Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Рокфеллер Нельсон Олдрідж (8 липня 1908 - 26 січня 1979 рр.)

Американський політик і банкір, віце-президент США у 1974 - 1977-х рр. Належав до багатющої сім'ї Америки, ім'я якої стало прозивним; онук нафтового магната Джона Девісона Рокфеллера. Старший брат нинішнього глави сім'ї Рокфеллерів Девіда Рокфеллера і губернатора Арканзасу у 1967 - 1971 рр. Уінтропа Е. Рокфеллера. На початку 1930-х рр. працював в банках Нью-Йорка, Парижа, Лондона. Тоді ж він на прохання батька, а пізніше і через власне захоплення архітектурою присвятив себе створенню Рокфеллер-центру у Нью-Йорку.

У 1933 р. він замовив розпис Рокфеллер-центру популярному мексиканському художнику лівих поглядів Дієго Рівері. Однак, після завершення розпису, попросив Ріверу прибрати з неї зображення радянського лідера В. І. Леніна, фігура якого викликала неоднозначну реакцію в США. Коли художник відмовився це зробити, розгорівся скандал між ним і Рокфеллером. Виплативши Рівері гонорар, Рокфеллер звільнив його і повністю знищив його роботу. Фраза молодого Рокфеллера: «Це моя стіна!» Увійшла у приказку у США. Інцидент отримав великий розголос в США та інших країнах. Він широко висвітлювався у ЗМІ і викликав бурхливі дискусії. Ця історія також обіграна у кінофільмах (у тому числі у х/ф «Фріда» 2002 р.).

У політиці з 1940-х р., член Республіканської партії, при демократах Рузвельта і Трумена брав участь у різних урядових комісіях, у 1951 - 1952 рр. голова консультативної ради з питань міжнародного розвитку.

У республіканській адміністрації Ейзенхауера був заступником міністра. У 1954 - 1955 рр. спеціальний помічник президента Ейзенхауера із зовнішньополітичних питань.

З 1959 - 1973 рр. губернатор штату Нью-Йорк, мав репутацію ліберала і лідера поміркованого крила республіканців. Починаючи з 1960 р., намагався отримати у Республіканської партії висування своєї кандидатури на президентство, але чотири рази поспіль невдало (1960, 1964, 1968, 1972 рр.).

Після відставки Річарда Ніксона у 1974 р. президентом став друг Рокфеллера, віце-президент Джеральд Форд. Форд був віце- президентом, оскільки обраний на цю посаду Спіро Агнью був змушений піти у відставку ще раніше, ніж сам Ніксон. Відповідно за 25-ою поправкою до Конституції США пост віце-президента, на якому відкрилася вакансія, повинен був бути заміщений Конгресом за поданням президента.

Форд зупинив свій вибір на Рокфеллера, який був протягом довгого часу ефективним губернатором найбільшого штату. Конгресмени обох палат цікавилися більше не політичними здібностями кандидата, які були безсумнівні, а тим, чи не вплине на його діяльність причетність до фінансової еліти і величезне особисте багатство. Після довгих дебатів Палата представників і Сенат затвердили Рокфеллера віце-президентом 19 грудня 1974 р. Він став другим і поки останнім віце-президентом, що вступив на посаду відповідно до 25-ї поправки, після самого Форда.

Рокфеллер обставив і багато прикрасив на свої кошти віце-президентську резиденцію в Вашингтоні, хоча фактично не жив там, вже маючи в Вашингтоні будинок. Йдучи з поста, він залишив всю обстановку в резиденції у власності держави, і нею користуються всі наступні віце-президенти.

Під час однієї з публічних промов 16 вересня 1976 р. присутні хіпі стали висміювати Рокфеллера, тоді він, розсердившись, показав їм середній палець, що було відображене на фото і отримало велику популярність.

Вже 3 листопада 1975 р. Рокфеллер сповістив Форда, що розглядає своє віце-президентство як тимчасове і не збирається балотуватися у парі з ним у 1976 р. На цих виборах кандидатом у віце-президенти при Форді був відомий республіканець Боб Доул, згодом невдало боровся за президентство в 1996 році, Втім, тандем Форд-Доул програв тандему демократів Картер-Мондейл.

Був постійним членом Більдербергського клубу.

Творець Музею примітивного мистецтва в Нью-Йорку.

Нельсон Рокфеллер помер в Нью-Йорку через 2 роки після відходу з посади, 26 січня 1979 р., «від серцевого нападу під час статевих зносин» як офіційно зазначено в його свідоцтві про смерть. Коханкою 70-річного політика була якась Меган Маршак, про яку мало що відомо.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний словник. / За ред. М.Ф.Головатого та О.В.Антонця. — К.: МАУП. 2005. — 792 с.; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.