Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 19. Агровиробниче групування, бонітування ґрунтів та оцінка земель
19.2. Бонітування ґрунтів

Бонітування ґрунтів (від лат. bonitas — доброякісність), або якісна оцінка ґрунтів, — це порівняльна оцінка якості ґрунтів, їхньої потенціальної родючості щодо природних або культурних фітоценозів, особливо щодо сільськогосподарських культур.

Показниками якості ґрунтів є бонітет, який виражають у балах щодо найкращого ґрунту, бал якого приймають рівним 100.

Критеріями бонітування ґрунтів є їхні природні або частково набуті в процесі тривалого окультурення ознаки і властивості, що корелюються з урожайністю сільськогосподарських культур чи продуктивністю сіножатей і пасовищ. До них зачисляють:

- вміст гумусу в орному шарі і за генетичними горизонтами, %;

- потужність гумусових горизонтів, см;

- вміст фізичної глини, %;

- індекс фізичного стану;

- ступінь засолення;

- ступінь щебенюватості;

- кислотність (величина рН);

- ступінь оглеєності. змитості;

- вміст поживних речовин (Р₂О₅, К₂О).

Теоретичною основою бонітування ґрунтів є закон співвідношення між властивостями ґрунту і рослинами, які на ньому вирощують, встановлений В. В. Докучаєвим. В основу бонітування повинні бути покладені фактичні природні властивості ґрунтів як найбільш об’єктивні і надійні показники їхньої продуктивності. Важливим при бонітуванні ґрунтів залишається обов’язковість оцінки родючості, а, відповідно, і бонітету ґрунту в системі «ґрунт-рослина», оскільки вимоги різних сільськогосподарських культур до ґрунтових умов суттєво відрізняються.

Розрахунок балів бонітету здійснюють за окремими властивостями, а потім обчислюють загальну його величину за всіма властивостями агровиробничих груп ґрунтів.

Бали бонітету за окремими властивостями розраховують щодо еталонних для кожної сільськогосподарської культури агровиробничих груп ґрунтів, які оцінюють у 100 балів:

де Бij — бал бонітету за і-м показником властивості агрогрупи ґрунтів для j-ої сільськогосподарської культури, за якими визначають бонітет;

Пі — і-й показник властивості агрогрупи, за яким визначають бонітет;

Піj τ аналогічний показник агрогрупи ґрунтів, прийнятої за еталон для j-ої культури.

Частковий вплив окремих ознак (властивостей) ґрунтів на врожайність обраної культури обчислюють, виходячи з коефіцієнта детермінації, розрахованого за формулою Кдіj = r²ij, де кд — коефіцієнт детермінації; rij - коефіцієнт кореляції між урожайністю j-ої культури чи бала за урожайністю і окремим (і-м) показником властивості ґрунту в балах.

Загальні бали бонітету розраховують за формулою:

де Б₁ij, Б₂ij, Бnij — бали бонітетів за окремими властивостями ґрунтів за j-ю культурою; Kд₁ij, Kд₂ij, Kдnij — коефіцієнти детермінації за окремими властивостями за j-ю культурою.

Бали бонітету коригують внесенням поправок на модифікаційні властивості (множенням на відповідні понижуючі коефіцієнти, визначені диференційовано для різних природно-сільськогосподарських регіонів та вирощуваних культур).

Узагальнений бал бонітету ґрунту з урахуванням внеску кожного чинника обчислюють як середньозважений показник. Для цього використовують метод інтеграції балів часткового бонітування ґрунтів по культурах через структуру посівних площ конкретного природно-сільськогосподарського району для кожної агровиробничої групи ґрунтів, виходячи з балів по окремих культурах і частки (%) посіву цих культур у структурі посівних площ природно-сільськогосподарського району.

де К₃— загальний бал бонітету;

Б₁, Б₂, Б_n— часткові бали бонітету по окремих культурах;

Р₁, Р₂, Р_п — площі посіву цих культур, %.

Зважаючи на значні відмінності кожного з природно-сільськогосподарських районів за властивістю ґрунтів і продуктивністю та структурою ґрунтового покриву, агрокліматичними, геоморфологічними та іншими характеристиками, урожайність сільськогосподарських культур на одній і тій же агровиробничій групі у різних природно-сільськогосподарських районах може бути різною, тому одна й та ж агровиробнича група може мати різні бали бонітету у різних районах. У зв’язку з цим для кожного природно-сільськогосподарського району розробляють шкали бонітету ґрунтів.

На основі методики бонітування ґрунтів України, розробленої Інститутом землеустрою УААН, ННЦ «Інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О. Н. Соколовського» та іншими організаціями розраховані середні бонітети ґрунтів, клімату і сумарний бонітет земель України для адміністративних областей (табл. 19.1)

Таблиця 19.1

Середні бонітети ґрунтів, клімату і сумарний бонітет земель України для адміністративних областей

Отже, діапазон змін бонітетів доволі широкий — від менше 30 до 70, однак у розрізі адміністративних областей він суттєво вужчий — від 37 у Херсонській, Івано-Франківській і Чернівецькій до 61 — у Дніпропетровській області.

Найвищі бали бонітету мають ґрунти лісостепу і північного степу. На південь і південний схід бонітети ґрунтів поступово, а на північ і північний захід — значно знижуються. Це відображається в змінах величин середнього бонітету ґрунтово-кліматичних зон. Найвищий він у лісостепу (51 бал), дещо знижується в степу (49 балів), ще нижчий — у Поліссі та Карпатах (відповідно, 47 і 38 балів). Із ґрунтів найвищі бонітети — у чорноземах типових, опідзолених і звичайних. На зниження бонітету ріллі може вплинути зменшення потужності гумусовано- го профілю за рахунок процесів ерозії, а також інтенсифікації процесів опідзолення, що простежується на півдні Вінницької області в Придністер’ї. Важкий гранулометричний склад не сприяє зниженню бонітету, водночас піщаний гранулометричний склад ґрунтів Полісся на бонітет впливає негативно. Також відома негативна роль кислої реакції середовища і оглеєння в пониженні бонітетів ґрунтів західних областей України.

У межах України домінують ґрунти із середніми і дещо нижчими бонітетами. Таких ґрунтів близько 60% від усієї врахованої площі (табл. 19.2).

Таблиця 19.2

Площі ґрунтів з різним бонітетом

*Загальна площа, використана в розрахунках, прийнята за 30,0 млн га

Цей висновок може здатись дещо неочікуваним, оскільки у більшості населення і навіть у науковому середовищі вкоренилося уявлення про надзвичайно сприятливі ґрунтові умови в нашій країні. Порівнюючи показники властивостей ґрунтів України і країн Західної Європи, виявили, що в рівнях забезпеченості ґрунтів елементами живлення простежується суттєва різниця, що і відобразилося на низьких балах бонітету ґрунтів України (Медведєв, Пліско, 2006)