Політологічна енциклопедія Книга VI - Карасевич А.О, Шачковська Л.С. 2016

Салманасар IV (783 – 773 до н.е.)

Цар Ассирії, володарював, приблизно, у 783 - 773 рр. до н. е. Син Адад-Нірарі III. У правління Салманасара йде подальше ослаблення могутності Ассирії. Салманасар вів війни з царями Урарту Міну і Аргишті I і мало не щороку ходив походами проти Урарту ( 781, 780, 779, 778, 776 і 774 рр. до н. е.), але не мав значного успіху. У 777 р. до н. е. Аргишті захопив Мелид на верхньому Ефраті і вийшов у фланг Ассирії із заходу, перерізавши її комунікації до найважливіших джерел сировини, зокрема до запасів залізної руди. Області Комману (Мелид) і Цупані увійшли до складу Урарту.

Поступово на сторону Урарту перейшли і інші царства Північної Сирії: Гургум, Сам'ал, Ункі (Хаттіна), Арпад, Каркемиш, Куммух і Куе. У 775 р. до н. е. Салманасар IV здійснив похід на захід, в «гори кедра» ( Ливан або Аман), але ліквідувати урартських загрозу з цієї сторони так і не зміг.

Після цього Аргишті багато років присвятив тому, щоб обійти Ассирію, також і зі сходу. У 775 р. до н. е.., мабуть у відповідь на ассирійське вторгнення в попередньому, 776 р. до н. е., році, Аргишті вторгся через країну Манну, в Намар, який урартські джерела називають Бабіля (тобто «Виявлений»). Тут була захоплена область Арсита (це Харшиних, Харшиних, Харс шумерських, а пізніше ассірійських джерел, розташована на кордоні Манни і Парсуа). У своїх написах Аргишті каже, що він в поселеннях Ассирії, як у своїй країні збирав воїнів (мова, мабуть, йде про ассирійської провінції).

Мабуть, цей похід викликав відповідну реакцію - було підготовлено ассирійську експедицію у Намар у 774 р. до н. е.. Очолював ассирійське військо туртан Шамши-мулу (буквально «Бог - сонця»), намісник Тілль-Барсіпа називає себе переможцем Гутієв (мабуть, урартів) і Намара і розповідає у своїй написах на статуях левів у Тілль-Барсіпе про зіткнення з урартським царем Аргишті, «чия назва страшна, як важка буря». Судячи з тону напису, ассирійці фактично не мали успіху в цій битві. Аргишті ж зі свого боку повідомляє, що він «вигнав Ассирію зі своєї країни і розгромив її».

У тому ж 774 р. до н. е. урарти захопили важливу, що змагаються за значенням зі столицею Манни Ізіртой, фортецю Бушту, розташовану на кордоні Манни і Парсуа.

У 772 р. до н. е., у зв'язку зі своїм походом на Баруатту (що знаходиться по сусідству з Біт-Хамбаном і Елліппі, тобто, ймовірно, десь у верхів'ях Діяль; ассир. Біт-Барруа), Аргишті знову каже, що він дійшов до ассирійської кордону. Проте так, як ініціатива належала Аргишті, то природно, що «Список епонімом» не згадує в цей рік ассирійського походу в цю місцевість. Успіхам Аргишті сприяла пануюча в Ассирії розруха, внаслідок чого він часто мав справу не з царськими військами, а з військами напівсамостійних намісників.

У 773 р. до н. е. Салманасар почав похід проти Дамаска, який знову вийшов з під контролю, але експедиція завершилася безрезультатно. Останнім походом Салманасара в 772 р. до н. е. був похід проти Хатарікі.

З напису Салманасара III на моноліті в Карху (древній Тушхан) присвяченій головним чином походу у Сирію у 853 р. до н. е., видно, що в 50-х роках IX ст. до н. е. у Сирії існувало дві коаліції держав. Перша коаліція — Північно-сирійський союз, куди входили Каркемиш, Куммух, Біт-Агусі (Арпад), Мелид, Біт-Габбар (Сама), Хаттіна, Гургум і Біт-Адини. Друга коаліція — Південно-сирійський союз на чолі з Дамаском.

Цікаво, що члени Дамаської коаліції не надавали допомогу північно-сирійським містам, коли останні виступили єдиним фронтом на підтримку Біт-Адини, найбільш східного члена північної коаліції, що першим піддалося асирійському вторгненню, а у 853 р. до н. е. навпаки - північна коаліція не прилучилася до південної.

