Географія - Ґрунтовна підготовка до ЗНО і ДПА

Тема 14. ПРИРОДНО-ТЕРИТОРІАЛЬНІ КОМПЛЕКСИ УКРАЇНИ: ПРИРОДНІ КОМПЛЕКСИ РІВНИН, ГІР, МОРІВ. ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ УМОВ І РЕСУРСІВ ТА ЇХ ОХОРОНА

ЛАНДШАФТИ І ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ РАЙОНУВАННЯ

Зона мішаних лісів

Зона мішаних лісів України, яка займає близько 20 % території, представлена Українським Поліссям. Південна межа проходить поблизу Рави-Руської, Львова, Золочева, Шепетівки, Житомира, Києва, Ніжина, Глухова.

Для неї характерними є низовинний рельєф, гравійні, піщані і піщано-глинисті відкладення.

Клімат помірно континентальний; літо тепле й вологе, зима м’яка. У середньому за рік випадає 600—680 мм опадів. Є густа річкова мережа, а також багато боліт. У крейдових породах зустрічається карст. Багато озер, найбільше — Світязь.

Ґрунти дерново-підзолисті та болотні. На більшій частині території переважають соснові, дубово-соснові та дубово-грабові ліси.

Характерними є типово лісові тварини: козулі, лосі, дикі кабани, вовки, лисиці, рисі, куниці, зайці, білки, борсуки; завезено ондатру; птахи — тетереви, глухарі, рябчики. На болотах, озерах і річках живуть бобри, видри, різні види диких качок, кулики, у водоймах понад 30 видів риб.

Природні заповідники: Поліський, Рівненський, Черемиський; національні парки: Шацький, Мезинський, Деснянсько-Старогутський.

У зв’язку з відмінностями у геологічній будові і рельєфі в межах зони мішаних лісів виділяють шість фізико-географічних областей: Волинське Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся, Новгород-Сіверське Полісся, Мале Полісся.





Перша публікація: 01/01/2008

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.