Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Лебон Ґюстав (7 травня 1841 - 13 грудня 1931 рр.)

Французький психолог, соціолог, антрополог та історик, публіцист, найбільше відомий як засновник соціальної психології і автор одного з перших варіантів доктрини «масового суспільства». Автор кількох робіт, в яких він тлумачив теорії національних рис, расових приналежностей, поведінку стада і психологію натовпу. Також доктор медицини і автор ряду робіт з фізики і хімії.

Гюстав Лебон народився 7 травня 1841 р. у Ножан-ле-Ротру (провінція Евр-і-Луара, Франція) у напівбургундській-напівбретонській родині. Незважаючи на дворянське походження, родина належала до типового для Франції середнього класу. У восьмирічному віці разом з батьками Лебон покинув Ножан-ле-Ротру, куди більше не повертався. Про його дитинство відомостей збереглось дуже мало. Отримав класичну освіту у ліцеї міста Тур, а у 1860 р. вступив до Паризького університету на медичний факультет, який закінчив у 1866 р. після проходження практики. Втім, практичною медициною у подальшому майже не займався, та і все навчання у ліцеї і університеті вважав лише завадою для самоосвіти.

Перші опубліковані роботи Лебона всі були на медичні теми і здебільшого отримали у Франції велику популярність. У 1870 - 1871 рр. він добровільно бере участь у франко-пруській війні в якості фронтового лікаря. Як результат з'являється нова праця про поведінку людини в умовах тотального ураження і роль військового керівництва, яка була гідно оцінена французьким генералітетом і стала навчальним посібником у ряді військових закладів Франції, а також за її межами. Після завершення війни Лебону було присвоєно звання Кавалера Ордена Слави.

Обкладинка книги «Les civilisations de I'lnde», 1887 року видання.

З 1871 р. Лебон займається питаннями соціології. Він першим висуває ідею, що психологія — це наука, необхідна для вивчення соціології і розуміння історії народів. З'являються його праці «Психологічні закони еволюції народів», «Психологія народів», «Психологія натовпу», які отримали широке міжнародне визнання.

Пізніше його книга «Психологія соціалізму» викликала гнів у політичних колах того часу, і ім'я Лебона зникає з офіційного друку. Його ідеї систематично бойкотуються. Втім, у червні 1914 р. за сприяння Теодора Рузвельта Г. Лебон був включений у склад комісії по врегулюванню політичного, військового і економічного положення в Європі. Помер Гюстав Лебон 13 грудня 1931 р. у передмісті Парижа у віці 90 років.

Гюстав Лебон відстоював ідею расового детермінізму в розвитку цивілізації. В якості фундамента соціальної еволюції він розглядав не розум, а ірраціонально-вольову, емоційну сферу психічного життя — почуття і вірування. З його точки зору, психологія — основа пізнання історії. Лебон є автором одного з перших варіантів доктрини «масового суспільства». Розглядаючи масу (натовп) як ірраціональну руйнівну силу, Лебон вважав, що цивілізація всіма своїми досягненнями завдячує діяльності еліти, і виступав проти ідей соціальної рівності і соціалізму. Згідно з його концепцією, поведінка індивіда у натовпі носить безсвідомий ірраціональний характер, йому властиві нетерпимість, догматизм, втрата почуття відповідальності, підвищена емоційність і розумовий примітивізм. В основі всіх соціальних змін лежить зміна ідей, що насаджуються масам небагатьма лідерами шляхом затвердження, повторення і зараження. Революції він вважав проявом масової істерії. Кінець XIX - початок XX ст. Лебон характеризував як наступання «ери мас» и передбачав у зв'язку з цим неодмінний упадок цивілізації. Він також розгортав суперечку про природу матерії та енергії. Його книга «Еволюція матерії» була дуже популярною у Франції (існувало 12 видань). І хоча деякі з його ідей — наприклад, що вся матерія була природно нестабільною і постійно повільно перетворювалась у ефір — були використані деякими фізиками того часу, його специфічним формулюванням не надавали особливої уваги. У 1896 р. Гюстав винайшов новий тип радіації, який він назвав «чорне світло», та пізніше існування «чорного світла» було спростоване.

✵ «Психологія народів і мас» (1895) — вважається першою роботою, яка поклала початок такій науці, як соціальна психологія. «Психологія народів» присвячена питанням утворення, розвитку і згасання людських рас і ролі, яку грають в цих процесах керуючі народом ідеї і люди. У «Психології мас» автор досліджує натовп як явище, дає первинну класифікацію різних її видів, описує закономірності її властивостей і поведінки, досліджує причинно-наслідкові зв'язки, аналізує методи впливу на натовп.

✵ «Цивілізація арабів» (1899) — у цій роботі він зробив акцент на величезний вплив мусульманської цивілізації, який, на його думку, сприяв окультуренню варварських народів, що зруйнували Римську імперію і відкрив для Європи світ наукового і філософського знання, світ літератури, з якими та не була знайома.

✵ «Психологія соціалізму» (1908) — Лебон виказує своє негативне ставлення до соціалістичних ідей, вважаючи їх псевдонауковими. Передбачає неминуче встановлення соціалізму в якійсь із західноєвропейських країн, який стане колективною трагедією: породить епоху руйнувань, анархії і терору, яка згодом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Ця праця на диво точно відтворює справжні події, які мали місце після захоплення політичної влади більшовиками у Росії.

✵ « Еволюція матерії» (1912)

Ідеї Лебона мали значний вплив на розвиток соціальної психології, а також доктрин «масового суспільства», поширених у західній психології. Його робота над психологією натовпу стала важливою впродовж першої половини ХХ ст., коли її використали дослідники сфери медіа Хадлі Кентріл і Герберт Блюмер для опису реакцій нижчих груп до медіа. Роботи Лебона вивчали такі видатні діячі, як Сорель, Сталін, Муссоліні, Гітлер, Ганото, Фрейд. Його книга «Психологічні закони еволюції народів» була настільною у Теодора Рузвельта і Леніна.

Парадокс і трагедія автора у тому, що, за невеликим винятком, у цьому столітті роботи цього знаменитого вченого- енциклопедиста поглиблено вивчались лише потенційними диктаторами і не отримали уваги з боку тих, кому власне і були адресовані його перестороги і на диво точні передбачення. Став відомий тим, що намагався показати те спільне, що є між станом речей і закономірностями у психології мас. Американський соціолог Нейл Смелзер пише, що «незважаючи на критику, думки Лебона представляють інтерес.

Він передбачив важливу роль натовпу в наш час», а також «охарактеризував методи впливу на юрбу, які в подальшому застосовували лідери на кшталт Гітлера, наприклад, використання спрощених гасел». Праці Лебона як мандрівника, який об'їхав практично весь (на той час колоніальний) світ, є найавторитетнішими джерелами відомостей про життя і звичаї народів того часу. Також в «Еволюції сил» і «Еволюції матерії» Лебон наближається до ідей теорії відносності і передбачає отримання енергії з атомів.

ДЖЕРЕЛА:

Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку XX ст.). — К. : Либідь, 1993. — 336 с.; Овчаренко В.И., Грицанов А.А. Социологический психологизм. Критический анализ. — Минск : Вышэйшая школа, 1990. — 205 с.; Якубіна В.Л. Еволюція концепту масовості: хода від психосоматичного тлумачення до соціально-філософського виміру // Альманах «Філософські проблеми гуманітарних наук», КНУ ім. Тараса Шевченка — К.: 2007. — № 12 - 13. — С. 194 - 197.