Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Мубарак Мухаммед Хосні Сайїд

Четвертий президент Єгипту з 14 жовтня 1981 - 11 лютого 2011 рр. Хосні Мубарака було призначено віце-президентом Республіки Єгипет після тривалої служби в Єгипетських ВПС. Згідно з Конституцією його було призначено президентом після того, як президента Садата вбили на військовому параді 6 жовтня 1981 р. 11 лютого 2011 р. подав у відставку внаслідок Революції в Єгипті, передавши владу Вищій раді збройних сил.

Хосні Мубарак народився 4 травня 1928 р. у селі Кафр ал- Мусайлаха округи (марказу) Шибін-ель-Кум губернаторства (мухафази) Мінуфія, розташованому в одному з найбільш густонаселених районів країни на північний захід від Каїра. Його батько ас-Саїд Ібрагім Мубарак служив чиновником у судовій системі повітових і окружних центрів, а потому протягом майже двох десятиліть у губернському суді у місті Шибін-Ель-Комі. Після Липневої революції 1952 р. ас-Саїда Ібрагіма Мубарака було переведено до Каїра у Міністерство юстиції на посаду інспектора.

Початкову освіту Мухаммед Хосні здобув у рідному селі, а середню — у школі повітового міста Шибін-ель-Кума. Люди, що знали Хосні у шкільні роки, відмічають, що він був рішучим, ініціативним підлітком, що серйозно ставився до справ і в усьому звик покладатися виключно на власні сили. Учитель арабської мови у школі Шибін-ель-Кума згадував про те, що майбутній президент швидко виконував домашні завдання й захоплювався спортом.

Після закінчення середньої школи Хосні Мубарак пішов на військову службу. Він скінчив Військову академію у Каїрі, де отримав ступінь бакалавра воєнних наук у 1949 р. У наступному, 1950 р., Хосні Мубарак вступив до Академії ВПС у місті Білбейс, де здобув ступінь бакалавра авіаційних наук, і у 1952 р. його було призначено в ескадрилью винищувачів, а незабаром переведено в бомбардувальну авіацію. Декілька років він був інструктором в Академії ВПС. Брав участь у невдалих для Єгипту бойових діях у жовтні 1956 р. проти Великобританії, Франції та Ізраїлю. У 1959 - 1960 рр. навчався у СРСР, засвоїв бомбардувальник Іл-28 у навчальному авіаційному полку у Фрунзе. Потім там же навчався польотам на важкому бомбардувальнику Ту-16. У 1962 - 1963 рр. брав участь у Громадянській війні в Ємені у складі єгипетського контингенту, командував бомбардувальною ескадриллю.

У 1964 - 1965 рр. закінчив ад'юнктуру в Військовій академії імені М.В. Фрунзе у Москві. Від 1965 р. командував авіаційною бригадою й був начальником авіабази у Каїрі.

Хосні Мубарак брав участь в Арабо-ізраїльській війні 1967 р., коли авіація Єгипту зазнала катастрофічної поразки й була майже повністю знищена. Від 1967 р. — начальник Академії Повітряних сил, здійснив перебудову навчального процесу Академії з метою суттєвого збільшення числа підготовлених льотчиків. У 1970 р. Мубарака було призначено Начальником штабу Єгипетських ВПС. На цьому посту він керував декількома успішними бойовими операціями ВПС у 1970— 1972 рр., у ході Війни на виснаження між Єгиптом та Ізраїлем. У 1972 рр. став командувачем Військово-повітряних сил Єгипту і заступником міністра оборони Єгипту. У жовтні 1973 р. керував бойовими діями Єгипетських ВПС у ході Війни Судного дня, також відомої як Війна 10-го рамадану. Тоді вперше єгипетські ВПС здобули низку значних перемог над ізраїльськими ВПС. Хоча до закінчення війни Ізраїлю вдалося перехопити ініціативу, дії єгипетської авіації було визнано успішними, що принесло Мубараку славу національного героя. У 1974 р. його возвели у чин головного маршалу авіації.

У квітні 1975 р. за рішенням Президента Єгипту Анвара Садата Мубарака було призначено віце-президентом Єгипту, а у 1978 р. обрано також заступником Голови Національно-демократичної партії. До того часу Мубарак не брав участь у політичній діяльності. Рішення Садата багато хто розцінив як прагнення мати опору в особі політично незаангажованого, не замішаного в корупції й популярного у народі високопоставленого військовика.

У момент вбивства президента Садата 6 жовтня 1981 р. Мубарак перебував на трибуні поруч з ним, але істотно не постраждав. Відповідно до Конституції Єгипту за декілька днів він посів президентський пост і головування Національно-демократичною партією.

За роки свого президентства Хосні Мубарак став одним з найвпливовіших і найвизначніших державних лідерів Близького Сходу. Прийшовши до влади в країні, яка перебувала в ізоляції до решти арабського світу, СРСР та інших країн ОВД, мала невирішені конфлікти з багатьма державами-сусідами, Мубарак зумів поновити позиції Єгипту на міжнародній арені. Двічі (у 1989 - 1993 рр.) він обирався Головою Організації Африканської Єдності. Були також поновлені дипломатичні відносини зі всіма арабськими країнами.

