Політологічна енциклопедія Книга ІІІ - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

ЛІСАНДР (? - 395 рр. до н. е.)

Спартанський полководець доби Пелопоннеської війни. Належав до роду Гераклідів, за іншими джерелами, був сином Аристократа і по батькові належав до Гераклідів (Плутарх. Лісандр, 2,1). Тому, незважаючи на знатність свого роду, Лісандр зумів добитися високого становища в суспільстві уже не в юному віці. У 407 р. до н. е. йому, вірогідно, було близько 45 років, а може, і більше. А починаючи з 407 р. до н. е., упродовж 10 років він чинив сильний вплив на політичний клімат не лише в Спарті, але і в усій Греції.

Лісандр являв собою зразок древнього спартанця і прагнув перш за все до того, щоб повернути Спарті панування на всій території історичної Греції, а після об'єднання, встановити особисте панування в ній. Разом з талантом полководця мав він і проникливість державного мужа, дуже добре умів цінувати значення і сили Афін, ясно розуміючи, що останні можуть бути переможені тільки їх же власною зброєю. Лісандр отримав посаду командувача спартанським флотом у 407 р. до н. е., коли афінська держава пожинала лаври перемог Алківіада і перебувала на піднесенні у своїй військовій доктрині.

Лісандр почав ґрунтовно вести підготовку до морської війни з Афінами. Він переправляється в Ефес, як на його думку - досить зручне місце для накопичення військ і збільшення флоту. Для більшої впевненості у перспективу успіху в майбутніх баталіях з Афінами, він здобуває прихильність і підтримку Кіра Молодшого. Дотримуючись вітчизняних звичаїв та відрізняючись великою простотою по відношенню до себе, Лісандр був надзвичайно хитрим полководцем. Плутарх приписує йому наступні вислови: «Дітей надувають кістьми, а чоловіків клятвами; Де недостатньо левиної шкіри, можна пришити і лисе хутро».

Уникаючи зустрічі з ворожим флотом, Лісандр спровокував морський бій при Нотії, коли був відсутній Алківіад; останнього звинуватили в зраді і на його місце біло призначено 10 нових воєначальників. Лісандр підтримує перевороти у малоазійських містах, він насаджує в них олігархічні правління. Разом з тим, своєю загарбницькою політикою, він влаштовує всілякі труднощі своєму наступнику Каллікратиду.

Коли останній загинув у битві при Аргинусських островах, Лісандр знову отримав головний пост у Спарті, і хоча не наварха ( цю посаду ніхто не міг займати в Спарті два рази), але в якості помічника Аарака, якого було обрано на цю посаду лише про людське око.

Влітку 405 р. до н. е., Лісандр виграє битву з афінським флотом у гирлі ріки Егоспотамос і легко заволодів 180 парусними суднами. Він наказав стратити 3000 полонених, залишивши їх без поховання. Після цього, Лісандр загарбує фракійсько-азіатські міста, вводить в них олігархічне правління з 10 чоловік і одного спартанського гармосту. Всі вони відкололись від Афін, яким залишився вірним лише Самос.

У 404 р. до н. е. Лісандр обложив Афіни і примусив їх здатися обрікши на голодну смерть. Він поміняв в Афінах владу, встановивши тиранію тридцяти. Потім загарбав Самос і з Афінською державою було покінчено. Лісандр зруйнував Довгі стіни.

Почалася реорганізація Афінської держави і вироблення статусу нових союзних полісів. Була створена система декархій і гармостів для утвердження олігархічних режимів. Установлення декархій стало безпосереднім приводом для насильницьких дій.

Самого Лісандра Плутарх показує як людину, яка особисто сприяла розгулу насилля і знищення демократично налаштованих афінян. Декархії проіснували лише в 405 - 402 рр. до н. е., бо прийшов кінець і всевладдю Лісандра. Він хотів допомогти олігархам у придушенні повстання в Піреї і помститися за вбивство Критія.

ДЖЕРЕЛА:

Балух В.О. Історія античної цивілізації. - Т.1. Стародавня Греція: Підручник. - Чернівці: 2007 - 656 с.; Політичні портрети Стародавнього світу. Кн. І. - Антична Греція.: навч. посібник / укл.: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.С. Шачковська. - Умань: ПП Жовтий О.О., 2011. - 635 с.