Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) - М. М. Книш 2013

2. Навчально-методичний розділ
2.3. Завдання практичних, семінарських, самостійних робіт змістовного модуля 2
§ 22. Географія збройних конфліктів у Африці

Мета: засвоєння студентами знань про особливості та географію поширення збройних конфліктів у Африці; ознайомлення з формами, сторонами, об’єктами та наслідками збройних конфліктів, проблемами врегулювання збройних конфліктів.

В результаті вивчення цієї теми студентові необхідно:

Знати:

— сутність поняття «збройний конфлікт»;

— види і форми збройних конфліктів;

— сторони збройних конфліктів: суверенні держави,

— національно-визвольні рухи, терористичні угрупування,

— транснаціональні корпорації, окремі особи;

— об’єкти конфлікту: влада, ідеологічні або культурні

— цінності, територія, природні ресурси, матеріальні ресурси;

— наслідки збройних конфліктів;

— проблеми врегулювання збройних конфліктів;

— географію та тривалість збройних конфліктів у Африці.

Вміти:

— аналізувати географію і тривалість збройних конфліктів у Африці;

— будувати діаграми розподілу збройних конфліктів у субмакрорегіонах Африки;

— розробити типологію країн за тривалістю збройних конфліктів;

— складати карту поширення збройних конфліктів у Африці;

— прогнозувати зміни в розвитку збройних конфліктів.

Головні терміни і поняття:

— арабська весна;

— великий збройний конфлікт;

— війна;

— військовий стан;

— воєнний час;

— врегулювання збройного конфлікту;

— геоконфліктологія;

— громадянська війна;

— екоцид;

— збройний конфлікт;

— інформаційна війна;

— миротворчі сили ООН;

— окупація;

— сильна держава;

— слабка держава;

— суб’єкти конфлікту;

— управління конфліктом;

— фази конфлікту.

Завдання практичної роботи

1. Ознайомтесь з географією збройних конфліктів 1960—2010 рр. У Африці (дод. Ш, табл. Ш.1).

2. Створіть типологію країн за тривалістю збройних конфліктів (у роках): короткотривалі (1-5); тривалі (5-10); дуже тривалі (10-20); найтриваліші (понад 20). Результати запишіть у вигляді таблиці:

Типологія країн за тривалістю збройних конфліктів

3. За даними дод. Ш, табл. Ш.1 виконайте картосхему «Географія збройних конфліктів у Африці», на якій покажіть:

а) способом стовпчикових діаграм кількість років перебування країн у стані війни (у тім числі громадянської) і кількість років неспокою і переворотів (у тім числі невдалих);

б) способом картограми покажіть в країні за 50-річний період років незалежності частку років стабільності (%);

в) способом позначок покажіть сучасні збройні конфлікти.

4. Побудуйте діаграму розподілу збройних конфліктів за субмакрореігонами Африки, використовуючи дод. Ш, табл. Ш.1. Вкажіть найконфліктніші країни у кожному із субмакрорегіонів.

5. Визначте та сформуйте таблицю, у якій зазначте по п’ять країн Африки, що характеризуються: а) найтривалішими збройними конфліктами; б) найбільш нестабільною ситуацією, зумовленою неспокоєм і переворотами; в) відсутністю збройних конфліктів. Вкажіть причини, об’єкти та сторони в країнах з найтривалішими збройними конфліктами. Порівняйте рівень економічного розвитку у виокремлених групах країн.

Література

1. Атлас світу / [відп. ред. О. Вакуленко]. — К. : Картографія, 2004. — 139 с.

2. Глобальні проблеми світу : атлас / [відп. ред.: І. Дрогушевська, В. Радченко ; пер. з англ.]. — К. : Картографія, 2009. — С. 18-23, 100-101.

3. Барометр конфліктів [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://hiik.de/en/konfliktbarometer/pdf/ConflictBarometer2010.pdf.

4. Блій Г. де. Географія: світи, регіони, концепти / Г. де Блій, П. Муллер ; [пер. з англ. ; передм. та розділ «Україна» О. І. Шаблія]. — К. : Либідь, 2004. — С. 402-404, 463-467.

5. Гантінгтон С. П. Протистояння цивілізацій та зміна світового порядку / С. П. Гантінгтон ; [пер. з англ.]. — Львів : Кальварія, 2006. - 474 с.

