Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Збройні сили

Збройні сили — збройні силові формування, які є основним структурним елементом військової могутності держави. З. с. створюються і утримуються державою для забезпечення територіальної недоторканності та внутрішнього порядку держави. Сучасне поняття «З. с.» включає армії (сухопутні війська, флот, військово-повітряні сили та протиповітряну оборону), внутрішні війська, прикордонну варту, службу безпеки, національну гвардію. Іноді поняття «армія» помилково ототожнюють з поняттям «З. с.», проте це різні поняття. З. с. можуть включати в себе народне ополчення, воєнізовані громадські організації, тому вони є не тільки державною інституцією, а й належать до громадських структур. З. с. є одночасно об'єктом і суб'єктом політики. З. с. — потужний і небезпечний інструмент політики, оскільки, за певних умов, вони можуть перетворитися в небезпечну наддержавну силу (див. також: Воєнна диктатура).

Андресюк Б. П. Реформування Збройних Сил України на сучасному етапі: Виступи, інтерв'ю, статті. — К., 2002; Ананьїн В. А. Філософсько-соціологічні проблеми миру, війни та армії: Навч. посіб. / Київський військовий ін-т управління та зв'язку. — К., 1996; Артюшин Л. М., Костенко Г. Ф. Теоретичні аспекти стратегії воєнної безпеки суспільства і держави. — К., 2003; Баранівський В. Ф. Демократизація Збройних Сил України. — К., 2001.

А. Панібудьласка