Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 1. Закономірності географії ґрунтів і ґрунтового покриву. Карти ґрунтів і ґрунтово-географічного районування світу та України
1.2. Ґрунтові карти світу та України
1.2.1. Ґрунтові карти світу

Першою в історії ґрунтознавства картою ґрунтів світу, як ми вже зазначали, була «Схема почвенных зон Северного полушария», складена В. В. Докучаєвим 1899 р. у масштабі 1 : 50 000 000 (рис. 1.2). Карту разом із колекцією ґрунтів території Російської держави 1900 р. демонстрували на Всесвітній промисловій виставці в Парижі, і її було відзначено почесним дипломом виставки. Складена карта-схема ґрунтів світу була чисто дедуктивним творінням автора, тобто картографічним відображенням певних його теоретичних і ґрунтово-географічних уявлень. Базуючись на створеному вченні про ґрунт як функцію чинників ґрунтотворення, В. В. Докучаєв встановив існування зональних типів ґрунтів, які закономірно поширені на земній поверхні у вигляді широтних зон відповідно до широтного поширення природно-географічних чинників ґрунтотворення. Ще одним принциповим моментом докучаєвської картографії ґрунтів було розроблення легенди на основі ґрунтово-географічного зонального принципу, генетичної концепції ґрунтотворення і класифікації ґрунтів. Легенда до карти-схеми містила лише вісім виділів, включаючи п’ять широтних ґрунтово-географічних зон. Однак значення цієї карти Докучаєва для подальшого розвитку світової картографії ґрунтів важко переоцінити. Вперше проілюстровано, що поширення ґрунтів на земній суші не хаотичне, а має цілком закономірний характер, зумовлений природно-географічними умовами конкретної території. А головне, ця перша карта ґрунтів світу надовго визначила найважливіший принцип вітчизняної ґрунтової картографії - принцип зональності ґрунтового покриву.

Рис. 1.2. Схема ґрунтових зон Північної півкулі (В.В. Докучаєв, 1899). [За Б. Г. Розановим, 1977, с. 9]:

1 — бореальна (арктична) зона; 2 — лісова зона; 3 — зона чорноземних степів; 4 — аеральна зона (а — кам’янисті ґрунти, б — піщані ґрунти, в — солончакові ґрунти, г — лесові ґрунти); 5 — зона латеритних ґрунтів; 6 — алювій; 7 — гірські системи; 8 — кам’янисті лісові простори

Цей принцип покладено в основу подальшої розробки світових ґрунтових карт, складених під керівництвом К. Д. Глинки (1906, 1915, 1927), Л. І. Прасолова (1937), Ч. Келлога (1938), Д. Г. Віленського (1950), І. П. Герасимова (1956, 1960, 1964), В. А. Ковди (1974), М. А. Глазовської, В. Д. Фрідланда (1978). Зіставляючи ці карти бачимо, що вдосконалення кожної із наступних виражалось у відображенні все більшого різноманіття ґрунтів світу, уточненні та ускладненні структури ґрунтового покриву, географо-генетичних закономірностей і меж поширення різних ґрунтів. Якщо на першій ґрунтовій карті світу К. Д. Глинки було показано лише 19 виділів ґрунтів, то на карті Л. Прасолова вже 30, на карті І. П. Герасимова (1964) — 93, а на карті під редакцією В. А. Ковди (1974) масштабу 1 : 10 000 000 — 293. Якщо ґрунтові карти В. В. Докучаєва і К. Д. Глинки складені винятково дедуктивним методом на основі встановлених залежностей між природними умовами і сутністю ґрунтотворення, то карта Л. І. Прасолова, а тим більше карти І. П. Герасимова, В. А. Ковди і М. А. Глазовської є результатом узагальнення численних ґрунтово-картографічних матеріалів, одержаних ґрунтознавцями і географами різних країн.