6. Глобалізація і безпека розвитку : монографія / [О. Г. Білорус, Д. Г. Лук’яненко та ін.; за ред. О. Г. Білоруса]. — К. : КНЕУ, 2001. — 733 с.

7. Дністрянський М. С. Геополітика : навч. посібник / М. С. Дністрянський. — Львів : Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. — 436 с.

8. Довідковий атлас світу / [В. В. Молочко, Ж. Є. Бонк, І. Л. Дрогушевська та ін.]. — К. : Картографія, 2010. — С. 111.

9. Доповідь про світовий розвиток 2011: конфлікти, безпека та розвиток [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://wdr2011worldbank.org

10. Колосов В. А. Геополитика и политическая география : учебник / В. А. Колосов, Н. С. Мироненко. — М. : Аспект Пресс, 2001. — 479 с.

11. Паркер Д. Атлас «Історія світу»/ Д. Паркер ; [пер. з англ.]. — К. : Картографія, 2008. — С. 160-161.

12. Політична географія і геополітика : навч. посібник / [Б. Яценко та ін. ; за ред. Б. П. Яценка]. — К. : Либідь, 2007. — 255 с.

13. Шаповал В. М. Державний лад країн світу : довідник / В. М. Шаповал. — К. : Український центр правничих студій, 1999. — 320 с.

14. Щорічник СІПРІ 2009: озброєння, роззброєння та міжнародна безпека. — К. : Безвидав, 2010.

15. Allen J. L. Student Atlas of World Geography / J. L. Allen. — [5^th ed.]. — Mcgraw-Hill Companies, Inc., 2008. — Р. 109—111, 117-119, 128-129, 134.

Словник термінів і понять

Арабська весна — серія акцій громадської непокори, масових вуличних протестів, внутрішніх військових конфліктів, а також збройних конфліктів за участю іноземних збройних сил (Лівія) на знак незадоволення соціальним, економічним та політичним становищем у низці арабських країн Північної Африки та Південно-Західної Азії, що розпочалися наприкінці 2010 року в Тунісі й тривають у деяких країнах по нині (Єгипет, Мавританія, Марокко, Сирія). Наслідком є як зміни політичних режимів (Лівія, Єгипет), так і зміни у програмі діяльності урядів (Алжир, Йорданія, Марокко та інші). За поточними оцінками міжнародних організацій, у продовж Арабської весни загинуло 32-38 тис. осіб, серед них найбільше жертв припадає на загиблих у громадянській війні на території Лівії (25-30 тис. осіб).

Асиметричний конфлікт — конфлікт, у якому протистоять суб’єкти із нерівними ресурсними та силовими можливостями або асиметричними інтересами.

Баланс сил — концепція, яка описує: стан рівноваги міжнародної системи внаслідок силового паритету між основними акторами; політику, спрямовану на підтримання такого паритету в міжнародній системі. Механізм балансу сил реалісти вважають одним із найефективніших шляхів запобігання військовим конфліктам.

Великий збройний конфлікт — конфлікт, кількість жертв якого протягом календарного року перевищує 1000 осіб.

Війна — міжнародний або внутрішній конфлікт, в якому кількість загиблих перевищує 1000 осіб. Розрізняють війни: справедливі і несправедливі; визвольні і загарбницькі; світові і локальні.

Війна світова — суспільно-політичне явище, що виступає продовженням політичної боротьби держав, націй засобами збройного насилля. Світова війна характеризується масштабом (кількість учасників, озброєння, театр військових дій), завданнями і метою. Одне з головних завдань — змінити систему міжнародних відносин, сфери впливу і панування. В XX ст. було дві світові війни: в Першій (1914-1918) брали участь 33 держави, в Другій (1939-1945) — 72 держави.

Військовий стан — особливий режим у країні або окремій її частині, який вводять за рішенням вищих органів державної влади за виняткових обставин (війна, стихійне лихо, загроза державного перевороту тощо). Під час військового стану усі функції органів державної влади з питань виробництва, оборони, забезпечення громадянського порядку, державної безпеки переходять до військових органів.

Воєнний час — період перебування держави у стані війни з іншою державою.

