Політологічна енциклопедія Книга IV - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Народи корінні

НАРОДИ КОРІННІ — народи, які проживають у багатоетнічних суспільствах незалежних країн і є нащадками тих, хто населяв країну або географічну область, частиною якої є дана країна, споконвіку, у період її завоювання або колонізації або у період встановлення наявних державних кордонів.

Щодо місцевого населення тієї чи іншої країни використовують терміни аборигени, автохтони, тубільці чи корінне населення, однак у юридичних документах не використовуються. Аборигени (від лат. aborigients=ab origine — від початку) — корінні жителі певної території, які мешкають на ній з давніх-давен, тобто від початку її існування.

Автохтони (від гр. autos — сам і chthon — земля) — первісне населення тієї чи іншої землі. Тубільці — загальна назва будь-якої тубільної місцевої популяції, етносу чи нації, яка володіла конкретною територією раніше за прийшлі панівні популяції, етноси чи нації, і має соціальну систему, відмінну від аналогічних систем сусідніх чи прийшлих-панівних популяцій, етносів і націй.

За даними ООН, у світі до корінних народів належать 370 мільйонів осіб у більш ніж 70 країнах, багато хто з яких перебуває на межі зникнення. Суттєвою характеристикою корінних народів є також і те, що вони, незалежно від правового стану, зберігають деякі або всі свої соціальні, економічні, культурні і політичні інститути. Обов'язковою ознакою приналежності до корінних народів є самоусвідомлення самих народів як корінних на цій території.

У ході колонізації світу, що почалася у XV ст. та тривала до XX ст., більшість корінних народів, особливо корінних нечисленних народів планети, виявилися під загрозою зникнення. Корінні народи, як сказано у резолюції 61/295 Генеральної Асамблеї ООН від 13 вересня 2007 р., «стали жертвами історичних несправедливостей у результаті, серед іншого, їх колонізації та позбавлення їх своїх земель, територій і ресурсів, що перешкоджає здійсненню ними, зокрема, свого права на розвиток згідно з їх потребами й інтересами...».

Навіть коли мова не йшла про фізичне зникнення корінних народів, їх автохтонні мови у переважній більшості випадків піддавалися загрозі суттєвої деформації або навіть вимиранню — як у формі спонтанної асиміляції, так і навмисного лінгвоциду з боку мов (найчастіше — з боку так званих світових мов), є державними у тих країнах, до складу яких потрапили території корінних народів. Загрозі суттєвої деформації або зникнення піддавалися і досі піддаються всі автохтонні культури — як через тиск з боку культур титульних націй, так і з причини стихійної глобалізації.

Початок міжнародного визнання особливих прав у корінного населення було покладено у 1957 р., коли було прийнято Конвенцію Міжнародної організації праці (МОП) № 107 «Про захист і інтеграцію корінного та іншого населення, що веде племінний та напівплемінний спосіб життя, у незалежних країнах».

За права корінних народів раніше виступали в основному екологічні організації.

З середини 1970 рр. корінні народи почали самостійно відстоювати свої права на національному та міжнародному рівнях. У 1994 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародний день корінних народів світу.

На даний час представники корінних народів регулярно беруть участь у роботі Організації Об'єднаних Націй та багатьох інших міжнародних органів, як, наприклад, Арктичної ради.

З 26 по 29 березня 2012 р. у Кеутукейну (Фіннмарк) у будівлі Саамської вищої школи пройшла Міжнародна конференція тележурналістів корінних народів.

У її рамках відбулися семінари та майстер-класи для журналістів, що працюють в редакціях, що віщають на мовах корінних народів. У конференції брали участь делегати понад десяти країн, у тому числі від Канади, Фінляндії, Швеції, Росії, США.

Корінні народи України

В Україні, корінними народами (що не мають власної держави), вважаються кримські татари, караїми, кримчаки, котрі походять з території Криму і також гагаузи з Одеської області. Решта національних меншин України є діаспорою народів, котрі мають свої етнічні батьківщини чи національні утворення за межами України.

Корінні (малі) народи у Росії

У Російської Федерації — Росії проживає 97 корінних народів, загальна чисельність яких становить близько 500 тисяч осіб, або 0,3% населення країни. 35 з цих народів чисельністю 275 осіб розселені у 28 суб'єктах Росії, становлячи лише два відсотки всього населення цих регіонів. З них 13 — нечисленні народи, тобто нараховують менше тисячі осіб. Найбільш численним серед корінних народів є ненці (41 тисяча чоловік), а найбільш нечисленним — кереки (8 осіб).

Корінні (малі) народи Росії слід відрізняти від власне корінних (автохтонних) народів Росії: росіян, татар, башкирів, чувашів, мордви, якутів, корінних народів Північного Кавказу та інші. За даними Всеросійської перепису населення 2002 р., росіяни становлять трохи менше 80% населення Російської Федерації. Близько 10% населення країни становлять сім інших великих етносів, споконвічні землі більшості з яких знаходяться на території сучасної Росії.

Джерела:

Енциклопедичний словник економіки та права. — 2005.; Ямальскі журналісти беруть участь в міжнародній конференції журналістики корінних народів//Інформаційне агентство Мангазея. — 27 березня 2012. (Перевірено 28 березня 2012).; Кряжков В. А. Коренные малочисленные народы Севера в российском праве. Грег Пельцер, Хізер Екснер. Формування сучасної держави і корінні народи//University of the Arctic, 2011.