Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

МАТЕРИКИ

Тема 9. ПІВДЕННА АМЕРИКА, ПІВНІЧНА АМЕРИКА

ПІВНІЧНА АМЕРИКА

Природні зони

Розміщення природних зон у Північній Америці має певні особливості. На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостепи, степи й пустелі в середній і південній частинах — із півночі на південь. Таке «незвичайне» розташування природних зон у Північній Америці пояснюється, головним чином, значним впливом азональних чинників: рельєфу, океанів, особливістю обрисів континенту. Така закономірність має назву «природна секторність».

Ще однією особливістю природних зон Північної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів.

Значні площі в західній частині материка займають області висотної поясності.

Розміщення населення по території материка є нерівномірним і залежить насамперед від історії заселення материка та його природних умов. Найбільша густота населення спостерігається на східному узбережжі та Антильських островах.

Північна Америка є одним із найбільш урбанізованих регіонів світу. У містах проживає близько 3/4 його населення. На північноамериканському континенті розміщені найбільші міста світу: Мехіко (із пригородами близько 20 млн. осіб), Нью-Йорк (7,5 млн.), Лос-Анджелес (3,6 млн.), Торонто (4,5 млн.), Монреаль (3,4 млн.).

У Північній Америці та прилеглих до неї островах нараховується 38 країн, включаючи залежні. Однак більшу частину території займають три великі держави: Канада, США і Мексика.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.