Врегулювання міжнародного конфлікту — віднайдення такого стану рівноваги у відносинах між його суб’єктами, порушення якої не було б вигідне жодному з них (стан оптимальності).

Геоконфліктологія — наука, яка вивчає сукупну дію географічних, політичних та інших чинників на виникнення, перебіг та наслідки політичних, у тому числі військових конфліктів.

Громадянська війна — це збройний конфлікт всередині держави, де уряд є одним із активних учасників і обидві сторони конфлікту продовжують боротьбу, незалежно від втрат.

Гуманітарна інтервенція — силове втручання третьої сторони в хід конфлікту, формальною причиною якого є запобігання поневірянь мирного населення.

Екоцид — вплив на навколишнє середовище з ворожими намірами; найнебезпечніший за своїми намірами вид антропогенної екологічної катастрофи.

Етнонаціональний конфлікт — це конфлікт, головною передумовою якого є приналежність до різних етнічних або національних груп. Вирізняють регіональні етнічні конфлікти (виходять за межі держав), внутрішні етнічні конфлікти (в межах одної держави), громадянські війни (внутрішні етнічні /ідеологічні конфлікти).

Збройний конфлікт — військове зіткнення, яке не досягає масштабів війни; форма вирішення протиріччя між країнами або всередині країни.

Інтервенція — насильницьке втручання третіх сторін (зовнішніх акторів) у міжнародний або внутрішній конфлікт.

Інформаційна війна — стан сторін-супротивників, за якого здійснюється активний інформаційний вплив на інформаційний ресурс один одного з метою отримання прибутку у матеріальній та інтелектуальній сферах. Головна мета такої війни: здобуття політичної, військової, економічної і соціальної перемоги за рахунок примусу противника до прийняття рішення, яке відповідає намірам іншої сторони.

Капітуляція - у міжнародному праві припинення боротьби і здача збройних сил однією з воюючих держав. Беззастережну капітуляцію підписують, зазвичай, при повному розгромі збройних сил.

Колабораціонізм (від фр. collaboration — співробітництво) — в юридичному трактуванні міжнародного права свідоме, добровільне співробітництво з ворогом в його інтересах на шкоду своїй державі чи її союзників. Термін часто використовують у вузькому розумінні — як співробітництво з окупантами.

Колективна безпека — міжнародний режим, головною метою якого є підтримання миру і в якому загрозу одному з учасників сприймають як загрозу для кожного і для системи загалом.

Компроміс — результат переговорів, прийнятний для усіх учасників конфлікту.

Конфлікт — ситуація, за якої учасники відносин, об’єднані одним і тим самим об’єктом, усвідомлюють несумісність їхніх інтересів стосовно нього і діють з урахуванням такого усвідомлення.

Малий збройний конфлікт — конфлікт, кількість жертв якого протягом календарного року не перевищує 25 осіб.

Миротворчі сили ООН (миротворчий контингент ООН) — військові контингенти країн-членів ООН, виділені за Статутом ООН з метою запобігання або ліквідації загрози миру і безпеки шляхом спільних примусових дій (військова демонстрація, блокада тощо), якщо заходи економічного і політичного характеру виявляться або виявилися недостатніми.

Миротворчість (peacemaking, від англ. peace — мир, make — робити, творити, здійснювати) — спосіб керування міжнародним конфліктом, коли треті сторони намагаються припинити його насильницьку фазу мирними засобами.

Міжнародний конфлікт — соціально-політичне явище, обумовлене гострими розбіжностями між учасниками міжнародних відносин, які характеризуються взаємними намаганнями домогтися власних інтересів за рахунок обмеження інтересів і цілей протилежної сторони.

Мобілізація — комплекс заходів, що здійснюють з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду (воєнного часу).

Об’єкти збройного конфлікту — матеріальні або нематеріальні ресурси, стосовно яких інтереси суб’єктів конфлікту є несумісними і повне володіння або контроль над якими не можуть бути досягнуті однозначно всіма сторонами конфлікту. Ними можуть бути: територія, політичний вплив, військова присутність, ідеологічні або культурні цінності.

Окупація (від лат. occupatio — захоплення) — у військовій справі та в міжнародному праві тимчасове заняття збройними силами території супротивника.

