Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 20. Картографування ґрунтового покриву

Карти ґрунтів — важлива складова інформації про навколишнє середовище, екосистеми та біосферу загалом, оскільки дають уявлення про ґрунтовий покрив як про компонент екосистеми та об’єкт сільськогосподарського виробництва.

Картографування ґрунтів на сучасному етапі розвитку ґрунтознавства досягло значних успіхів. Великомасштабне картографування ґрунтів здійснено майже на всій площі сільськогосподарських угідь. Використання високоякісної планової основи, у тім числі аеро- та космічних знімків, підвищило точність ґрунтових карт. Водночас простежується значний розрив між досягненнями картографування ґрунтів та практичним їх використанням. Віддача від впровадження матеріалів ґрунтового обстеження у сільськогосподарське виробництво залишається низькою через низку об’єктивних і суб’єктивних причин. Практично всі роботи ґрунтознавців з картографування ґрунтового покриву були пов’язані з держзамовленнями різних установ, які використовують матеріали обстеження ґрунтів для планування виробництва, розроблення різноманітних пропозицій і проектів. У цьому напрямі ґрунтово-картографічні дослідження відіграли свою позитивну роль. Водночас безпосереднє використання ґрунтових карт виробничниками залишається на низькому рівні. Причиною цього у багатьох випадках є недостатня ґрунтова та агрономічна підготовка фахівців, а також схематичність і неконкретність пропозицій з раціонального ведення господарства, які часто є загальними і не доведеними до конкретного поля сівозміни.

Необхідно відзначити, що великомасштабні карти не мають використовуватись як практичний посібник. Інформацію, яка закладена у них, потрібно донести до споживача через допоміжні картограми. Сьогодні найчастіше використовують картограми оцінювальних груп ґрунтів, картограми ерозійних земель, картограми вмісту поживних речовин тощо. Проте, з огляду на невеликий масштаб складених картограм і відсутність пропозицій для конкретних полів і

масивів, слабку їхню екологічну спрямованість, фахівці сільського господарства використовують картограми недостатньо. Існують і економічні причини такої низької віддачі від виконаних робіт. По-перше, фінансування робіт з ґрунтового обстеження держбюджетом знімає економічну відповідальність з працівників сільськогосподарських підприємств за впровадження розроблених пропозицій. По-друге, для успішного застосування результатів необхідні додаткові капіталовкладення, матеріальні ресурси, яких зазвичай не вистачає. Обмежене використання наукових розробок і пропозицій, картографічних матеріалів пов’язане і з їхньою недостатньою комплексністю. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва потребує забезпечення кожної виробничої одиниці агрокомплексу системою планово-картографічних матеріалів. Основа такої системи - це базові карти: геоморфологічна, геоботанічна, гідрологічна, ландшафтна, ґрунтова, в яких відображено основні компоненти природних і природно-господарських геосистем. Базові карти є основою планування використання природних ресурсів, складання низки допоміжних карт і картограм, які безпосередньо використовують на практиці.

У системі планово-картографічного забезпечення виробничих одиниць особливе значення має ґрунтова карта, ефективності використання якої можуть сприяти інші види спеціальних досліджень та складені на їхній основі допоміжні карти й картограми.

Об’єктом картографування при складанні ґрунтових карт є ґрунт-пам’ять. Ґрунт-пам’ять — це: 1) сукупність стійких і консервативних властивостей ґрунтового профілю, що є інтегральним наслідком дії чинників і процесів ґрунтотворення протягом усього періоду ґрунтотворення (від нуль-моменту до моменту спостережень); до цієї сукупності належать властивості, які мають значну стійкість (великий характерний час стирання) (В. О. Таргульян, І. А. Соколов, 1978); 2) інформативний природний архів ритміки геліотермічних, кліматичних, денудаційних, біотичних процесів, а також історії агрогенних навантажень (Ф. М. Лисецький, 1994); 3) «дзеркало ландшафту» (за висловом В. В. Докучаєва, 1954). Значення таких карт дуже велике, вони є фундаментом і стратегічною засадою для планування сільського господарства (В. О. Таргульян, І. А. Соколов, 1978).

Проте для тактичних цілей, конкретної сьогоденної оперативної праці неоціненними можуть бути карти ґрунту-моменту у вигляді картограм окремих важливих в агрономічному плані властивостей ґрунтів. Ґрунт-момент — це: 1) сукупність динамічних лабільних властивостей, які є наслідком сукупності чинників і процесів на момент спостережень чи близько від нього; до цієї сукупності входять властивості з коротким характерним часом утворення та стирання (В. О. Таргульян, І. А. Соколов, 1978); 2) ґрунт-життя (О. А. Роде, 1971). Ці картограми складають через певні проміжки часу. Вже зараз повсюдно використовують агрохімічні картограми вмісту поживних речовин, картограми повторних сольових обстежень ґрунтів. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва з її колосальним антропогенним пресом у вигляді різноманітних меліорацій потребує регулярного картографування таких мобільних властивостей ґрунту-моменту, як концентрація ґрунтового розчину, стан кислотно-основного та окислювально-відновлюваного режимів, вміст поживних речовин, водно-фізичні параметри тощо.

Отже, виникає потреба у створенні регіональних служб спостереження за мобільними властивостями ґрунтів, раціональним їхнім використанням і охороною. Завданням такої служби має бути не лише моніторинг ґрунтів, але й моніторинг ґрунтового покриву та навколишнього середовища.

До ґрунтових карт виробничих одиниць агропромислового комплексу, які складають не менше як на 10-15 років, ставлять особливі вимоги щодо точності та кількості поданої інформації. На сучасному етапі розвитку картографування ґрунтів точність та інформативність великомасштабних ґрунтових карт підвищується завдяки використанню високоякісних планових матеріалів (аерофотознімків та аерофотопланів з нанесеними горизонталями) та методів картографування, які дають змогу показати на картах структуру ґрунтового покриву. Особливо велике значення в створенні карт, на яких показано СҐП, мають різні базові карти. Тому комплексність у вивченні чинників ґрунтотворення — це необхідна передумова точності карт ґрунтів, а, отже, й ефективності їхнього використання у сільському господарстві.

У картографуванні ґрунтів склалася ситуація, коли на ґрунтових картах показують просторові виділи, які так чи інакше супроводжуються характеристиками окремих метричних і топологічних властивостей цих виділів, а всі оцінки та пропозиції розробляють, виходячи переважно з властивостей ґрунту як природно-історичного тіла, що має профільну будову, і поширюють на систематичну одиницю ґрунту. Проте спеціаліст на практиці має справу з гетерогенним ґрунтово-географічним простором у вигляді окремого поля або сівозміни. Отже, вся якісна та кількісна характеристика ґрунтів і ґрунтового покриву має бути переорієнтована на просторовий виділ. Відповідно, й усі пропозиції необхідно розробляти не для ґрунтових класифікаційних одиниць, а для окремих полів чи ділянок, згрупованих за параметрами, які характеризують СҐП.