Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Рузвельт Франклін Делано (30 січня 1882 - 12 квітня 1945 рр.)

Тридцять другий президент Сполучених Штатів Америки у 1933 - 1945 рр., демократ. Був губернатором Нью-Йорка 1929 - 1933 рр. Став президентом під час Великої депресії, почав економіку нових справ, реформу соціальних програм, що зробило його дуже популярним серед населення. Єдиний президент США, що був на посаді понад 2 терміни (аж 4 терміни). Після початку Другої світової війни він запровадив програму ленд-лізу для підтримки військових союзників і підготував Атлантичну хартію. Коли США вступили у війну у 1941 р., проводив багато часу в переговорах з главами союзницьких держав (див. Ялтинська конференція).

Франклін Делано Рузвельт народився в родині заможного землевласника й підприємця, яка мала широкі зв'язки в політичних колах північно-східних штатів. Належить до «Рузвельтів з Гайд-парку» — гілки сім'ї, виділеної у XVII ст. До іншої впливової гілки — «Рузвельтів з Ойстер-бея», належав шестиюрідний брат Франкліна Рузвельта президент Теодор Рузвельт (1858 - 1919 рр.).

Франклінова мати займалася його освітою. Коли хлопчикові було сім років, його стали навчати викладачі. До 14 років юний Франклін здобував освіту тільки вдома, після чого його послали до приватної школи в Гортоні, де йому доводилося жити майже в спартанських умовах. Кімнати учнів були мізерно малі, вода в душі часто холодна, але всупереч усім незручностям на вечері учні мали бути в костюмах, білих сорочках з накрохмаленими комірцями й лакових черевиках.

За освітою Ф. Рузвельт був юристом, навчався в привілейованій приватній школі у Гортоні, в Гарвардському і Колумбійському університетах. У 1905 р. одружився з далекою родичкою Елеонорою Рузвельт, племінницею президента Теодора Рузвельта. У 1907 - 1910 рр. працював у юридичній фірмі. Рузвельт рано включився в активну політичну діяльність в лавах Демократичної партії.

Тегеранська конференція (подальша доля Третього Рейху. (Тегеран, 28 листопада - 1 грудня 1943 р)

У 1910 р. він був обраний в сенат штату Нью-Йорк. У 1913 - 1920 рр. — помічник морського міністра в уряді президента Вудро Вільсона, виступав за посилення військово-морської могутності США, що було необхідно для здійснення політики «великого кийка». У 1920 р. — кандидат на пост віце-президента США від Демократичної партії. Зазнав поразки і повернувся до приватної юридичної практики та підприємництва.

З серпня 1921 р. після купання в озері Фанді (Канада), Рузвельт захворів поліомієлітом. В результаті лікарської помилки хірурга У. Кіна, Рузвельту було призначено неправильне лікування, яке призвело до паралічу. Після дзвінка з Бостона доктора Роберта Ловетта, діагноз був встановлений, однак лікування не призвело до відновлення діяльності ніг. Політик на все життя став інвалідом, втратив здатність вільно пересуватися. Однак Рузвельт не змирився з хворобою, проходив курс спеціальних процедур і пізніше на публіці старався робити свій стан як можна менш помітним. Рузвельт на три роки відійшов від політики і занурився в роздуми. До 1928 року залишався «в тіні», не заявляв про себе на громадській або політичній арені, але стає все більш помітною фігурою в керівництві Демократичної партії.

Коли Рузвельт вступив на посаду президента, США перебували в небувалій кризі. У лютому 1933 р. всій банківській справі загрожував крах, і було кілька випадків голодної смерті в країні, яка страждає від надлишку продуктів харчування. Однією з областей, куди відразу після вступу на посаду втрутився уряд Рузвельта, оголосивши чотириденні банківські канікули та ввівши «Надзвичайний закон про банки», була система грошового і кредитного обігу США. Президент започаткував політику Нового курсу.

