Довідник з української мови - Дудка О. О. 2010

СИНТАКСИС І ПУНКТУАЦІЯ

Односкладні речення

Безособові речення

Безособовими називаються такі односкладні речення, у яких дія або стан не співвідноситься з дійовою особою. Якщо в означено-особовому або неозначено-особовому реченні підмет не визначений, але мислиться, то в безособових реченнях його взагалі немає.

Головний член безособового речення може бути виражений:

а) безособовим дієсловом. Схотілось сонця, веселого шуму ріки, теплого хатнього духу... (М. Коцюбинський). Сутеніло помалу (Є. Плужник);

б) особовим дієсловом у безособовому значенні. Від ріки тягне проникливим холодом по ногах (І. Вільде). До самого села не зустрілося жодної живої душі (О. Гончар);

в) дієслівними формами на -но, -то. Проса покошено (М. Рильський). Полювання відкрито ! (Остап Вишня). Рятувальний круг кинуто (О. Довженко);

г) неозначеною формою дієслова, найчастіше в поєднанні з прислівниками або присудковими словами жаль, треба, можна, слід, час, шкода. Спершу треба розсудити, а тоді робити (Народна творчість). Усе можна виправдати високою метою, та тільки не порожнечу душі (П. Тичина);

ґ) прислівником (зі зв’язкою або без неї). І зелено, й червоно, і голубо, і біло, і синьо, й рожево коло тої хатки (Марко Вовчок). Тепло, затишно Сироватці після холодної ноч і (Ю. Мушкетик);

д) словами нема, немає, не було, не буде (додаток при них стоїть у родовому відмінку). Поганому виду нема стиду. З поганої трави не буде доброго сіна (Народна творчість).