Із перелічених вище карт цікава за задумом і принципами складання навчальна ґрунтова карта світу масштабу 1 : 15 000 000, розроблена М. А. Глазовською і В. М. Фрідландом (1978). Відповідно до навчального призначення на карті виразно простежуються основні закономірності ґенези і географії ґрунтового покриву світу. Легенда карти складається із двох матриць і додаткових таблиць. У матриці «Ґрунти» по горизонталі поміщені дев’ять типів водного режиму ґрунтів, по вертикалі - три групи температурних режимів ґрунтів. На фоні гідротермічного групування показано на карті типи ґрунтів, об’єднані в генетичні групи відповідно до провідних процесів ґрунтотворення. Всього в легенді значиться 25 генетичних груп ґрунтів, котрі об’єднують 110 ґрунтових одиниць (переважно типів ґрунтів). У другій матриці «Структури ґрунтового покриву» по вертикалі подано 12 генетико - геометричних груп мезоструктур ґрунтового покриву, по горизонталі — 5 груп комплексів і дрібноконтурних поєднань, що є компонентами мезоструктур. В окремому розділі легенди подано відомості про ґрунтотворні породи та їхній гранулометричний склад.

Особливе місце серед світових ґрунтових карт належить ґрунтовій карті світу ФАО/ЮНЕСКО, складання якої тривало понад 15 років (1960-1975). Це перша в історії карта світу, розроблена і складена на основі міжнародної співпраці ґрунтознавців різних країн та наукових шкіл. Головною науковою проблемою її створення було розроблення легенди на базі погодженої номенклатури і діагностики виділених на карті ґрунтових одиниць. Карту масштабу 1 : 5 000 000 та легенду до неї опубліковано на 19-ти аркушах. До карти додається фундаментальний пояснювальний текст. Легенда карти містить 26 груп типів ґрунтів, котрі об’єднують 133 типи ґрунтів та основних ґрунтових одиниць. У зв’язку з обновленням та уточненням карти в опублікованій 1987 р. новій легенді карти уже зазначено 27 ґрунтових груп і 144 ґрунтові одиниці.

Безперечними перевагами карти ФАО/ЮНЕСКО є погоджені на міжнародному рівні номенклатура та критерії діагностики ґрунтів, відносно великий масштаб і детальність відображення ґрунтового покриву, інформаційна насиченість характеристики ґрунтових виділів. Заслуговує схвалення бажання авторів відобразити на карті не окремі типи чи одиниці ґрунтів, а їхні поєднання (переважаючого і супутнього ґрунтів), котрі доповнюються характеристикою рельєфу і стану поверхні території, гранулометричного складу ґрунтів, рекомендаціями з їхнього використання. Такі дані, безперечно, цікаві й необхідні для оцінки земельних ресурсів світу.

В Україні 1999 р. видано «Атлас світу», в якому поміщено оглядову навчальну ґрунтову карту світу масштабу 1 : 100 000 000 (рис. 1.6). Легенда до карти містить 31 виділ основних типів ґрунтів світу. Аналіз змісту цієї карти та зіставлення її з картами кліматичними і геоботанічними підтверджує наявність тісної географо-генетичної залежності ґрунтів від клімату і рослинності. Водночас зміст карти ілюструє охарактеризовані вище основні закономірності географії ґрунтів - горизонтальної (широтної) зональності, провінціальності-фаціальності, вертикальної зональності, літогенної диференціації та топогенно-геохімічної спорідненості ґрунтів і ґрунтового покриву. Особливо виразно проявляється на карті ґрунтово-географічна провінціальність-фаціальність. Місцеві особливості кліматів, зумовлені передусім місцевими термодинамічними атмосферними процесами, є причиною ускладнення зональності ґрунтів на рівнинах і висотної поясності в горах, розвитку специфічних місцевих явищ, а в деяких випадках навіть формування особливих типів і підтипів ґрунтів та закономірностей їхнього поширення у межах ґрунтово-біокліматичних поясів. Очевидна також важлива роль некліматичних (переважно геолого-геоморфологічних) чинників у процесах формування особливостей регіонально-топологічної географії ґрунтів (для прикладу — Центральна і Південна Азія, Африка, Австралія тощо).