Переговори — процес узгодження інтересів сторін конфлікту шляхом спілкування, в ході якого кожна сторона намагається змінити позицію опонента.

Посередництво — засіб управління конфліктом, коли третя сторона, яка не є безпосереднім суб’єктом конфлікту, без застосування примусу змінює хід переговорів між сторонами конфлікту, прагнучи наблизити їх до взаєморозуміння.

Постконфліктне будівництво — діяльність із нейтралізації негативних наслідків конфлікту (економічних, екологічних, демографічних, соціальних тощо), усунення причин конфлікту.

Сильна держава (англ. strong state) — країна, яка інтегрує суспільство, визначає його колективні цілі, має чітку зовнішньополітичну стратегію, захищає власний політичний, економічний та соціокультурний суверенітет та нав’язує його іншим державам (сусідам першого, другого та інших порядків).

Слабка держава (англ. week state) — держава, в якій президент (уряд) нездатний гарантувати безпеку усіх суспільних груп, які проживають на її території.

Суб’єкти конфлікту (сторони конфлікту) — ініціатори конфлікту. Ними можуть бути суверенні держави, національно-визвольні рухи, терористичні угрупування, сепаратистські сили, транснаціональні корпорації, окремі індивіди.

Управління конфліктом — система зусиль міжнародного співтовариства або окремих держав щодо запобігання криз, які загрожують насильством; трансформація військового конфлікту у мирну форму розв’язання протиріч. Виділяють такі форми управління міжнародним конфліктом: запобігання, стримування, деескалація, трансформація, врегулювання.

Фази конфлікту — стан конфліктного процесу у визначений період часу. Виділяють такі фази конфлікту: латентна (нульова), ініціація (початок), ескалація, інституціалізація, деескалація, врегулювання (розв’язання), пост-конфліктне будівництво й примирення.

Завдання та вправи для самостійної роботи

1. Ознайомтесь із розділом 2 «Тенденції збройних конфліктів: одностороннє насильство проти мирного населення» у Доповіді СІПРІ 2010. Чим зумовлені геопросторові закономірності поширення одностороннього насильства?

2. Побудуйте графік розподілу кількості збройних конфліктів у Африці загалом та за об’єктами конфлікту (влада, територія) зокрема, використовуючи дод. Ш, табл. Ш.1. Вкажіть домінуючі протиріччя збройних конфліктів у Африці та світі.

3. На контурній карті способом картограми покажіть рівень інтенсивності збройних конфліктів (успішних) у Африці згідно з дод. Ш, табл. Ш.1. Поясніть, чому Африка на початку ХХІ ст. є найконфліктнішим макрорегіоном світу.

4. Побудуйте гістограму розподілу конфліктів у субмакрорегіонах Африки, використовуючи дод. Ш, табл. Ш.2 «Барометр конфліктів 2010». Зазначте країну з найінтенсивнішим збройним конфліктом (у балах) у кожному із субмакрорегіонів.

5. Проаналізуйте природноресурсні конфлікти в Африці. Вкажіть природні ресурси, за які точиться боротьба у макрорегіоні.

Запитання для самоперевірки

1. Вкажіть чинники, які зумовлюють до поширення конфліктів у Африці.

2. Назвіть країну Африки з найтривалішим збройним конфліктом протягом 1960—2010 рр. Зазначте його причину та наслідки.

3. Вкажіть, які відмінності існують між поняттями «збройний конфлікт» та «війна».

4. Встановіть домінуючі протиріччя за об’єктами збройного конфлікту «територія-влада» в Африці.

5. Назвіть міжнародні інституції, що здійснюють врегулювання збройних конфліктів у Африці.

6. Вкажіть країну Африки, у якій збройний конфлікт тривалістю понад 20 років призвів до сецесії 2011 р. Назвіть сторони збройного конфлікту.

7. Вкажіть причину збройних конфліктів у Північній Африці навесні 2011 р. Чи поширюватимуться протестні настрої Північної Африки на південь від макрорегіону?

8. Вкажіть, як впливають сучасні інформаційні технології на організацію збройних конфліктів.

9. Охарактеризуйте тенденції щодо прогнозування збройних конфліктів у Африці, передусім у країнах Сахеля. Чи впливатимуть північноафриканські революції на поширення протестних настроїв у Африці на південь від Сахари?