Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Даосизм

Даосизм (від кит. дао — шлях) — одна з шести (за класифікацією Сима Таня) провідних течій стародавньої китайської філософії. Основоположник Д. — Лі Ер Лаоцзи (багато дослідників висловлюють сумніви щодо реальності існування такої особи, це ім'я — швидше прізвисько, яке означає буквально «старий мудрець» і навіть «старе немовля»), легендарний автор давньокитайського трактату «Лао-цзи» (давня назва — «Дао де цзін» — «Книга про дао і де»), канонічного твору Д. Д. виник на основі вірувань шаманського характеру. Для філософії Д. властиві натуралізм, зародки примітивної діалектики й елементи релігійної містики. Основні представники — Лао-цзи, Чжуан-цзи. У II ст. н. е. на його основі зародилася одна з китайських синкретичних народних релігій, що увібрала елементи конфуціанства й буддизму і мала однойменну назву, а в V ст. н. е. була проголошена державною. У XII ст. створено «Дао цзан» — звід літератури Д.

Основоположною категорією Д. є «дао», що символізує природний, незалежний ні від кого і ні від чого (у тому числі й від бога, що було дуже незвичним для стародавньої філософії з притаманним їй теологічним забарвленням) перебіг подій, втілення чеснот, природної справедливості та загальної рівності; метафорично уподібнювалося воді (податливість та непереборність). Будь-які відхилення від «дао» засуджуються. Надмірне збагачення розглядається як «порушення дао», так само як штучне державотворення, усі прояви насильства й особливо війна. Навіть перемога у війні не сприймається як благо — і повинна відзначатися, з погляду Д., «поховальною процесією». Водночас засуджуються й дії, спрямовані на подолання тих чи інших відхилень від «дао». їх подолання повинно відбуватися внаслідок спонтанної дії «дао». Основним принципом поведінки проголошується «у вей» — «не діяння», що тлумачиться не як цілковита бездіяльність, суцільна пасивність, а як можливість діяти, не відходячи від вимог «дао», відмовитися від бажань і боротьби. Таким чином, Д. (майже повністю витіснений у новий час буддизмом, конфуціанством і частково християнством) у всіх сферах, у тому числі й у політичній, орієнтував на поміркованість, стриманість, незмінність природного стану справ. Головна мета адептів Д. — досягнення єдності з першоосновою світу — «дао» і за допомогою алхімії та психофізичних вправ досягти безсмертя. Послідовники Д. є в Китайській Народній Республіці, де існує Асоціація віруючих даосів.

Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 1997; Щокін Г. В. Людство і віра. Т. 1. — К., 2003.

Р. Чорней