Вступ до філософії - Великі філософи навчальний посібник - Віктор Андрущенко 2005

Перші філософи

Мудрість найцінніше надбання цивілізації. Де, коли та ким вона була започаткована? Хто є той перший серед найперших, мудріший із наймудріших, хто відважився звернутись до Людини й людства зі своїми сокровенними роздумами про Добро і Зло, Істину і Красу, Віру, Надію і Любов? Хто започаткував тисячолітню розмову про вічне, простір і час, контури Світу й сенс життя людини?

Відповісти на це запитання важко. Передісторія людства закрита від нас непереборною стіною часу. Розпочати йоги відлік, назвати когось першим можна лише умовно, з певною долею вірогідності. Адже це було так давно, куди допитливий погляд дослідника, мабуть, уже не проникне ніколи.

Народжувались, квітли й умирали тисячолітні культури. Відходили в небуття цивілізації й народи. Мужніли, здійснювали подвиги та гинули все нові и нові герої. Людство вело відлік історії й одночасно втрачало ту граничну межу, від якої ця історія розпочала свій лет у майбутнє. Різні народи, культури, цивілізації в різних регіонах земної кулі жили своїм особливим життям її одночасно в якихось головних вимірах повторювали одне одного в праці й мисленні, способах суспільної організації і в моралі, чуттєво-психологічних етанах і сподіваннях.

Десь у розрізі між 800 і 200 роками до нашої ери народи євразійського регіону виокремили, викристалізували той спосіб життя, який у найбільш загальних вимірах зберігається і в наші дні. Цеп час німецький філософ Карл Ясперс поетично назвав «віссю людської історії». За його думкою, у цей період формувались засади світових релігій, викристалізовувались основні категорії, за допомогою яких здійснюється наше сьогоденне мислення її пізнання, формувались перші природничо наукові концепції, руйнувались основи міфологічного світогляду, зникали великі (тисячолітні) стародавні культури.

У цей час, пише дослідник, - відбувається багато незвичайного. У Китаї жили тоді Конфуцій і Лао-цзи, виникали всі напрями китайської філософії, філософствували Мо-цзи, Чжуап-цзи, Ле-цзи й незчисленна кількість інших мислителів. В Індії виникли Упанішади, жив Будда; у філософії — в Індії, як і в Китаї, — були розглянуті всі можливості філософського осягнення дійсності, аж до скептицизму, до матеріалізму, софістики й нігілізму; в Ірані Заратустрп повчав про світ, де йде боротьба добра та зла; у Палестині виступали пророки — Ілія, Ісаия. Ісремія та Вгорісайя; у Греції — це час Гомера, філософів Парменіда, Геракліта, Платона, трагіків, Фукідіда й Архімеда. Усе, що пов’язане із цими іменами, виникло майже одночасно протягом декількох століть у Китаї, Індії й на Заході незалежно одне від одного».

Думаю, звідси й можна розпочати відлік уособленої людської мудрості, доторкнутися до імен, які навічно увійшли в історію як Великі філософи. Очевидно, я не помилюся, коли зазначу: першим серед перших із них був давньокитайський філософ Конфуцій.