Юридичний словник-довідник - 2021

Обвинувачення

Обвинувачення —1) процесуальна діяльність, спрямована на доведення винності конкретної особи у скоєнні нею злочину і забезпечення застосування щодо неї справедливого покарання. О. здійснюється уповноваженими на це органами й особами, виражається у збиранні доказів вини конкретної особи, у відповідних процесуальних актах (у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку тощо); підтримується в суді. У справах про деякі злочини (умисне легке тілесне ушкодження, наклеп, образа тощо) О. підтримує потерпілий особисто або через свого представника (ст. 27 КПК). У цих справах (т. з. приватного обвинувачення) попереднє розслідування не проводять і закривають їх, якщо потерпілий примириться з обвинуваченим. Коли справи про такі злочини мають особливе громадське значення або коли потерпілий через свій безпорадний стан чи з інших причин не може захищати свої законні інтереси, О. здійснює державний обвинувач; 2) зміст обвинувальної тези про винність особи, сформульованої, зокрема, в постанові про притягнення особи як обвинуваченого, в обвинувальному висновку, в промові прокурора під час судових дебатів. У цьому значенні говорять про пред'явлення О., доведення О., зміну О. тощо.