Політика - Г. К. Колбеч 2004

Передмова

Є так багато книжок зі словом «політика»¹ в назві, що читач обов'язково запитає, навіщо потрібна ще одна. Справді, останніми роками з'явилася різноманітна література на теми політики, проте справедливо буде сказати, що здебільшого вона має предметний характер, кажучи про питання змісту політики: якою є чи може бути політика охорони здоров'я, охорони довкілля чи промислова політика, не заглиблюючись занадто в те, чим по суті є політика чи звідки вона походить. Саме до цього звертається моя книжка: що ми маємо на увазі, кажучи про політику? Яку концепцію із суспільних наук позначає цей термін?

Проте не лише суспільствознавці цікавляться політикою. Це поняття використовують різноманітні учасники суспільного життя — посадові особи, обрані народом депутати, громадські активісти, експерти, журналісти й інші користуються цим терміном у своїх намаганнях поліпшити організацію суспільного життя. Наприклад, тема «політики національної спадщини» — не просто нейтральна балаканина про щось, що за цим стоїть, а спосіб зосередження уваги на одних речах (скажімо, цінності історичних будівель) замість інших (як-от можливість знести їх і побудувати висотну башту з сучасними офісами). Отже, розглядаючи концепції політики, нам потрібно взяти до уваги, як вона використовується практиками й науковими спостерігачами.

Ця книга написана і для практиків, і для спостерігачів та адресована різним читачам. Серед них можуть бути ті, хто цікавиться окремими галузями (такими як охорона довкілля) і хоче знати, що означає «дієва екологічна політика» та як вона розробляється. Це можуть бути студенти-політологи, яким потрібно знати, як «політика» (чи «публічна політика») співвідноситься з відомими аналітичними термінами типу «політична діяльність»², «управлінська діяльність» чи «прийняття рішень». Є й такі, кого цікавить ширше питання про те, як нами управляють, а це має глибше значення, ніж просто «що вирішує робити уряд», і стосується способів зведення різноманітних заходів, здійснюваних різними органами й організаціями, у стабільні й передбачувані системи дій, які часом можна назвати «політикою», а часом ні.

Таким чином, ця книга — «загальний путівник» з політики як такої, а не вступ до якоїсь конкретної політики. Політика розглядається в різноманітних контекстах — різних сферах діяльності, різних політичних системах і культурах, різних періодах часу й обставинах, і неможливо охопити їх усіх. Коли я наводжу приклади, вони зазвичай вигадані, створені для того, щоб пояснити читачеві сенс написаного з максимального числа можливих точок зору. Це радше перелік питань стосовно політики, аніж відповідей на них.

² Тут мається на увазі «політика» як «боротьба за владу» (politics), як «політична діяльність, політичні махінації, політичні переконання, стиль і принципи поведінки політика, методи здійснення політики, політичне життя» (Рябов Сергій. Політологія: словник понять і термінів.— К.: Видавничий дім «КМ Академія», 2001. — С. 181). Далі в тексті ми будемо перекладати цей термін як «політична діяльність» або «політичне життя».

¹ На відміну від англійської, в усіх слов'янських мовах існує лише один термін «політика», який застосовується для позначення і боротьби за владу (англійський еквівалент «politics»), і здійснення владних повноважень на різних суспільних та адміністративних рівнях («policy»). В цій книзі, якщо окремо не зазначено, під терміном «політика» мається на увазі саме друге значення. (Тут і далі примітки перекладача українського видання.)

² 3 перекладом англійських термінів російською мовою взагалі бувають казуси. Одного разу речення «Smoking in public buildings is prohibited» (палити в громадських приміщеннях заборонено) було перекладене буквально: «Запрещается курить в публичных домах». Інший казус уже не такий невинний: термін civil society, що походить від слова «цивільний», тобто «не військовий», наші фахівці перекладали не з англійської, а з російської «гражданское общество» як «громадянське суспільство», і підміна одного поняття іншим дозволила акцентувати не на вільному розвитку особистості, а на насадженні навичок громадянина держави.