Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Рузвельт Теодор (27 жовтня 1858 - 6 січня 1919 рр.)

Двадцять шостий президент Сполучених Штатів Америки з 1901 по 1909 рр. 25-й віце-президент США. Лідер Республіканської партії та Прогресивної партії. Лауреат Нобелівської премії миру (у 1906 р., за посередництво в укладенні російсько-японського Портсмутського мирного договору).

Теодор Рузвельт народився у Нью-Йорку 27 жовтня 1858 р., у сім'ї торговця й філантропа нідерландського роду. Теодор був другою дитиною в родині, у нього була одна старша та одна молодша сестра, а також молодший брат.

Батько Теодора Рузвельта, Теодор Рузвельт-старший, був поважною і забезпеченою особистістю і належав до когорти старих і поважних патриціїв міста. Його мати, Марта Буллох Рузвельт, була вихідцем із старовинного роду плантаторів штату Джорджія, який тримав марку аристократичних традицій способу життя. Молодий Рузвельт, як і троє інших дітей, отримали досить серйозне сімейне виховання. Батько звертав увагу на те, щоб хворіючий астмою і короткозорістю син, компенсував фізичні вади заняття спортом і при цьому не забував розвивати творчі здібності. Залізна воля, з якою молодий Рузвельт переборював фізичні недоліки, надовго визначила його відношення до життя. В майбутньому, уже будучи президентом, він не залишив тренувань з боксу, залишився гарним тенісистом, любив кінний спорт і подорожування.

З дитинства майбутній президент не відрізнявся міцним здоров'ям і страждав від астми. Наприкінці 1860-х і початку 1870-х рр. сім'я Рузвельта здійснила подорожі в Європу, Африку та на Близький Схід. Початкову освіту Теодор отримав в основному в домашніх умовах - через хворобливість він майже не ходив до школи.

У 1876 р. Теодор Рузвельт поступив у Гарвардський університет, а у 1880 р. закінчив його. В університеті захопився військово-морською історією та написав наукову працю «Війна на морі 1812 року» про змагання флотів Великої Британії та США. Книга була видана у 1882 р. і здобула високу оцінку за всебічне освітлення подій війни та добрий стиль. Ця книга вважається одною з перших сучасних історичних робіт США та залишається класичним історичним твором.

Після Гарварду Рузвельт поступив на юридичний факультет Колумбійського університету. Тоді ж почав займатися політикою, зокрема вступив в Республіканську партію. У 1881 р. у нього з'явилась можливість бути обраним до асамблеї штату Нью-Йорк та він вирішив покинути навчання. У 1882 - 1884 рр. Рузвельт був членом легіслатури штату Нью-Йорк.

14 лютого 1884 р. Рузвельт в один день втратив матір і дружину. За кілька днів до цього у нього народилася донька Еліс, хоча дружина Еліс Хетеуей померла при пологах.

Під час роботи в легіслатурі Рузвельт був активістом республіканської партії та отримав деяку популярність. У червні 1884 р. брав участь у Республіканській національній конвенції, де підтримав реформаторів «Магвамп». На конвенції був обраний Джеймс Блейн, який був відомий своїми корупційними зв'язками. Теодор Рузвельт розчарувався в республіканській партії та залишив Нью-Йорк. Він переселилися в Північну Дакоту, і почав вести життя фермера. У 1886 р. Рузвельт одружився вдруге. Його дружиною стала Едіт Керміт Кероу, подруга його юності.

Після надзвичайно суворої зими 1886 - 1887 рр., в яку загинуло стадо великої рогатої худоби Рузвельта, він повернувся в штат Нью- Йорк. У 1887 - 1896 рр. він опублікував дві історичні біографії та чотиритомну працю «Завойовування Заходу».

У президентських виборах 1888 р. Рузвельт проводив кампанію на користь Бенджаміна Гаррісона. Після обрання Гаррісона президентом Рузвельт почав працювати в Комісії публічної служби (Civil Service Commission) та продовжував працю в комісії після обрання президентом Гровера Клівленда. У 1895 р. призначений шефом поліції міста Нью-Йорк. З 1897 р. він був заступником військово-морського міністра в адміністрації президента Вільяма Мак- Кінлі. У 1898 р., під час іспано-американської війни, брав активну участь у військових діях на Кубі. З 1899 - 1900 рр. обіймав посаду губернатора Нью-Йорка 1900 р. Мак-Кінлі і Рузвельт перемогли на президентських виборах. 4 березня 1901 р. Мак-Кінлі обійняв посаду президента на другий термін, Рузвельт став віце-президентом. 6 вересня цього ж року на Мак-Кінлі було вчинено замах, а 14 вересня він помер від отриманої рани. Того ж дня Рузвельта, у віці 42 років було приведено до присяги як двадцять шостого президента США.

З часів Джона Куїнсі Адамса, шостого президента США, в Білому домі не було ще такого президента, який так грунтовно був обізнаний з ремеслом політика і одночасно мав глибокі знання у галузі міжнародної політики через налагоджений зв'язок з відомими представниками політичної культури того часу. Він приносить новий зміст в стосунки як в американському способі життя, так і наповнив новим змістом і життям сам Білий дім. Рузвельт наказав відремонтувати цю історичну будівлю так, щоб була відновлена його первісна архітектурна простота і задум майстрів. Після цього Білий дім було відкрито для всіх відвідувачів, незалежно від матеріального стану та кольору шкіри. Вашингтом почав поступово вживатися в роль столиці Сполучених Штатів.