У 1991 р. Мубарак підтримав рішення США провести військову операцію зі звільнення окупованого Іраком Кувейта, закликав зробити те ж саме інші арабські держави й спрямував значний єгипетський військовий контингент для участі в операції «Буря в пустелі».

Дружина Хосні Мубарака — Сюзанна Мубарак. Подружжя має двох синів. Хосні Мубарак вільно розмовляє російською.

Хосні Мубарака нагороджено вищими єгипетськими орденами «Військова зірка честі» (1973), «Зірка Синаю» (1973), «Намисто Нілу» (1974), іншими державними орденами, медалями й нагородами.

Практично всі нагороди він отримав під час військової служби. За 27 років президенства Мубарака нагороджували лише ювілейними знаками і нагородами іноземних держав. Раніше Хосні Мубарак подеколи з'являвся у військовій формі суто на військових заходах, останнім же часом Президент Єгипту носить винятково штатський європейський костюм.

Хосні Мубарак відразу по приході до влади здійснив ряд заходів для боротьби з корупцією. Судили багатьох членів з оточення, а також членів родини колишнього президента Садата, деяких високопосадовців.

Президент Мубарак переобирався на чільний пост більшістю голосів на референдумах 1987, 1993 та 1999 рр. Щоправда, голосування відбувалось лише по одній кандидатурі, яку висували Народні збори, за що Єгипет не раз піддавався критиці з боку держав сталої демократії. Необхідність же референдумів обґрунтовувалась збереженням надзвичайного стану в країні, викликаного загостреннням ісламської проблеми через діяльність радикальних організацій.

Мубарак переглянув політику Садата у відносинах з опозицією. Із тюрем були звільнені сотні членів опозиційних організацій, пом'якшені умови діяльності опозиційних партій, їм дозволили видавати власні друковані органи.

Водночас Мубарак відомий як жорстокий борець із проявами ісламського фундаменталізму в Єгипті. Низку радикалістських організацій було розгромлено, а деяких їхніх членів страчено. Зокрема, після показового судового процесу на смерть скарали учасників убивства президента Садата.

У відповідь на ці рішучі заходи вже 1982 р. фундаменталісти засудили Мубарака до смерті, і, за деякими даними, йому вдалося уникнути відтоді декількох замахів на своє життя. Відомими широкій громадськості стали два з них — так, 1995 р. під час візиту до Ефіопії в Аддис-Абебі його автомобіль обстріляли з автоматичної зброї, а у 1999 р. на одному з виступів Мубарака йому спробували завдати ножового удару. У обох випадках Мубарак не постраждав.

У 2005 р. було прийнято поправки до Конституції країни, завдяки яким партії отримали право висувати своїх кандидатів на пост Президента. Перші президентські вибори за новою системою відбулися 7 вересня 2005 р. Хосні Мубарак на них здобув приголомшуючу перемогу, як і очікувалося. Втім, законність цих виборів була поставлена під сумнів через навалу задокументованих порушень.

Повернення Єгипту до ліги арабських держав

Єгипет був єдиною країною в історії Ліги Арабських держав, яку позбавили членства з причини ухвалення мирної угоди з Ізраїлем (Кемп-Девідські угоди) у 1979 р. Однак у 1989 р. Мубарак добився поновлення членства Єгипту у Лізі. У теперішній час Єгипет є одним із найавторитетніших членів Ліги.

У сфері економіки Мубарак досяг скорочення державного зовнішнього боргу більш ніж у два рази, значного зростання ВВП, збільшення обсягів іноземного туризму. За індексом розвитку людини Єгипет займає 111-те місце у переліку зі 177 країн. Така низька позиція пояснюється наявністю низки соціальних проблем, таких як високий рівень безробіття і корупція. Однак після призначення нового Кабінету Міністрів на чолі з Ахмедом Назіфом у липні 2004 р. в економіці намітились позитивні зрушення.

Так, за висновками 2004/2005 фінансового року Єгипетська фондова біржа показала краще відсоткове зростання серед ринків країн, що розвиваються. Тим не менше, Мубарак піддавався критиці за те, що віддає перевагу великому капіталу і приватизації на шкоду правам робітників.

Починаючи від 2000 р. молодший син Мубарака, Гамаль, неодноразово призначався на все більш високі посади в Національно-демократичній партії. Він вважається прихильником нового покоління неолібералів. Через зростаючу популярність Гамаля та поширення його впливу циркулювали чутки, що саме він стане наступником батька у президентському кріслі. Однак, це декілька разів публічно спростовувалось як Президентом, так і власне Гамалем Мубараком. Багато хто був упевнений, що подібна спадкова передача влади фактично означатиме псевдо-монархію.

На початку 2011 р. у низці арабських країн почалися масові антиурядові протести, спричинені економічними та соціальними проблемами.

Натхненником хвилі заворушень став Туніс, де внаслідок народних виступів було повалено президента бен Алі. 25 січня 2011 р. кілька тисяч людей у Каїрі вийшли з вимогою відставки Хосні Мубарака.

11 лютого 2011 р. президент Єгипту Хосні Мубарак пішов у відставку; перед відходом Мубарак доручив керувати країною Вищій раді збройних сил, яку очолює міністр оборони Мухаммед Хусейн Тантаві.

Джерела:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.