Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Лассуелл Гарольд Дуайт (13 лютого 1902 - 18 грудня 1978 роки)

Американський політолог, представник біхевірізма у політичній науці.. Освіту здобув у Чікагському університеті (1920 р.), слухав лекційні курси з політичної філософії в університетах Лондона, Женеви, Парижу і Берліна. Лассуелл був професором Єльського (1946 - 1970 рр.), Нью-Йоркського (1970 -1973 рр.) та Темпльського університетів (1973 - 1976 рр.).

Використовуючи методи психоаналізу, соціальні психології, вивчав політику як поведінку відповідних суспільно-політичних груп і як систему аналізу процесу прийняття політичних рішень. Вважав владу атрибутом конкретних суспільних відносин, вивчав роль масових комунікацій в оформленні й відтворенні символіки політичної влади.

Політична влада, на думку Лассуелла — це орган самопізнання і самовдосконалення людства у процесі загально-космічної еволюції. У спільні з А. Каплан праці «Влада і суспільство» Лассуелл наводить таке лаконічне визначення влади: «Влада — це участь у прийняті рішень». Розглядаючи владу як участь у прийнятті рішень рішень, політолог проаналізував як сам процес прийняття рішень, так і наявних суб'єктів цього процесу. Він приходить до висновку, що суб'єктами цього процесу можуть бути політичні еліти різних режимів влади.

Як прихильник соціального лібералізму, Лассуелл стверджував, що політична влада, суб'єктами якої є «політики-аналітики», здатна приборкати ринкову стихію і подбати за соціальні інтереси людей. Гарольд є автором і співавтором таких праць, як «Структура і функції комунікації у науці», «Влада і суспільство» та ряд інших.

У США ліберальний варіант елітизму був розвинутий щколою Гарольда Лассуелла. В його концепції «демократія відрізняється від олігархії не відсутністю еліти, яка продовжує чинити найбільший вплив на суспільне життя, а її відкритим, представницьким, відповідальним характером». Еліту західного суспільства автор вважав найкращою із еліт, оскільки вона відкрита для усіх здібних людей, а її члени володіють знаннями й уміннями управляти, що значною мірою відповідають потребам політичного лідерства.

Учений вважав, що поведінка політиків залежить від психологічних чинників. Підтримуючи теорію Зігмунда Фрейда, Г.Лассуелл стверджує, що несвідомі сексуальні мотиви трансформуються в політичні бажання. Боротьба за владу — це лише компенсація дитячих травм, влада допомагає подолати низьку самоповагу.

Суть соціологічної концепції Г.Лассуелла грунтується на виведеній ним універсальній формулі соціального процесу: «Людина прагне благ через інституцію за допомогою ресурсів». Учений виділяє вісім таких благ: влада, знання, багатство, здоров'я, вміння, прив'язаність, повага, моральність. Він також виокремлює вісім типових інституцій, через які розподіляються блага: влада концентрується в уряді, здоров'я — в закладах охорони здоров'я, багатство — у бізнесі тощо. Еліта, згідно концепції Г.Лассуелла, це ті люди, які володіють благами найбільшою мірою, або «ті, хто отримує більшу частину зі всього, що можна отримати».

Отже, згідно концепції американського політолога, еліту можна поділити на вісім груп за кількістю благ. Кожна з елітних груп володіє значною мірою відповідним благом: отже, еліту злодіїв або еліту шахистів можна зарахувати до еліти вмінь, а осіб, які мають духовний авторитет, — до еліти моральності. Вісім елітних груп перехрещуються, і конкретний індивід може водночас належати до декількох груп.

Аналіз правлячих елітних груп повинен передбачати, за Г.Лассуеллом, вивчення особистісних характеристик, якими володіють члени правлячої еліти. Існує певний «політичний тип» особистості, основна характеристика якого — «орієнтування на владу порівняно з іншими благами». Подібно до Г. Моски, американський дослідник виділяє «символи», які, поряд із засобами виробництва, є засобами насилля, тобто одним із засобів влади, які правляча еліта намагається монополізувати.

Результатом конкретного дослідження правлячих еліт, за Г.Лассуеллом, повинно стати створення «концептуальної карти», в якій буде відображено, «які товариства вони (еліти) представляють чи очолюють, представниками чи продуктами яких класів вони є, які інтереси вони відображають, представники яких особистісних типів швидше будуть ними прийняті в свої ряди, яких — ні, і які обставини часу й місця найзручніші або є найбільшим клопотом для тих, кого ми називаємо елітами».

Отже, Г.Лассуелл пропонує загальносоціологічну теорію, яка дає змогу виділити еліти в будь-якій сфері суспільної діяльності, без зв'язку з будь-якою формальною установою. Вплив, на думку вченого, тотожний владі: влада — це вплив індивіда на інших індивідів, або вплив індивіда на процес ухвалення рішень. Тут дослідник ставить знак рівності між елітою та правлячою групою. Причетність до влади визначається впливом, реальним або потенційним, на ухвалення рішень. Правляча еліта не обов'язково активно використовує свою владу, це передусім середовище, з якого беруться лідери. З урахування цього, вчений визначає правлячу еліту широкою, вона охоплює: осіб, які раніше займали ці посади й залишилися після відставки лояльними до існуючого режиму; осіб, які займають важливі посади у владних структурах; осіб, які не входять до формальних інститутів влади, але мають великий вплив на ухвалення рішень цими інститутами; членів опозиції, які володіють великою політичною вагою, з якими вимушена рахуватися влада; членів владних сімей.

Слід зазначити, що американський дослідник виключає з правлячої еліти опозицію, яку не сприймає всерйоз верховна влада, та колишніх членів еліти, які втратили зв'язок з режимом, якщо вони не належать до кола впливових опозиціонерів. Особливо варто звернути увагу на твердження Г.Лассуелла, що доступ до еліти є доволі відкритим, а це не дасть жодній елітній групі надовго монополізувати владу. Влада як головний ресурс політичної еліти постійно перебуває під контролем суспільства зав допомогою демократичних механізмів.

ДЖЕРЕЛА:

Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. — К.: «Укр. енцикл.», Т. 3 — 1998.; Воробйова Г. Ю. Феномен організації влади в США у концепціях Г. Лассуела та Ч. Мерріама // Дні науки філософського факультету — 2010: Міжнародна наукова конференція (21 - 22 квітня 2010 року): Матеріали доповідей та виступів. — К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. — Ч. ІХ. — 143 с., С. 15 — 16