Мабуть одним із важливих внутрішньополітичних джерел влади Рузвельта після його вступу на посаду президента була всебічна популярність, яку він свідомо пропагував виставляючи свою сім'ю як зразок суспільного і особистого життя. Навіть випадок на полюванні у 1902 р., коли Рузвельт пожалів малого ведмедя, став відомий всій Америці. Це було використано в комерційних колах - створена дитяча забава «Мішка Тедді» стала відома усім дітям світу, що пропагувало Рузвельта як гуманіста.

Рузвельт продовжив курс Мак-Кінлі на відмову від ізоляціонізму і становлення Америки як світової імперіалістичній держави, що активно діє у всьому світі. Йому належать висловлювання політика великого кийка і «світовий поліцейський».

Рузвельт запобіг критичному становищу у 1902 р., коли він знайшов вирішення страйкуючих вугільних гірників, що поставив під загрозу опалення більшості міських домівок. Рузвельт запросив власників шахт та лідерів профспілок до Білого дому і домовився на компроміс. Шахтарі, що були на страйку вже 163 доби, отримали підвищення платні на 10% та 9-годинний робочий день (до того був 10- годинний), але профспілка офіційно не визнала компромісних рішень президента, і ціни на вугілля знову піднялись.

Склавши присягу, Рузвельт зберіг без змін весь кабінет Мак- Кінлі і запропонував конгресу США обмежити діяльність трестів, «в розумних межах». Конгрес не зробив ніяких кроків в бік змін запропонованих президентом. Рузвельт заклав 44 позови по відношенню до основних корпорацій. Судові процеси створили Рузвельту репутацію «руйнівника трестів».

Президентство Рузвельта позначилось передачею регулювання від штатів до федерального уряду. Найбільшим успіхом було проведення Акту Гепберна у 1906 р. про регулювання залізничного руху Міжштатівською комерційною комісією та нормалізацію залізничних тарифів. З підтримкою Рузвельта Конгрес також ухвалив закони стосовно виготовлення нешкідливих продуктів та медикаментів та проведення інспекцій у м'ясній промисловості.

В республіканській партії після смерті Марка Ханни у лютому 1904 р. не було іншого сильного кандидата на пост президента крім Рузвельта. Після того як зусилля демократів привернути Калвіна Куліджа у кандидати не увінчалися успіхом, вони висунули в кандидати Олтона Брукса Паркера, маловідомого нью-йоркського суддю. Теодор Рузвельт виграв вибори в колегії виборців з рахунком 336 : 140.

8 листопада 1904 р. у день свого обрання на другий термін Рузвельт оголосив, що більше не має наміру висувати свою кандидатуру на черговий термін, оскільки вважає, що він дістався йому від Мак-Кінлі. Роки президентства замість Мак-Кінлі вважає своїм першим терміном. Хоча закон і дозволяв йому балотуватися ще раз — 22-а поправка до Конституції, яка це забороняє, була прийнята лише у 1951 р.

Рузвельт був першим президентом, який виявив інтерес до охорони дикої природи. У 1903 р. він створив перший пташиний заказник Острів Пелікан. Спільно з Вільямом Хорнадеєм заснував American Bison Society у цілях збереження бізонів. Рузвель встановив Лісну службу (United States Forest Service) (1905 р.). У часи президента Рузвельта під заповідники та заказники було передано 785 000 км².

На Кубі, Філіппінах, Пуерто-Рико, а також зоні Панамського каналу, Рузвельт використав армійську медичну службу, під проводом Волтера Ріда і Вільяма Горгаса для усунення жовтої лихоманки та встановлення системи суспільної охорони здоров'я. На Філіппінах армія США вперше стала використовувати систематичну доктрину боротьби з заколотниками. Незважаючи на специфічний характер сил, розгорнутих Рузвельтом, армії вдалося покінчити з повстанцями у 1902 р.

Рузвельт різко збільшив розмір флоту, створивши Великий Білий флот, який зробив навколосвітню подорож у 1907 р.

Рузвельт додав «наслідок Рузвельта» до доктрини Монро, в якому говориться, що тільки Сполучені Штати можуть втручатися у справи країн Латинської Америки, коли корупція урядів зробила це необхідним.

При Рузвельті почалось будівництво Панамського каналу. Перша домовленість була досягнута з Колумбією, яка володіла провінцією Панама. Після зміни умов Колумбійським урядом США підтримала проголошення незалежності Республікою Панама. Будівництво було завершено у 1914 р.

Теодор Рузвельт був першим президентом, який запросив в Білий дім представника чорношкірих (знаменитого борця за права чорношкірих Букера Т.), першим американцем, який отримав Нобелівську премію миру (за посередництво в укладенні російсько- японського Портсмутського мирного договору). При врученні премії в Осло 5 травня 1910 р. Рузвельт знову намагається провести ідею розброєння, захисту Гаагської судебної палати і створення Ліги миру, яка повинна була слідкувати за діями агресорів і карати непослушних. Тут він виступає піонером ідеї, яка стала реальністю при двадцять восьмому президенті Сполучених Штатів Америки Вудро Вільсоні - про створення Ліги Націй.

Він мріяв повернутися в Білий дім. У 1918 р. він вважався основним кандидатом від республіканської партії Сполучених штатів Америки, який мав всі підстави і найбільші шанси зайняти президентське крісло у 1920 р. Однак проблеми із здоров'ям (операція після бразильських джунглів) розрушили його плани. 6 січня 1919 р. він помер у віці 60 років.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. - Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000