Політологічний словник - М. Ф. Головатий 2005


Литвин Володимир Михайлович

Литвин Володимир Михайлович (нар. 1956) — доктор історичних наук, професор (1996 р.), академік НАНУ (Від ділення історії, філософії та права, новітня історія України, 2003), академік АПрНУ (2000). Голова Верховної Ради України (з 28.05.2002).

Народився в с. Слобода-Романівська Новоград-Волинського району Житомирської області. Закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка (1973 — 1978 рр.); аспірант (1980 — 1984 рр.); докторант (1992 — 1994 рр.). У 1984 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Діяльність Комуністичної партії України з вдосконалення підготовки викладачів суспільних дисциплін (1966 — 1975 рр.)»; докторську дисертацію «Політична арена України: Дійові особи та виконавці (Суспільно-політичний розвиток України у другій половині 90-х років)» (захистив у 1995 р.).

Член — кореспондент НАНУ (1997 р.). Заслужений діяч науки і техніки України (1998 р.). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1999 р. за серію монографій «Українська фалеристика та боністика»).

Автор понад 270 наукових праць, зокрема книг: «Політична арена України: дійові особи та виконавці» (1994), «Украйна: политика, политики, власть» (1997), «Україна на межі тисячоліть (1991-2000)» (2000), «Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті роки XX ст.)» (2001), «Україна: хроніка поступу (1991 — 2001)» (2001), «Вимір історією» (2002), «Тисяча років сусідства і взаємодії» (2002).

О. Шуба





Перша публікація: 01/01/2005

Останнє оновлення: 30/12/2023

Редакційна та навчальна адаптація: Даний матеріал зведено на основі першоджерела/оригінального тексту. Команда проєкту здійснила редакційне оглядове опрацювання, виправлення технічних неточностей, структурування розділів та адаптацію змісту до навчального формату.

Що було опрацьовано:

  • усунення форматних дефектів (OCR-помилки, розриви структури, дефектні символи);
  • редакційне упорядкування змісту;
  • уніфікація термінів відповідно до академічних джерел;
  • перевірка відповідності фактичних тверджень тексту першоджерела.

Усі згадки про автора, рік видання та походження первинного тексту збережено відповідно до джерела.