Усі заходи в цій галузі служили трьом цілям: радикальна реформа досить хаотичної банківської справи, нагляд і контроль торгівлі цінними паперами і, що особливо важливо було на початковій фазі, створення законних основ для інфляційної політики держави, щоб подолати дефляцію за допомогою нової грошової емісії.

У тогочасних США політику Рузвельта доволі часто порівнювали з фашистськими методами управління. «Політику Рузвельта можна привести до одного знаменника на базі однієї гіпотези містер Рузвельт прагне йти до фашизму», - писав американський публіцист І.Ф. Стоун. Період, що почався світовою економічною кризою 1929-1933 рр. і завершився перемогою сил антигітлерівської коаліції посідає особливе місце в історії. Роль Рузвельта та його оточення у визначенні принципів та реалізації соціальної та зовнішньополітичної стратегії, спрямованої, насамперед, на збереження і зміцнення економічних і зовнішньополітичних позицій США, виключно велика.

15 квітня 1935 р. у Білому домі у Вашингтоні Франклін Рузвельт підписав перший в історії міжнародний договір «Про охорону художніх і наукових закладів та історичних пам'яток (Пакт Реріха)».

У 1943 р. у Тегерані Франклін Рузвельт, Сталін і Черчилль обговорювали в основному проблему досягнення перемоги над Третім Рейхом, в Ялті ж у 1945 р. приймалися основні рішення про майбутній розділ світу між країнами-переможцями.

Рузвельт завжди залишався прагматичним політиком. Чотири рази переобиратися на пост президента країни (що являє собою рекорд в історії США) і займав його до самої смерті. Після повернення з Тегерана радники відзначили різке погіршення здоров'я президента. Після обслідування в кардіологічній клініці в Бетезді (доктор Хауард Бруен), було виявлено, що президент страждає від обмінної гіпертонічної енцефалопатії, застійної серцевої недостатності, хронічної артеріальної гіпертензії. Лорд Моран, що супроводжував Черчилля на Ялтинській конференції записав, що Рузвельт виглядав дуже хворою людиною з запущеним атеросклерозом. Франклін Рузвельт помер 12 квітня 1945 р. від крововиливу у мозок.

Ялтинська конференція (післявоєнний розподіл світу між переможцями). Ялта, 4 - 11 лютого 1945 р.

З його іменем пов’язана також одна із найзначніших сторінок в історії зовнішньої політики і дипломатії США, і зокрема встановлення та нормалізація дипломатичних відносин з Радянським Союзом, участь США в антигітлерівської коаліції. Велика роль Рузвельта у формуванні та втіленні в життя так званого «нового курсу» всередині країни, курсу демократичної спрямованості, що зіграло видатну роль у стабілізації економічної та соціальної ситуації в країні в період після глибокої економічної кризи 1929 - 1934 рр., курсу, що дозволив уникнути тяжких соціально-політичних потрясінь.

«Новий курс» Рузвельта — це програма, яка здійснювалася президентом у 1933-1940 рр. для оздоровлення економіки і виходу із Великої депресії. Сам термін був введений в політичний лексикон Роузенменом, суддею за фахом. Вперше прозвучав у доповіді Рузвельта у 1932 р. на з'їзді демократичної партії при висуненні його кандидатури на посаду президента. Був підтриманий переважною більшістю конгресу.

На першому етапі 1933 - 1935 рр., була ліквідована банківська криза і відновлена довіра населення країни, на другому етапі 1935 - 1940 рр. «Закон про соціальне страхування» надав пільги по старості і інвалідності, а «Закон Вагнера» - зняв проблему утворення робітниками профспілок.

Рузвельт проявив себе як неординарний, гнучкий політик, який тонко відчуває ситуацію, здатний правильно вгадувати тенденції та своєчасно і точно реагувати на зміну настрою всіх верств суспільства. Рузвельт робив все, щоб зберегти і розвинути існуючий суспільно- економічний лад у країні і зміцнити домінуюче положення США в усьому світі.