У 857 р. до н. е. Салманасар знову рушив свої війська за Євфрат і осадив Каркемиш. Місто було захоплено. Цар Каркемиша Сангаре сплатив величезну данину, що становила 3 таланти золота (90,9 кг.), 170 талантів срібла (2121 кг), 30 талантів (909 кг.) міді, 100 талантів (3030 кг) заліза і численні вироби з дорогоцінних металів і міді. Сплатили данину і союзники Сангаре.

Від Хайі, сина Габбара, правителя Самана ассирійський цар отримав 10 талантів (303 кг) срібла, 90 талантів міді (2727 кг), 30 талантів (909 кг) заліза, а Хаттіна виплатила 3 таланти (90,9 кг) золота, 100 талантів (3030 кг) срібла, 300 талантів (9090 кг) міді і стільки ж заліза. Усього в 857 р. до н. е. Салманасар отримав 16 талантів (484,4 кг) золота, 206 (6241,8 кг) срібла, 420 (12726 кг.) міді і 430 (13029 кг) заліза.

13 дуузу (червень - липень) 3-го року свого правління (856 р. до н. е.) Салманасар знову рушив проти Біт-Адини і нарешті захопив столицю цього царства Тілль-Барсіб і взяв у полон царя Ахун. Біт-Адина перестала існувати і набула статусу ассирійської провінції.

Тілль-Барсіб був перейменований в Кар-Шульману-Ашареду («Колонія Салманасара») і став адміністративним центром цієї провінції.

Після чого ассирійці спустилися вниз по Євфрату і, переправившись на інший берег захопили місто, яке хети називали Пітра (ассир. Ана-Ашшур-асбат), потім Салманасар повів свою армію на північний схід в Біт-Замани, де була створена ще одна провінція з центром у Амуд. Продовжуючи похід ассирійці з Біт-Замани рушили на північ, пройшовши країни Намдану і Мерхісу, вступили в область Ензіте, що в країні Алзі. Напис Салманасара на моноліті з Тушхана оповідає про те, що він захопив всю область Ензіте.

Там же був виготовлений і величезний обеліск Салманасара, що свідчить про його подвиги, який був встановлений в поселенні салуре, недалеко від місця злиття річки Арацані з Євфратом.

Переправившись через Арацані і пройшовши країну Сухму, де було підкорено місто Уашталь, ассирійці вступили в Дайаені (країна таохами). Розбивши царя таохами, Салманасар повернув і вдарив по Урарту з тилу. У горах Аддуру в ході запеклого бою ассирійці завдали нищівної поразки урартської армії. Урарти втратили убитими 3400 воїнів. Салманасар зруйнував військовий табір царя Араму, повів у полон його колісничих, вершників, коней, мулів, а також захопив багате майно. Араму втік у гори. Ассирійці також захопили тодішню столицю Араму фортецю Арзашкун (близько сучас. Адельджеваза на західному березі Вана) і спалили її.

За своїм звичаєм ассірійці, з метою залякування населення, спорудили гору з відрубаних голів ворога, одних людей звалили в купу, а інших - на колах посадили навколо куп.

Потім, обходячи озеро Ван з півночі, Салманасар, не поспішаючи, велів спорудити на горах Еріта «величезне зображення своєї величності» з написом про свої подвиги, зруйнував міста Арамалі (пізніший Армарілі), Занзіуна й інші назви яких у тексті не збереглися.

Після чого «омивши зброю в море Наірі» (оз. Ван), ассирійці продовжили шлях на південний схід і вступили в Гільзан (на західному березі оз. Урмія). Асау цар Гільзана разом з синами та братами поспішив назустріч Салманасару і сплатив йому данину у вигляді упряжних коней, дрібної і великої рогатої худоби і 7 двухгорбих верблюдів. Салманасар наказав встановити в столиці Гільзана своє зображення.

Продовжуючи похід, ассирійці підійшли до Шілайа, міцності царя Хубушкіі Кікіа, обложили і захопили її. Перебили безліч його воїнів, 3 тисячі людей було захоплено в полон, як здобич ассірійцям дісталися худоба, коні й мули. Потім ассірійці через перевал країни Кіррурі вийшли до Ассирії на початок області Арбел.

ДЖЕРЕЛА:

Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Н. Лисюк. — К., 2000; Українське державотворення: Слов.-довід — К., 1997.