Юридичний словник-довідник - 2021

Обвинувачений

Обвинувачений — особа, щодо якої на підставі достатності доказів про скоєння нею злочину в установленому законом порядку винесена постанова про притягнення до участі в справі як О. З моменту визнання особи О. до неї можуть бути застосовані заходи процесуального примусу, зокрема: запобіжний захід, відсторонення від посади, накладення арешту на майно тощо. Водночас О. набуває прав на слідстві: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або відмовитися від дачі показань і відповідей на запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти клопотання про допит свідків, про проведення очної ставки, про проведення експертизи, про затребування і приєднання до справи доказів, а також заявляти клопотання з усіх інших питань, які мають значення для встановлення істини у справі; заявляти відвід слідчому, прокурору, експерту, спеціалісту і перекладачу; з дозволу слідчого бути присутнім при виконанні окремих слідчих дій, ознайомлюватися з усіма матеріалами справи після закінчення попереднього слідства, подавати скарги на дії та рішення слідчого і прокурора (ст. 142 КПК). О. реалізує свої права як особисто, так і з допомогою захисника. Закон забороняє домагатися показань О. насильством, погрозами та іншими незаконними заходами. О. не несе кримінальної відповідальності за дачу свідомо неправдивих показань. Він несе певні обов'язки, зокрема: з'являтися за викликом органів розслідування, прокурора і суду, не ухилятися від слідства і суду; не перешкоджати встановленню істини. Порушення цих обов'язків може тягти за собою вжиття певних заходів процесуального примусу. Після віддання до суду О. називається підсудним, а після набрання вироком законної сили — засудженим або виправданим. Див. також Пред'явлення обвинувачення.