В одному із своїх листів наприкінці січня 1941 р. Томас Манн, великий німецький письменник-гуманіст, що емігрував з нацистської Німеччини, писав про прийом у президента Рузвельта в Білому домі: «подальша наша подорож була цікава і утомлива — цікава, звичайно, особливо на наступному етапі, де нас прийняли з вражаючою увагою. Запаморочливою вершиною його був коктейль в робочому кабінеті, коли іншим запрошеним на обід гостям довелося чекати внизу.

Але у нас вже був з «ним» перший сніданок. «Він» знову справив на мене сильне враження, або, вірніше, знову викликав у мене інтерес і симпатію: важко охарактеризувати цю суміш хитрості, сонячності, розпещеності, кокетства і чесної віри, але є на ньому якась ознака благодаті, і я прилучивсь до нього як до природженого, на мій погляд, противника того, що має впасти». Впасти повинен був фашизм. Це зауваження письменника-антифашиста точно і яскраво передає складний і суперечливий внутрішній вигляд 32-го президента США.

До Франкліна Рузвельта жодна людина не займала пост президента США більше двох разів. Багато в чому це було наслідком традиції, що йде від Джорджа Вашингтона, першого президента США, що відмовився балотуватися на третій термін. Порушення Рузвельтом цієї традиції призвело до її оформлення у вигляді закону та прийняття 22-ї поправки до Конституції США. Поправка була запропонована вже через 2 роки після смерті Рузвельта (у 1947 р.) і вступила в силу у 1951 р., під час другого терміну Гаррі Трумена.

Щодо 22 поправки до Конституції США - двадцять друга поправка до Конституції США була прийнята конгресом США 7 лютого 1951 р.

Суть її в тому, що одна і таж людина може займати пост президента США не більше двох термінів (незалежно від того, підряд або з перервою).

У випадку, якщо президент почав виконання обов'язків з поста віце-президента, у разі смерті або відставки попередника, до повного терміну прирівнюються 2 роки і більше, що давало можливість Л. Джонсону балотуватися (повторно) у 1968 р.

До цього обрання на посаду президента, більше ніж на два терміни не було заборонено, і було скоріше традицією, яку започаткував перший президент Джордж Вашингтон.

Поправка була введена через кілька років після того, як Франклін Рузвельт під час Другої світової війни був обраний на третій (1940 рік), а потім і на четвертий (1944 рік) терміни.

Учасники Параду Перемоги (Москва, 1945 рік)

Поправка не поширювалася у момент її прийняття на президента Гаррі Трумена, який вступив на посаду внаслідок смерті Рузвельта у 1945 р. і пробув на посаді майже повний перший термін (без трьох місяців), а потім у 1948 р. був обраний на наступний термін.

Тому Трумен мав право балотуватися в президенти і далі, але у 1952 р. не виставив свою кандидатуру.

Поправка не мала зворотної сили, з-за чого Гаррі Трумен мав теоретичну можливість балотуватися на третій термін - хоча його перший термін тривав майже повні 4 роки, він не був обраний на нього, а отримав у результаті смерті Рузвельта (через 3 місяці після чергової інавгурації ). Трумен не скористався цією можливістю і в 1952 році відмовився від участі у виборах.

ДЖЕРЕЛА:

Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. - Умань. — 2013. — 726 с.; Карасевич А. О. Історія політичної думки. Навчальний посібник. — Умань. — 2014. — 860 с.; Політологічний енциклопедичний словник: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. — К., 2000; Політичні портрети Новітньої доби. Книга І — Північна Америка. — Навчальний посібник / Укладачі: А.О. Карасевич, К.М. Левківський, Л.Г. Лисенко., В.В.Сокирська, — Умань.: ПП Жовтий О.О., 2012. — 798 с.