Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Данте Аліг'єрі

Данте Аліг'єрі (1265 — 1321) — видатний італійський поет, суспільно-політичний діяч, на думку якого поет виконує роль мораліста, філософа, пророка («Божественна комедія»). Брав участь у політичному житті Флоренції, кілька років був депутатом, займав посаду пріора (1300 p.), виконував доручення при дворі Папи (1302 p.). Був засуджений супротивниками так званого чорного крила на вигнання з Флоренції з конфіскацією майна, а в разі появи у Флоренції — до спалення на вогнищі. Вважав, що тогочасне суспільство потребує глибокої і фундаментальної моральної реформи. Поступово, особливо під кінець життя, підійшов до концепції так званого ідеального суспільства, в якому люди мають іти шляхом доброчесності, що й веде до остаточного спасіння. Користуючись підтримкою освічених монахів і правителів італійських міст, багато мандрував. Основні твори, що принесли славу Д: «Нове життя», «Комедія» (названа Петраркою «Божественна комедія») «Монархія». У своїх творах закликав шанувати людину, бо однією з її основних особливостей душі є воля, завдяки якій людина може вибирати між добром і злом. На час його життя Італія була полем жорсткої боротьби між Папою і світським правителями, а тому Д. закликав італійців зробити вибір, від якого мала залежати доля Італії.

Енциклопедія політичної думки: Пер. з онгл. — К., 2000; Хто є хто в європейській та американській політичній науці: Малий політологічний словник. — Львів, 1997.

М. Головатий