Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005

Звичай

Звичай — стереотипна форма соціальної регуляції поведінки людей, яка постійно відтворюється за певних обставин. З виникає разом з людським суспільством і є основною формою соціального регулювання поведінки членів громади за родового ладу. З. служить засобом залучення людей до соціального і культурного досвіду та передачі його від покоління до покоління, регламентує відносини між людьми, підтримує згуртованість у різних спільнотах. В основі З. лежать елементи суспільної необхідності, які на початкових етапах роблять його близькою до реальних потреб людей формою регулювання їхніх дій. Унаслідок багаторазового повторення З. закріплюється у побуті і свідомості окремої соціальної групи чи всього суспільства. Дотримання З. забезпечується засобами громадського, впливу на порушника (позбавлення вогню, води, їжі, вигнання з роду, страта тощо) або схваленням заходів, застосованих до кривдника скривдженим, його рідними або членами роду (кровна помста). З поділом суспільства на класи і виникненням держави З. може стати звичаєм правовим, дотримання якого забезпечується державним примусом. За своєю природою 3. консервативний і закріплює лише те, що склалося у результаті тривалої суспільної практики, відображаючи як загальні моральні, духовні цінності народу, так і значною мірою забобони, расову і релігійну нетолерантність, вимоги, нав'язані правлячими верствами. Основний принцип звичаю — роби так, як роблять усі. На відміну від інших соціальних регуляторів, 3. не містить можливості вибору варіанта поведінки, вимоги його безальтернативні та безапеляційні. Термін «звичай» часто ототожнюють з поняттями «традиція» і «обряд». На відміну від традиції, З. діє лише у певних сферах суспільного життя і є виявом неухильного дотримання також зразків минулого. Обряд є лише різновидом З., символом певних суспільних відносин, тоді як З. може бути і засобом практичного перетворення та використання різних об'єктів.

Українське народознавство: Навч. посіб./ За ред. С. П. Павлюка, Г. Й. Горинь, Р. Ф. Кирчіва. — Львів, 1994.

Ф. Медвідь