувної промисловості.

2. Проведіть ранжування країн за часткою промисловості у структурі ВНД країн Африки (%).

3. Використовуючи дод. Ц, табл. Ц.4, побудуйте кругові структурні діаграми, на яких зобразіть частку Африки у промисловості світу та країн, що розвиваються. Поясніть причину низького рівня промисловості у країнах регіону. Вкажіть субмакрорегіони Африки із найнижчим і найвищим рівнями промислового розвитку.

4. Проаналізуйте діяльність промислових компаній, які найбільше представлені на ринках країн Африки? Вкажіть пріоритети щодо розвитку стратегічних промислових інтересів та потреб України в Африці та напрями можливого співробітництва.

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть характерну ознаку індустріалізації в країнах Африки.

2. Розкрийте особливості стратегій імпортозаміщення та експортоорієнтованого розвитку промисловості Африки.

3. Вкажіть структурні зміни, які відбулися протягом постколоніального періоду розвитку африканських країн.

4. Назвіть країни Африки, в яких відбулися найбільші зміни в галузевій структурі промисловості.

5. Чому в структурі промисловості африканських країн продукція високих технологій відіграє незначну роль?

6. З’ясуйте особливості розміщення обробної промисловості в країнах Африки.

7. Вкажіть співвідношення між рівнями промислового розвитку в субмакрорегіонах Африки.

8. Зазначте особливості розвитку промисловості у найменш розвинених країнах Африки на південь від Сахари.

9. За допомогою яких заходів країни Африки намагаються регулювати розміщення обробної промисловості?

10. Назвіть міжнародну організацію, яка займається проблемами промислового розвитку в країнах Африки.