Ґрунтознавство і географія ґрунтів - С.П. Позняк 2010

Розділ 10. Ґрунти напівпустель і пустель
10.3. Ґрунти пустель
10.3.2. Пустельні примітивні ґрунти

Під поняттям пустельні примітивні ґрунти розуміють пилувато-піщані елювіальні кірки, утворені на щільних породах або на гіпсах. Формуються такі ґрунти за умови винятково сухого клімату (50 мм і менше опадів на рік). Сухість і значні амплітуди коливань температур протягом доби та цілого року сприяють вивітрюванню щільних порід або тих домішок польових шпатів, котрі містяться в гіпсах. Вивітрювання відбувається за участі водоростей та лишайників і є молодою стадією типового автоморфного пустельного ґрунтотворення.Воно спостерігається як на рівнинах, так і у високогірних пустелях. За умови подальшого вивітрювання в межах пустельних рівнин на щільних породах можуть формуватись ґрунти типу повнорозвинених сіро-бурих. Рослинний покрив на таких ґрунтах відрізняється високою розрідженістю та незначним різноманіттям видів.

Пустельні примітивні ґрунти поширені як у пустелях Середньої Азії, так і в Монголії та Китаї. Оскільки на підгірних рівнинах китайської частини Тянь-Шаню та Кунь-Луню переважає винятково сухий клімат (50 мм і менше опадів на рік), то в багатьох випадках ґрунтотворення не просувається далі формування супіщано-суглинистих кірок, тому ці кірки вкривають тут більші території, ніж у Середній Азії. Подібні кірки утворюються також у центральноіранських, сирійських пустелях та в гіпсових пустелях узбережжя Червоного моря.

Ґрунтотворні породи центральноазійських пустель представлені континентальними строкатозабарвленими гобійськими породами озерного та річкового типу, потужними пролювіальними галечниковими наносами підгірних та міжгірних областей, неогеновими глинами, мергелями, галечниками. Окрім того, у Гобі поширені базальтові плато та пенепленізовані дрібносопковики з гранітів, сієнітів і порфіритів.

Профіль аридного ґрунту або супіщано-суглинистої кірки має такі горизонти: зверху сіра шпарувата неміцна кірка завтовшки 1-2 см; під нею червонувато- бурий, невиразно-грудкуватий горизонт, що має потужність 5-8 см; нижче лежать шари гіпсу, котрі зверху зберігають червонуватий колір і пронизані затіками супіску. Потужність гіпсів, на яких спостерігаються кірки, неоднакова.

Дрібнозем кірочки та підкіркового червонуватого шару пустельних примітивних ґрунтів містить 4-8% СО₂, він вилугуваний від солей і має ємність вбирання 2 ммоль на 100 г ґрунту (в кірці) та 4 ммоль на 100 г ґрунту -у підкірковому шарі. Вміст гумусу тут не перевищує 0,3% у кірці, а в гіпсовому та підгіпсовому супіщаному шарах становить, відповідно, 0,5 та 0,6%. Власне гумусовий горизонт у цих дрібноземних утвореннях відсутній, однак гумус тут з’являється спорадично як результат розкладу окремих великих коренів, кущів, що подекуди тут трапляються. Вміст карбонатів у таких ґрунтах становить 1-5%, кількість гіпсу невелика, але на виходах гіпсоносних глин, наприклад, у західній частині пустель Монголії, його вміст є досить значним.

Умови формування пустельних примітивних ґрунтів і характер їхніх властивостей свідчать про непридатність цих ґрунтів для використання у сільському господарстві.